Студопедия

КАТЕГОРИИ:


Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748)

Право постійного землекористування

Використання земельних ресурсів країни на підставі права постійного землекористування, що іменувалося в попередніх земельно-правових актах вічним і безстроковим землекористуванням, а протягом короткого часу – довічним наслідуваним володінням землею, є досить устояним у вітчизняному законодавстві. Безумовно, воно є помітно потісненою різноманіттям власницьких основ використання земельних наділів і втратило своє провідне положення в сучасному земельному законі. Але як законом визнаний і правомірний спосіб одержання корисних властивостей землі та конкретних земельних ділянок, право постійного землекористування в обмеженому виді зберігає своє існування у даний час.

Відповідно до ч. 1 ст. 92 Земельного кодексу, право постійного користування землею - це право володіння і користування земельною ділянкою, яке знаходиться в державній або комунальній власності, без встановлення строку. Не дивлячись на те, що це право в законодавчому порядку позначається як «землекористування», його зміст охоплює і право володіння земельною ділянкою. Включення до складу права землекористування і права землеволодіння, визначається специфікою земельної ділянки як об’єкту права, яким не можливо реально користатися без володіння ним. Більш того, право володіння земельною ділянкою в переважній більшості випадків складає необхідну передумову для правомірного користування нею у розумінні одержання її корисних властивостей[3].

На відміну від права власності на землю, праву землекористування притаманні тільки правомочності володіння та користування земельною ділянкою. Їхній нормативно-правовий зміст мало, чим відрізняється від аналогічних правомочностей власника землі. Проте необхідно підкреслити, що конкретний зміст правомочностей володіння і користування землекористувача визначають власники землі. Правомочність же розпорядження завжди залишається за власниками земельних ділянок, яким у праві постійного землекористування володіє держава або відповідна територіальна громада.

Загальним між правом власності на землю і правом постійного землекористування є їх безстроковість. Заздалегідь не встановлений строк права постійного землекористування, так само як і права власності, додає стійкий характер постійному землекористуванню та підвищує ступінь стабільності правомочностей землекористувача. У цьому полягає перевага права постійного землекористування, перед іншими видами користування земельними ділянками.

Об’єктами права постійного землекористування є земельні ділянки, надані із земель державної або комунальної власності. Вони можуть надаватися з усіх категорій земельних площ, що належать державі або територіальним громадам. У цьому зв’язку право постійного землекористування має особливе значення для використання земельних ділянок державної та комунальної власності, які не підлягають передачі в приватну власність у силу їх особливої цінності або призначення для забезпечення публічних інтересів.

Суб’єктами права постійного землекористування можуть бути тільки державні та комунальні підприємства, установи і організації. Так, згідно ч. 2 ст. 92 Земельного кодексу, права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають лише підприємства, установи та організації, що належать до державної або комунальної власності. Ними можуть бути, наприклад, державні сільськогосподарські, промислові, будівельні та транспортні підприємства, комунальні житлово-експлуатаційні підприємства, що здійснюють управління житловими комплексами та надають комунальні послуги, природоохоронні, оздоровчі та наукові установи і навчальні заклади державної або комунальної власності, лісогосподарські та водогосподарські організації, органи державної влади і місцевого самоврядування тощо.

Юридичне значення права постійного землекористування полягає у тому, що воно виключає можливості виникнення так називаної «подвійної» власності держави або територіальної громади та їхніх підприємств, установ і організацій. Збереження інституту права постійного землекористування формує систему земельних відносин, в яких держава або територіальна громада є власниками землі, а їхні підприємства, установи та організації - постійними користувачами земельними ділянками.

Праву постійного землекористування властиві і деяка специфіка його виникнення. Порівняльний аналіз різноманіття основ виникнення прав на землю призводить до висновку про те, що право постійного користування земельними ділянками для державних і комунальних підприємств, установ і організацій може виникати тільки на підставі відводу. Договірні та інші підстави набуття ними права постійного землекористування є неприйнятними. Таким чином, акт відводу земельної ділянки, як багатостадійний і комплексний юридичний факт, який породжує право постійного землекористування державних та комунальних підприємств, установ і організацій, являє собою єдину підставу його виникнення.

Незважаючи на надання права постійного землекористування тільки державним та комунальним підприємствам, воно може мати безліч різновидів. Це залежить від тих ознак і критеріїв, що складають підставу їх розмежування. Так, за ознакою використання земельних ділянок за основним цільовим призначенням, право постійного землекористування надається для сільськогосподарських потреб і потреб житлового та громадського будівництва, для потреб промисловості, транспорту, зв’язку та оборони, для природоохоронних, оздоровчих, рекреаційних та історико-культурних знадоб, для цілей ведення лісового та водного господарства тощо. У свою чергу право постійного сільськогосподарського землекористування державних і комунальних сільськогосподарських підприємств і організацій надається для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, науково-дослідних і навчальних цілей, що передбачено ст. 24 Земельного кодексу.

На підставі спеціальних критеріїв постійного землекористування можна виділити, наприклад, на землях сільськогосподарського призначення постійне користування богарними і поливними землями, орними і луговими угіддями, на землях житлової та громадської забудови – селитебне і рекреаційне землекористування, на землях транспорту – землекористування автомобільного, залізничного, водного, повітряного та трубопровідного транспорту і т. д. Кожен різновид постійного користування відповідною земельною ділянкою має свої особливості за цілями надання, умовами користування, правами та обов'язками землекористувача, які відображаються на змісті права постійного землекористування.

 

<== предыдущая лекция | следующая лекция ==>
Поняття і принципи права землекористування | Право орендного землекористування
Поделиться с друзьями:


Дата добавления: 2014-01-07; Просмотров: 1187; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!


Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет



studopedia.su - Студопедия (2013 - 2024) год. Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав! Последнее добавление




Генерация страницы за: 0.01 сек.