Характеризується особливими умовами життя, праці, побуту, особливою суспільною поведінкою та психологією

Лекція 5

Тема: Типологічні особливості особистості студента

План:

1.Студентство як соціальна група.

2.Студентська академічна група - центр формування спеціаліс­та.

3.Організація студентської роботи та побуту, боротьба із шкід­ливими звичками.

4.Права та обов'язки студентів.

Семен Гончаренко. Український педагогічний словник: «Студент» (лат. Studens, від studio - навчаюсь) – учень вищого навчального закладу. У Стародавньому Римі та в середні віки С. називало кожного зайнятого процесом пізнання. З організацією в ХІІ ст.. університетів термін «студент» застосовували для тих, хто навчався (спочатку і до тих хто викладав) в університетах. Після введення в ун-х вчених звань для викладачів (магістр, професор) С. називають лише тих, хто в них навчається

Завдяки спільному виду діяльності - навчанню, спільному характеру праці студенти утворюють певну соціально-професійну групу, "студентство", провідною функцією якої є набуття відповідних знань та умінь в галузі обраної професії, навичок самостійної творчої діяльності.

Що означає поняття "студентство"? В літературі зустрічають­ся різні визначення:

- Соціолог В.Рубін вважає, що студентство - це мобільна група, метою існування якої є організована за певною програмою підготовка до виконання професійних та соціальних ролей в матеріальному та духовному виробництві.

- Вітчизняний дослідник О.Н.Семашко визначає студентство як "групу людей молодого віку, об'єднану виконанням потенційно значущих для суспільства спеці­альних підготовчих функцій, які тимчасово не беруть участь в суспі­льно-виробничій праці та мають спільність у побуті, системі ціннос­тей, які готуються до виконання в суспільстві соціальних ролей інте­лігенції".

Існують й інші визначення. Але більшість авторів акценту­ють увагу на тих фактах, що студентство:

- складова частина вітчизняної молоді;

- особлива суспільна група людей, які готуються бути високо­кваліфікованими спеціалістами;

- резерв інтелігенції;

Студенти є частиною молодого покоління і тому загальні риси молоді - висока енергія, відчуття нового, прагнення до активного прояву своїх здібностей - повністю відносяться до них.

Другий період юності, на який припадає студентський вік, має специфічні закономірності й являє собою важливий етап у розвитку особистості. У цей період відбувається становлення фахівця, формування його світогляду, ідеалів, переконань. Студентські роки молодої людини слід розглядати не тільки як підготовку до майбутньої професійної діяльності, але й як першу сходинку до зрілості.

К. Д. Ушинський вважав період життя людини від 16 до 22-23 років найбільш вирішальним: "Тут саме завершується період утворення окремих низок уявлень, і якщо не усі вони, то значна частина їх групуються в одну мережу, досить широку, щоб надати вирішальну перевагу тому чи іншому уявленню у напрямі думок людини та її характері".

Період життя людини від 17 до 22-23 років - вирішальний. Адже роки навчання у вищому навчальному закладі - це час найбільш інтенсивного розвитку інтеле­ктуальних і моральних сил та можливостей людини.

В той же час студентська молодь має й свої специфічні риси, обумовлені особливістю формування цієї спеціальної групи, характе­ром її нинішньої та майбутньої діяльності. Розглянемо ці особливості.

1) Соціальний престиж студентів. Вони є найбільш підготовленою, освіченою частиною молоді, це безсумнівно висуває її в ряд передових груп молоді і це визначає формування специфічних рис психології студентського віку. Студенти розглядають ВУЗ як один із засобів соціального просування.

2)Студентство досить мобільна соціальна група, її склад кожен рік змінюється, оскільки кількість прийнятих у вищі навчальні заклади перевищує число випущених спеціалістів.

3) Спільність цілей в отриманні вищої освіти, характер праці (навчання, спосіб життя, активна участь в суспільних справах) сприяє виробленню згуртованості та колективізму. Але це не означає, що студентству притаманні корпоративність та замкненість. Сам процес навчання у ВУЗІ передбачає включення студентів в систему суспіль­них відносин та участь у трудових справах країни.

4) Специфічна риса студентства- висока інтенсивність спілкування. Студентська пора - це пора станов­лення особистості, виявлення самостійності, пора професійного "оснащення" вміннями, знаннями, навичками, фізичними якостями. В студентському житті кожний новий день відкриває нові знання, дає можливість зустрітися та спілкуватися з новими цікавими людьми -викладачами, професорами, своїми товаришами по професії. В цей період загалом закінчується формування характеру молодої людини та закладаються основи однієї з найпрекрасніших форм спілкування -дружби. Існує мудра приказка: "Друзів треба заводити змолоду". Студентське життя створює всі необхідні умови для виникнення осо­бистих симпатій, товариських відносин та формування міцної друж­би, яка буде супроводжувати людину протягом усього її життя.

5) Соціально значущою рисою студентства є напружений пошук змісту життя, прагнення до нових ідей, прогресивних перетворень в суспільстві. Це прагнення - позитивний фактор. Але, в силу недо­оцінки життєвого досвіду, поверховості в оцінюванні ряду явищ жит­тя, деякі студенти від справедливої критики недоліків можуть пере­ходити до бездумного критицизму. Елементи нігілізму, критицизму можуть проявитися, головним чином, в сфері суспільної свідомості, міркуваннях, вчинках окремих студентів.

Ю. О. Самарин виділив ряд характерних рис та протиріч соціально-психологічного характеру, що мають місце у розвитку студентської молоді.

1) У цей період молода людина здійснює вибір професії, оволодіває нею і починає випробовувати себе в інших сферах життя, самостійно планує свою діяльність і поведінку, активно відстоює самостійність суджень і дій. У цьому віці на основі синтезу наявних знань, життєвого досвіду, самостійних міркувань і дій формуються світогляд, етичні та естетичні погляди. Багато які з них переходять зі сфери теоретичних уявлень у сферу практичних здійснень (кохання, шлюб, створення власної сім'ї). Однак, у зв'язку з матеріальною за-лежністю від батьків та необхідністю підкорятися існуючому в навчальному закладі розпорядку, виникає економічне протиріччя між різноманітністю бажань і можливістю їх здійснення, яке студент іноді намагається розв'язати додатковим заробітком на шкоду своїй основній навчальній діяльності.

2) Хронічно не вистачає часу на переробку постійно зростаючого потоку інформації. Знаннями ж стає тільки та інформація, що перероблена і засвоєна людиною. Отже, широта інформації часто вступає у протиріччя з глибиною її осмислення.

3) Існує ще одна особливість психічного розвитку студентів: якщо в середній школі навчання і виховання завжди випереджають розвиток, то у вищому навчаль-ному закладі розвиток студентів іноді випереджає навчання і особливо виховання.

4) Для другого періоду юності типовим є максималізм і категоричність оцінок, які не завжди свідчать про принциповість. Категоричність може виявлятися через негативне ставлення до думок дорослих, неприйняття їхніх думок, особливо у взаємовідносинах з людьми похилого віку. За відсутності позитивного виховного впливу у молодих людей, які не мають ділових контактів з дорослими людьми, не виникає властивого зрілості почуття активності. В результаті вони можуть спрямовувати власну активність по антисоціальних напрямах, вступати в конфлікти з оточуючими.

Навчання в ВУЗІ припадає головним чином на другий період юності - період формування юнаків та дівчат в соціально зрілу особи­стість. Формування соціальної зрілості - це багатовимірний процес поступового включення молоді в соціальне життя: завершення навчання, здобуття професії, трудова активність, можливість викону­вати організаторські та керівні функції, виконання військового обов'язку, відповідальність перед законом за антисуспільну поведін­ку, можливість вступати в шлюб та виховувати дітей. Зрілість, що на ступила, - це фізична зрілість, громадянська зрілість, розумова зрі­лість. Зрілість - це стан повноти відповідальності.

Підсумовуючи вищесказане, відмітимо, що студентство, як соці­альна група відрізняється не тільки своєрідною роллю в історичних суспільних відносинах, але й наявністю цілком визначених соціаль­них якостей, які дозволяють виділити її в специфічну соціальну групу за своїм суспільним станом ближче за всіх розташовану до інтеліген­ції, та є її резервом.

2. Студентська академічна група - центр формування спеціаліс­та

Центром формування спеціаліста є студентська академічна група. Саме тут формуються високі моральні якості, правильне від­ношення до навчання, громадська активність. Майбутній вчитель формується не тільки як вузький спеціаліст, але й як педагог - гро­мадський діяч, громадянин. "поживним середовищем" для розвитку цінних спеціальних якостей студентів є студентська група. Академіч­на група - це первинний колектив. А.С.Макаренко називав його кон­тактним. Сила його в тому, що кожний член колективу "на виду", ак­тивна громадська думка - могутній метод виховання.

Первинний колектив студентів, як і будь-який інший первинний колектив повинен відрізнятися загальною спрямованістю до єдино мети, згуртованістю, дружбою, участю в суспільно-корисній діяльності. Такий колектив - відмінне виховне середовище для студента. В ньому він проводить не тільки навчальний, але й вільний час. Згурто­вана студентська група виступає моделлю учнівського колективу який випускник університету буде формувати в школі.

Особливості студентського колективу: Однієї з важливих цілей студентського колективу є сприяння підготовці кожного його члена до майбутньої професійної діяльності, вплив на формування необхідних для цього особистих якостей.

Студентський колектив відрізняється від інших наступними особливостями:

- основним видом діяльності (навчання, спрямоване на отримання вищої освіти);

- єдністю мети й мотивації (прагнення членів колективу придбати спеціальність);

- однорідністю складу за віком, освітою т.д.;

- обмеженістю періоду існування (4-5 років);

- стабільністю складу;

суворою послідовністю й планомірністю навчальної роботи;

- порівняно високим ступенем самоврядування (староста групи, заступник старости, профгрупорг і т.д.).

Хоча студентський колектив по ряду показників однорідний, він поєднує людей різних національностей, з різними індивідуальними психологічними якостями, що інколи вже одержали до вузу різні спеціальності і мають неоднаковий родиний стан. Так, за даними соціологів, серед студентів холостяки становлять 90,7%, одружені без дітей - 5,6, одружені з дітьми - 3,7%.

Психологія студентського колективу включає як загальну атмосферу його життя й діяльності, так і взаємини, громадська думка, колективний настрій, традиції й т.д.

Студентський колектив характеризується:

- спрямованістю на оволодіння професією;

- спільністю потреб, інтересів, цілей і завдань, перспектив і зобов'язань, що передбачають досягнення високих результатів у навчальній і іншій діяльності;

- наявністю спільних справ, у яких беруть участь всі члени групи;

- відношенням членів колективу до обраної професії як покликанню, певним рівнем згуртованості.

Розвиток студентської групи

Студентська група як різновид соціальної організації може розвиватися від своїх найпростіших форм - дифузної або номінальної до найвищої - колективу. В кожній студентській групі такий розвиток проходить свій неповторний шлях. Але, на жаль, не кожна з них досягає при цьому рівня згуртованого колективу.

Оскільки кожна студентська група у той чи інший момент знаходиться на певному рівні свого розвитку, розглянемо критерії, за якими визначають рівень її соціальної зрілості. А. Лутошкін та Л. Уманський пропонують для цього використовувати такі показники, як організаційна єдність, психологічна єдність, підготовленість групи, моральна спрямованість.

Організаційна єдність групи полягає у її здатності до ділового об'єднання для розв'язання загальногрупових практичних завдань. Ознаками організаційної єдності є узгоджена взаємодія і взаємодопомога членів групи, їх прагнення до співробітництва як всередині групи, так і з іншими об'єднаннями у вищому навчальному закладі або поза ним.

Психологічна єдність - це загальний настрій, тон групи, який створює ефект захищеності для кожного її члена. Трьома сторонами психологічної єдності академічної групи виступають інтелектуальна, емоційна і вольова. Інтелектуальна сторона виявляється у здатності знаходити спільну мову, приходити до однакових суджень і висновків з найважливіших питань групової та позагрупової діяльності, розуміти спільну відповідальність за неї. Емоційна сторона характеризує загальну атмосферу взаємовідносин, рівень дружелюбності, взаємної толерантності до недоліків інших. Вольова сторона психологічної єдності групи віддзеркалює здатність її членів долати перешкоди, наполегливо просуватися до мети, мобілізувати сили у важкі моменти, стримувати в інтересах групи свої почуття.

Підготовленість групи включає в себе досвід спільної діяльності, який накопичила група, набуті нею уміння діяти усім разом. Зрозуміло, що підготовленість групи як інтегральне утворення органічно поєднує особистий досвід, знання та уміння усіх її членів. Але це зовсім не означає, що підготовленість членів завжди свідчить про підготовленість групову: одночасне перебування студентів на заняттях хоча і створює умови для спільної діяльності, але ще не є показником підготовленості групи.

Моральна спрямованість групової діяльності є однією з найважливіших характеристик рівня соціальної зрілості групи. Студентська група може бути згуртованою, підготовленою до спільної діяльності, зосереджувати зусилля на доланні труднощів, але назвати її колективом можна буде лише тоді, коли її спрямованість буде співпадати з моральними нормами вищого навчального закладу і суспільства в цілому. Отже, для аналізу моральної спрямованості групи слід проаналізувати її моральні цінності та провідні мотиви діяльності.

Дифузна група – коли група незнайомих абітурієнтів утворює студентську групу. В процесі спільної навчальної діяльності група починає розвиватися. І в залежності від того, як і якою мірою представлені в ній описані вище показники, можна зробити висновок про рівень, якого вона досягла у своєму розвитку.

Номінальна група. Вона вже має певну назву, але існує лише формально, оскільки її члени ще не вступили у спільну діяльність, що здатна опосередковувати відносини між ними. Група-асоціація. На цій стадії починається спільна життєдіяльність групи, виникають перші ознаки утворення колективу. В такій групі вже існує офіційна структура, спільна мета діяльності, але діяльність окремих студентів має переважно індивідуальний характер, у них ще відсутня потреба працювати разом, спільно розв'язувати групові завдання.

Група-корпорація. Характеризується більш чітко окресленою спільною метою та єдністю дій. Співпраця, активна взаємодія членів групи створюють груповий досвід спілкування, підготовленість у певному виді діяльності, проте психологічної єдності ще немає.

Важливо зазначити, що група-корпорація може мати як просоціальну, так і антисоціальну спрямованість. Традиційно у вітчизняній соціально-психологічній літературі групи-корпорації просоціального спрямування визначають терміном "група-кооперація". Студентська група, яка знаходиться на цьому рівні розвитку, відрізняється сформованою організаційною структурою, досить високим рівнем співробітництва студентів, міжособистісні відносини в ній мають діловий характер. А термін "група-корпорація" вживається переважно для позначення груп з антисоціальною спрямованістю, які хоча й відрізняються організаційною і психологічною єдністю, але виявляють при цьому явні ознаки групового егоїзму, відчужені від інших груп, протиставляють себе їм. Як бачимо, таке трактування не зовсім збігається з усталеною міжнародною термінологією.

Колектив - наступний рівень розвитку міжособистісних відносин у групі. Вона може стати колективом, якщо взаємодії і взаємовідносини студентів групи опосередковуватимуться загальними цілями, завданнями спільної діяльності, особистісно-значущим змістом цієї діяльності. Інтергрупова активність, що виникає у колективі, має значний вплив як на членів самої груші; так і на інші студентські групи вищого навчального закладу. Якщо студентська група у своєму розвитку досягає рівня колективу, то вона стає референтною для її членів, тобто такою, на думку якої вони зважають в першу чергу.

Мірою того, як студентська група проходить шлях свого розвитку, в ній з'являються формальні і неформальні лідери.

- Ролі формальних лідерів виконують обрані чи призначені старости, профорги та інші посадові особи групи, на яких покладено виконання обов'язків, встановлених у даному вищому навчальному закладі. Сьогодні, на жаль, немає єдності у визначенні рольових функцій формальних лідерів студентських груп. В такій ролі виступають студенти, що користуються в групі особливим авторитетом. Від них значною мірою залежить психологічний клімат у групі, самопочуття її членів, а також визнані в ній моральні норми. В академічній групі з високим рівнем розвитку підвищуються вимоги до кожного її члена і особливо до лідерів.

Для більшості студентів дім - це гуртожиток, в якому вони живуть 5 років. Цей дім дуже часто відображає обличчя господаря, і перш за все його організованість, акуратність, відповідальність, гро­мадянську зрілість.

Любов студента до свого дому, до своєї кімнати цілком природна. Він тут живе, відпочиває, готується до навчання, зустрічається з друзями, обмірковує своє життя. Гуртожиток - це частина університе­ту, який формує студента як спеціаліста і дає йому путівку в життя. І тому природне бажання студента утримувати свою кімнату в зразко­вій чистоті і порядку, дбати про збереження майна. Студенти знають, що все обладнання гуртожитку - це народне майно, в усі ці речі вкла­дена праця народу, і ці речі віддані студентам безкоштовно.

Нажаль, в нашому суспільстві є поки ще такі люди, які погано відносяться до суспільного добра, вільно чи невільно вони прагнуть жити за чужий рахунок, привласнити собі або псувати, ламати, зни­щувати те, що зроблено працею інших. У окремих людей психологія індивідуалістів - власників переважає над колективною психологією. І студенти часом псують і ламають майно, меблі, розмальовують і за­бруднюють столи - наносять шкоду своєму університету. Ці дії характеризують крайню незрілість студента, а значить і невід­повідність його особистості умовам вузу. Звідси можна зробити єди­ний висновок, що ця людина потрапила в університет випадково. Подібна поведінка характеризує погано усвідомлене, в силу обмеження розуму і низького рівня культури, намагання проявити свою особистість через такі своєрідні "форми діяльності".

Про рівень культури тих, хто проживає в гуртожитку можна судити за елементарною чистотою в кімнаті, прибраній постелі, підбором книг, записами і загальному оформленню кімнати. Формою виявлення естетичної незрілості деяких студентів є бездумне слідування моді. Мода - явище тимчасове проти неї, як показує досвід, боротися неможливо, та й не треба, справа в тому, що досить яскраві прибічники моди, не завжди розуміють її суть і вловлюють лише її зовнішню форму. Студенти вузу особливо вимогливо повинні відноситися до зачісок, взуття, одягу бо вони зразок фізичного і морального здоров'я.

За час навчання в університеті кожен студент повинен навчитися розуміти музику, живопис, скульптуру, архітектуру, театрал мистецтво. Естетичний смак, естетична зрілість людини формується у процесі загального росту культури в залежності від багатьох факторів, обставин, причин. Студенти, які живуть і навчаються в півмі йонному Миколаєві, мають всі можливості розвивати і підвищувати свій культурний рівень. Наше місто відоме своїми культурними традиціями, неповторною історією. У ньому є музеї, театри, саме місто є пам'яткою держави і архітектури. Не можна не знати міста, в якому студент навчається, не любити його, не вивчати.

Студент - самостійна людина, він повинен вміти розподіляти свій час таким чином, щоб встигати робити все: навчатуся, в позааудиторний час займатися улюбленою справою, проводити наукові дослідження, освоювати культурні скарби міста. Потрібно добре знати неухильно виконувати гігієнічні основи режиму харчування, праці, відпочинку. Недотримання режиму може привести до несприятливих змін в організмі і небажаних наслідків.

Важко дати конкретні рекомендації щодо організації студентсь­кого побуту і праці, які будуть доступні для всіх студентів. Можна вести розмову тільки про загальні положення, які характеризують найбільш оптимальні умови навчальної праці та побуту.

Причому, зразу ж слід звернути увагу на те, що переважна біль­шість з них відомі. Проте, одна справа - знати, інша - примусити себе робити так, а не інакше для власної корості.

1. Важлива умова раціональної організації праці - ніколи не відкладати на завтра те, що можна зробити сьогодні.

Дотримання цього правила надзвичайно важливо на протязі всього життя, оскільки при сучасному високому темпі життя відкла­дання справ на завтра веде до "заболочення" цими справами особис­тості, її психіки і конкретних ділових орієнтацій.

І, навпаки, - оперативне, швидке виконання поточних стандартів і виникаючих несподівано справ, обов'язків, створює оптимальний режим в роботі, не пригнічує людину.

2. Всю роботу потрібно планувати. Причому, робити це не формально, а конкретно, в зручній для себе формі: або записуючи на папері, або утримуючи в пам'яті. Потрібен особистий план і на рік і на семестр, і на 7 днів, складання оперативного плану на тиждень займе лише декілька хвилин, а користь його безперечна не тільки для конкретної організації навчання, побуту, але і як від­мінний засіб самовиховання почуття порядку і організованості.

Крім того необхідно напередодні обміркувати організацію, по­рядок, послідовність роботи на завтра, а можливо і на післязавтра, і перш за все урахувати і ліквідувати всі "борги".

Звичайно, неможливо скласти бездоганний план, який не потре­бував би уточнень, виправлень, але в головному він повинен залиша­тися керівником в повсякденному житті.

3. Виконання плану і самоконтролю.

Корисно привчити себе в кінці дня підводити підсумки, визна­чати його продуктивність, фіксувати "борги", і визначити можливості їх ліквідації.

Крім того, для оптимізації праці та побуту студентам необхідно оволодіти раціональними способами і заходами роботи. Про роботу з

книгою на лекції, підготовку до семінарів, заліків та екзаменів мова йшла у відповідній лекції. Зараз мова йде про найбільш продуктивні заходи роботи і, перш за все, про організацію сприятливої обстанов­ки.

Так на працездатність несприятливо діють музичні шуми, тю­тюновий дим, занадто низька і висока температура, тобто все, що створює дискомфортність місця занять і проживання студентів.

Доцільно самостійну роботу планувати так, щоб ширше викори­стовувати можливості університетських читальних залів, бібліотек. Там завжди панує робоча атмосфера, під рукою вся необхідна літера­тура. Не слід нехтувати і навчальними кімнатами гуртожитку. Великі можливості і сприятливі умови для самостійної роботи представля­ють кафедри.

В основі раціоналізації методів інтелектуальної праці лежить гі­гієна навчальної праці. Про основні її положення ми розмовляли в попередніх лекціях.

Самостійність студента виявляється в різних формах. Частково, одною з форм побутового виявлення самостійності є відношення сту­дента до куріння. Багато юнаків та дівчат, звільнившись від батьків­ського нагляду, постійно хапаються за цигарку і почувають себе зо­всім дорослими людьми.

Чому ж молодь починає курити? В переважній більшості тому, що юнакові, що вступає в життя, хочеться здаватися дорослим, дів­чині здаватися модною, а всі модні герої екрану, особливо західних кінострічок, неодмінно курять. Ну як тут стриматися від спокуси?

Нема ніякого сумніву в тому, що куріння знижує життєдіяль­ність організму. Це значно ускладнює відновлювальні процеси і сприяє зношенню організму.

Давайте розберемо проблему куріння в різних аспектах.

Аспектетичний. З точки зору культурної людини непристойно курити в присутності літних людей, в присутності дітей, на зборах, в гостях, в присутності малознайомих людей та жінок. Про це не кожен молодий курець знає і тому постійно здійснює етичні проступки. Ку­рець мимоволі заохочує до куріння більш молодих людей, дітей. Для педагога - це приклад поганого впливу на молодь. Тому куріння не­сумісне з професією педагога.

Аспект біологічний. Дослідженням вітчизняних і зарубіжних учених цілком точно встановлена залежність багатьох хвороб від ку-

ріння. Чим більший стаж курця, тим більше викурює він цигарок на добу, тим ймовірніша можливість захворіти.

Аспект психологічний. Встановлено, що у людській пам'яті не має небезпечнішого ворога, ніж нікотин, та ще й у поєднанні з алко­голем. Адже пам'ять для студента - категорія надто важлива і потрі­бна і не треба її вбивати в молодості.

Аспект гігієнічний. Курець не тільки отруює свій організм, але отруює також навколишнє повітря, на що не має ніякого права. Для людей, які не курять перебування в задимленій кімнаті небезпечніше для здоров'я, ніж для тих, хто курить. Тому оточуючі відносяться до курця з упередженням.

Аспект естетичний. Від кожного юнака та дівчини, що курить, поширюється неприємний запах. Причому самі курці це відчувають дуже погано. Оскільки органи нюху у них отруєні нікотином, присто­сувались до запаху. Оточуючі ж, відчувають цей запах іноді за де­кілька метрів, він може викликати у деяких почуття відрази, нудоти.

Аспект економічний. Курець в середньому викурює 20 цигарок на день, тобто 30 пачок на місяць, що складає немалу суму. Можна сказати, що протягом року в сигаретному димі "летить" добрий кос­тюм або декілька пар взуття. Думається, що навряд чи можна знайти студента, який би не згодився витратити "зайві" гривні на книжки, театр.

Дата добавления: 2014-01-07