Темперамент. Характер

1. Типи темпераменту.
2. Властивості темпераменту.
3. Темперамент та індивідуальний стиль діяльності.
4. Темперамент та особистість.

Темперамент – сукупність якостей, що х-ють природні особливості протікання псих. процесів та поведінки, їх силу, швидкість, виникнення, затухання та зміна. Властивості тем-у до числа власне особистих якостей людини можна віднести лише умовно, вони скоріше складають індивід. її особливості бо в основному біологічно обумовлені і є природженими. І тим не менш тем-т виявляє суттєвий вплив на формування х-ра і поведінки людини, іноді визначає її вчинки, її індивідуальність, тому повністю відокремити темперамент від особистості не можна. Він виступає ніби ланкою, що поєднує організм, особистість і пізнавальні процеси.

Ідея та учіння про темперамент беруть свої витоки з робіт давньогрецького лікаря Гіппократа. Він описав основні типи темпераменту, але пов’язував тем-т не з властивост нерв. сис-ми, а з співвідношенням різних рідин в організмі: кров’ю, лімфою та жовчю.

Також, питання тем-ту займався відомий філософ І.Кант, який вперше створив психологічну характеристику типів темпераменту, дав класифікацію психологічних властивостей тем-ту і характеру людини. Кант поділив темперамент на 2 типи: тем-т відчуття та темп-т діяльності. До тем-ту відчуття відносять сангвінічний та його протилежність – меланхолічний. Розглянемо їх характеристики.

Сангвінічний тип темпераменту хар-є людину досить веселого норову. Він видається оптимістом, юмористом, балагуром та веселуном. Швидко заводиться, але також швидко заспокоюється, втрачає цікавість до того, що недавно його дуже цікавило та притягувало до себе. Сангвінік багато обіцяє, але не завжди дотримується обіцянок. Він легко і з задоволенням вступає в контакт з незнайомими людьми, є гарним співрозмовником, всі люди йому друзі, його відрізняє доброта, готовність прийти на допомогу. Напружена розумова чи фізична праця його швидко стомлює.

Меланхолічний тип тем-ту, по Канту, притаманний людині протилежного, в основному похмурого настрою. Така людина зазвичай живе складним та напруженим внутрішнім життям, надає великого значення всьому, що її стосується, має підвищену тривожність та раниму душу. Така людина часто буває стриманою і особливо контролює себе, якщо дає обіцянку. Вона ніколи не обіцяє того, що не в змозі зробити, дуже переживає від того, що не може виконати обіцянку, навіть тоді, коли її виконання безпосередньо від неї самої не залежить.

Холеричний тип те-ту хар-є запальну людину. Про таку кажуть, що вона занадто гаряча, нестримна. Разом з тим, такий індивід швидко охолоджується і заспокоюється, якщо поступаються або ідуть назустріч.

Флегматичний тип тем-ту характеризує холоднокровну людину. Він виражає швидше схильність до бездіяльності ніж до напруженої та активної праці. Така людина повільно приходить в стан збудженості, але зате надовго.

Відзначимо, що в даній класифікації тем-тів по Канту неодноразово згадувалися властивості, які відносяться не лише до динамічних особливостей психіки і поведінки людини, але й до х-ру вчинків, які вона здійснює. Це не випадково, бо в психології дорослої людини важко розрізнити між собою темперамент і характер. Крім того, властивості темпераменту існують і проявляються не самі по собі, а у вчинках людини, у різноманітних соціально значимих ситуаціях. Темп. людини впливає на формування її хар-ру, але сам хар-р виражає людину не стільки як фізичну, а більш як духовну істоту.

Кожен з типів темпераментів, що представлені, сам по собі не є гарним чи поганим (якщо не пов’язувати його з характером). Проявляючись в динамічних особливостях психіки та поведінки людини, кожен тип темп. може мати свої достоїнства та недоліки. Люди сангвінічного темп-ту володіють швидкою реакцією, швидко та легко прилаштовуються до змін умов життя, володіють підвищеною працездатністю, особливо спочатку, але до кінця працездатність понижується із-за швидкої стомлюваності і падіння інтересу. Навпаки, ті, кому притаманний темп-т меланхоліка відрізняються повільним входженням в роботу, але з більшою витримкою. Їх працездат зазвичай вища в середині чи під кінець роботи, але не на початку. В цілому ж працездатність і якість роботи у сангвініків та меланхоліків приблизно однакова, а відмінності стосуються в основному лише динаміки роботи в різні періоди. Холеричний темп-т має те достоїнство, що дозволяє сконцентрувати значні зусилля в короткий проміжок часу. Зате при тривалій роботі людині з таким темп не завжди вистачає витримки. Флегматики, навпаки, не в змозі швидко зібратися і сконцентрувати зусилля, але взамін володіють цінною здібністю довго та наполегливо працювати, досягаючи поставленої мети.

Тип тем-ту людини необхідно брати до уваги там, де робота висуває особливі вимоги до вказаних динамічних особливостей діяльності.

2. Властивості темпераменту. До властивостей темперам можна віднести ті відмінні індивідуальні ознаки людини, які визначають собою динамічні аспекти всіх її видів діяльності, характеризують особливості протікання психічних процесів, мають більш-менш стійкий характер, зберігаються протягом довгого часу, проявляючись відразу після народження (після того як ЦНС набуває специфічні людські форми). Вважають, що властивості тем-ту визначаються в основному властивостями нерв сист людини, ікі ми розглянули, обговорюючи проблему здібностей.

Психофізіолог В.Русалов, спираючись на нову концепцію властивостей нерв сист запропонував на її основі більш сучасну трактовку властивостей тем-ту. Русалов виділив 4 властивості тем-ту, які відповідають за широту або вузькість аферентного синтезу (ступінь напруженості взаємодії організму з середовищем), легкість переключення з однієї програми поведінки на іншу, швидкість виконання теперішньої програми поведінки і чуттєвість до неспівпадання реального результату діяльності з його акцептором.

У співвідношенні з цим, традиційна психофізична оцінка тем-ту змінюється і замість двох параметрів – активності та чуттєвості – включає вже 4 компоненти: ергічність (витривалість), пластичність, швидкість та емоційність (чуттєвість). Всі ці компоненти темпераменту на думку Русалова біологічно та генетично обумовлені. Тем-т залежить від властивостей нерв сист, а вони розуміються як основні характеристики функціональних систем, які забезпечують інтегративну, аналітичну та синтетичну діяльність мозку та всієї нервової системи в цілому.

Тем-т це психобіологічна категорія, тому що його властивості не є повністю ні природженими, ні залежними від середовища. Вони є системним узагальненням генетично заданих індивідуально-біологічних властивостей людини. У відповідності з двома основними видами людської діяльності – предметною діяльністю і спілкуванням – кожна із виділених властивостей тем-ту має розглядатися окремо, бо припускається, що в діяльності та спілкуванні вони проявляються по різному.

Ще на одну обставину, яка характеризує зв’язок темпераменту з властивостями нерв сист, слід звернути увагу. Психологічною властивістю темп-ту є не самі по собі властивості нервової сист, або їх поєднання, а типові особливості протікання психічних процесів і поведінки, котрі ці властивості породжують.

Розглянемо дані властивості, застосовуючи їх до пізнавальних процесів, діяльності та спілкування людини. До числа відповідних властивостей можна віднести активність, продуктивність, збудливість, гальмування та переключення. Активна сторона сприймання, уваги, уяви, памяті та мислення характеризується тим, наскільки людина в змозі сконцентрувати свою увагу, уяву, память чи мислення на певному об’єкті. Темп- т проявляється в тому, наскільки швидко працюють відповідні психічні процеси. Н-д, одна людина запам’ятовує, пригадує, розглядає, уявляє, думає над рішенням задачі швидше, ніж інша.

Продуктивність пізнавальних процесів може оцінюватися по їх продуктам та результатам. Продуктивність вища там де за один і той самий час вдається більше побачити, почути, запамятити, пригадати, уявити, вирішити. Не слід плутати продуктивність з працездатністю. Людина, яка володіє високопродуктивними пізнавальними процесами, не обов’язково має підвищену працездатність – вміння впродовж довгого часу підтримувати заданий темп роботи.

Збудженість, гальмування та переключення характеризують швидкість виникнення, припинення чи переключення того чи іншого пізнавального процесу з одного об’єкта на інший, перехід від однієї дії до іншої. Н-д, одним людям потрібно більше ніж іншим часу для того, щоб включитися в розумову діяльність, або переключитися з роздумів над однією темою на іншу. Одні швидко запам’ятовують інформацію, інші – пригадують, або відтворюють (тут також слід мати на увазі, що вказані відмінності не визначають здібності людей).

Стосовно предметної діяльності активність означає силу і амплітуду пов’язаних з нею рухів. Вони у активної людини інстинктивно більш широкі, ніж у малоактивної. Н-д, підвищена темпераментна активність в спорті породжує у спортсмена більш широкі і сильні рухи, які включені в різноманітні вправи на відміну від того у кого ця властивість тем-ту виражена слабо. Більш активна людина має більш розмашистий почерк, букви більш високі, а відстань між ними більша, ніж у менш активного індивіда. Людині з підвищеною активністю важче вдається виконання слабких, тонких, невеликих по амплітуді рухів, в той час як людині зі зниженою активністю важче буває виконувати сильні та розмашисті рухи.

Темп роботи в предметній діяльності визначається числом операцій, дій, рухів, виконаних за одиницю часу. Н-д, одна людина надає перевагу швидкому, інша – повільному темпу. Від активності і темпу роботи залежить продуктивність дій, пов’язаних з рухами, якщо ніяких додаткових вимог, крім частоти та інтенсивності, до відповідних дій не пред’являється.

У спілкуванні людей обговорювані властивості тем-ту виявляються аналогічно, лише в цьому випадку вони стосуються вербальної та невербальної взаємодії людини з людиною. У людини з підвищеною активністю мова, міміка, жести та пантоміміка більш яскраво виражені, ніж у людини зі зниженою активністю. Більш активні люди володіють, як правило, більш сильним голосом. Темп їх мовлення, так само як і темп емоційно-експресивних рухів, досить високій. Досить відрізняється стиль спілкування у сильно та слабо збуджуваних людей. Перші реагують швидше, легше входять в контакт, легше адаптуються при спілкуванні, ніж другі. Індивіди, які схильні до гальмування, легше закінчують розмову, менш словоохотні ніж ті, чиї гальмівні реакції уповільнені. Останні відрізняються тим, що багато говорять, не відпускають співбесідника і створюють враження надоїдливості. Вони досить важко переключаються в спілкуванні з однієї теми на іншу, з однієї людини на іншу. „Продуктивність” їх спілкування (здатність сповістити та сприйняти інформацію за одиницю часу) також більша, ніж у людей протилежного типу – малоактивних і тих, що володіють невисоким темпом.

3. ТЕМПЕР. ТА ІСД. Певне поєднання властивостей тем-ту, яке виявляється в пізнавальних процесах, діях та спілкуванні людини, визначають її індивідуальний стиль діяльності - система залежних від тем-ту динамічних особливостей діяльності, яка вміщує прийоми роботи, типові для даної людини. ІСД не зводиться до тем-ту, він визначається й іншими причинами, включає уміння та навички, що сформувалися під впливом життєвого досвіду. ІСД можна розглядати як результат пристосування природжених якостей нервової системи і особливостей організму людини до умов діяльності, яка виконується. Це пристосування повинно забезпечувати досягнення найкращих результатів в діяльності з найменшими затратами.

Те, що ми, спостерігаючи за людиною, сприймаємо як ознаки її тем-ту (різноманітні рухи, реакції, форми поведінки) часто є відображенням не стільки тем-ту, скільки ІСД особливості якого можуть співпадати і розходитись з тем-м.

Ядро індив стимо діяльн визначає комплекс властивостей нерв сист, які є у людини. Серед тих особливостей, до індив стимо діяльн, можна виокремити 2 групи: 1. Ті, що набуваються з досвідом і носять компенсаторний х-р по відношенню до недоліків індив власт нерв сист людини. 2. Ті, що сприяють максимальному використанню задатків та здібностей, в тому числі корисних якостей нерв системи.

4. ТЕМПЕРАМЕНТ ТА ОСОБИСТІСТЬ. Особистість і тем-т пов’язані між собою так, що тем-т виступає в якості загальної основи багатьох інших особистісних якостей. Від тем-ту залежать такі якості, як вразливість, емоційність, імпульсивність і тривожність. Вразливість (впечатление) – сила дії на людину різних стимулів, час їх збереження в памяті і сила реакції на них. Одні і ті стимули на вразливу людину здійснюють більший вплив, ніж на недостатньо вразливу. Вразлива людина, крім того, довше пам’ятає відповідні впливи і довше зберігає реакцію на них. І сила відповідної реакції у неї значно більша, ніж у менш вразливого індивіда

Емоційність – це швидкість і глибина емоційної реакції людини на ті чи інші обставини. Емоційна людина надає велике значення тому, що відбувається з нею і навкруг неї. У неї набагато більш виражені різноманітні тілесні реакції, пов’язані з емоціями. Емоційний індивід – це той, що майже ніколи не буває спокійним, постійно знаходиться у володінні яких-небудь емоцій, в стані підвищеного збудження, або, навпаки, пригніченості.

Імпульсивність проявляється в нездержаності реакцій, в їх спонтанності і проявленні ще до того, як людина встигає обміркувати обставини, що склалися, і прийняти розумне рішення. Імпульсивна людина спочатку реагує а потім думає, вірно чи ні вона вчинила, часто шкодує про передчасні та невірні реакції.

Тривожна людина відрізняється від мало тривожної тим, що у неї досить часто виникають пов’язані з занепокоєнням емоційні переживання: боязнь, страх, побоювання Їй здається, що більшість з того, що її оточує, несе в собі загрозу для неї. Тривожна людина боїться всього: незнайомців, телеф дзвінків, екзаменів, офіційних установ, публічних виступів і т.і.

Поєднання описаних якостей і створює індивідуальний тип темпераменту і тому, характеризуючи його, ми не випадково змушені були час від часу відступати від чисто динамічних описів і включати в них характерологічні особистісні якості. Ті прояви т-ту, які в кінці кінців стають якостями особистості, залежать від навчання, виховання, культури, звичаїв, традицій.

Тем-т впливає на розвиток здібностей людини, особливо тих, в склад яких входять рухи з такими характеристиками, як темп, швидкість реакції, збудливість і гальмування. В першу чергу це здібності, які включають в свій склад складні і точні рухи зі складною траєкторією і нерівномірним темпом. До них також належать здібності, пов’язані з підвищеною працездатністю, опором перешкодам, витривалістю, необхідністю довгочасної концентрації уваги.

ХАРАКТЕР

1. Визначення характера.

2. Типологія характерів.

3. Формування хар-ра.

4. Особистість і х-р людини.

Характер – особливі прикмети, риси, котрих людина набуває в суспільстві. Х-р проявляється в діяльності і спілкуванні (як і темперамент) і включає в себе те, що придає поведінці людини специфічний, характерний для неї відтінок. Звідси назва „хар-р”.

Х-р може виявлятися в особливостях діяльності, якій людина надає перевагу. Одні люди надають перевагу найбільш складним видам діяльності, вони насолоджуються шукаючи і долаючи перепони; інші вибирають найбільш прості, безпроблемні шляхи.

Для одних істотно з якими результатами вони виконали роботу, вдалося при цьому здобути вищість. Для інших це може бути не суттєвим і вони задовольняються тим, що закінчили роботу не гірше за інших і досягли результату.

У спілкуванні з людьми х-р людини виявляється в манерах, в способах реагування на дії та вчинки людей. Манера спілкування може бути більш-менш делікатною, тактовною чи безцеремонною, грубою чи ввічливою. Х-р на відміну від тем-ту обумовлений не стільки якостями нерв сист, скільки культурою людини, її вихованням.

Х-р людини – це те що визначає її значимі вчинки, а не випадкові реакції на певні стимули чи обставини, що складуються. Вчинок людини з хар-м майже завжди зважений і обміркований, може бути поясненим. Говорячи про х-р, ми зазвичай повязуємо його зі здатністю людини вести себе самостійно, послідовно, незалежно від обставин, проявляючи волю та наполегливість. Безхарактерна людина, в цьому випадку той, хто не проявляє такі якості ні в діяльності, ні в спілкуванні з людьми, пливе за течією, залежить від обставин.

У формуванні, розвитку та функціонуванні х-р людини тісно пов’язаний з тем-м, який є динамічною стороною х-ра. Х-р, як і тем-т є достатньо стійким та малозмінним.

Перерахуємо основні риси особистості, які входять в склад х-ру людини.

1. якості особистості, які визначають вчинки людини у виборі мети діяльності. Тут можуть проявлятися такі риси як раціональність, розрахунок або протилежні.

2. До структури входять якості, які належать до дій, які направлені на досягнення поставленої мети: ціленаправленість, наполегливість, послідовність та інші, а також альтернативні їм (як відсутність хар-ру. В цьому плані х-р людини зближується не лише з темпер, але й з волею людини.

3. До складу х-ра входять інструментальні риси, безпосередньо пов’язані з тем-м: екстраверсія-інтроверсія, спокій-тривога, стриманість-імпульсивність, переключення-ригідність і т.і. своєрідне поєднання цих рис у однієї людини дозволяє поєднати їх з певним типом х-ра.

Структура рис х-ру виявляється у тому, як людина ставиться:

а) до інших людей, демонструючи уважливість, принциповість, прихильність, комунікативність, миролюбність, лагідність, альтруїзм, дбайливість, тактовність, коректність або протилежні риси;

б) до справ, виявляючи сумлінність, допитливість, ініціативність, рішучість, ретельність, точність, ентузіазм, зацікавленість або протилежні риси;

в) до речей, демонструючи при цьому бережливість, економність, акуратність, почуття смаку або протилежні риси;

г) до себе, виявляючи розумний егоїзм, впевненість у собі, нормальне самолюбство, почуття власної гідності чи протилежні риси.

2. ТИПОЛОГІЯ ХАРАКТЕРІВ. Протягом всієї історії психології були неодноразові спроби типологію х-рів. Однією з найбільш ранніх і відомих була запропонована нім психіатром і психологом Кречмером. Вона як і ряд пізніших, ґрунтувалася на ряді ідей:

1) Х-р людини формується досить рано в онтогенезі і протягом всього життя проявляє себе як більш-менш стійкий.

2) Те поєднання особистісних рис, які входять в х-р людини, не є випадковим. Воно утворює чітко розрізнені типи, які дозволяють будувати типологію х-рів.

3) Більша частина людей, у відповідності з цією типологією, може розділятися на групи.

Кречмер виділив та описав 3 найбільші типи будови тіла (чи конституції людини), які найчастіше зустрічаються: астенічний, атлетичний та пікнічний. Кожен х них він поєднав з особливим типом х-ра.

1.Астенічний тип хар-є невелика товщина тіла при середньому та високому зрості. Астенік – худа і тонка людина, з тонкою шкірою, вузькими плечима, тонкими руками, видовженою та плоскою грудною кліткою і слабо розвиненою мускулатурою та слабким жировим накопиченням. Жінки-астеніки часто малорослі.

2. Атлетичному типу властивий гарно розвинений скелет і м’язи. Така людина, зазвичай, середнього або високого зросту з широкими плечима, з міцною грудною кліткою.

3. Пікнічний тип відрізняється сильно розвиненим тілом, схильним до ожиріння при слабо розвинених м’язах і опорно-руховому апараті. Така людина середнього зросту з короткою шиєю, яка сидить між плечима.

Хоча типологія Кречмера була побудована умоглядним шляхом, вона вміщувала в собі ряд життєво правильних висновків. Пізніше виявилося, що люди з певним типом будови тіла мають схильність до захворювань, які супроводжуються акцентуаціями відповідних рис х-ру.

Акцентуація х-ру – це через мірне підсилення рис хар-ру, при якому спостерігається відхилення в психології і поведінці людини, які не виходять за межі норм, але межують з патологією. Акцентуації х-ру можуть спричинювати неадекватні дії, вчинки людини.

Виділяють такі основні типи акцентуації х-ру: інтроверт ний тип, якому властиві замкненість, утруднення в спілкуванні та налагодженні контактів з оточуючими;

Інтроверт ний тип, якому притаманні жага спілкування та діяльності, балакучість, поверховість;

Некерований тип – імпульсивний, конфліктний, категоричний, підозріливий;

Неврастенічна акцентуація – з домінуванням хворобливого самопочуття, подразливості, підвищеної втомлюваності;

Сенситивний тип – з надмірною чутливістю, лякливістю, сором’язливістю, вразливістю.

Демонстративний тип, якому властиві егоцентризм, потреба в постійній увазі до себе, співчутті.

3. ФОРМУВАННЯ Х-РА. Ми зазначали, що х-р досить стабільний. Деякі риси х-ру, які є стійкими впродовж всього життя, виявляються уже в дітей раннього віку. Це значить, що витоки х-ра людини і перші ознаки стабілізації треба шукати на самому початку життя. Основну роль у формуванні і розвитку х-ра відіграє спілкування дитини з оточуючими людьми.

Раніше за інше в х-рі людини закладаються такі риси, як доброта, товариськість, чуйність, а також протилежні якості: егоїстичність, черствість, байдужість. Ці риси закладаються в перші місяці життя людини.

Такі риси х-ра, які проявляються в праці – працелюбність, акуратність, добросовісність, відповідальність, наполегливість та ін – складаються трохи пізніше, в ранньому дошкільному віці. Вони формуються та закріпляються в іграх дітей.

В початкових класах школи формуються риси х-ру, які проявляються у спілкуванні з людьми.

У підлітковому віці активно розвив і закріплюються вольові якості х-ра, а рання юність закладає базові моральні, світоглядні риси.

До закінчення школи х-р людини можна вважати в основному сформованим, і те, що відбувається з нею далі, майже ніколи не робить х-р людини невпізнаним для тих, хто з нею спілкувався в шкільні роки.

4.ОСОБИСТІСТЬ І ЇЇ Х-Р. В загальній структурі особистості х-р займає центральне місце, поєднуючи всі інші якості і особливості поведінки. Х-р беззаперечно впливає на пізнавальні процеси – сприймання, увагу, уяву, мислення та пам’ять. Емоційне життя людини знаходиться під прямою залежністю від х-ра. Те ж можна сказати про мотивацію і волю. В першу чергу х-р визначає індивідуальність та своєрідність особистості.

Від ін. рис особистості х-р відрізняється перш за все своєю стійкістю і більш раннім формуванням. Якщо, н-д, потреби, інтереси, схильності, соціальні установки, світогляд людини, можуть змінюватися практично протягом всього життя людини, то її х-р, одного разу сформувавшись, залишається більш-менш стійким.

Однією з рис х-ру людини, яка є досить стійкою, є товариськість та, пов’язана з нею за змістом – замкнутість; а також більш загальні риси х-ру, в склад яких входять дві названі як складові – екстраверсія та інтроверсія. І екстраверсія, і інтроверсія як риси особистості виражають, відповідно, відкритість чи замкненість людини по відношенню до світу, до ін. людей.

Характер людини тісно пов’язаний з її інтересами та потребами, і більш за все виявляється в тому, що для людини має значення. Тому правильно судити про характер людини можна тоді, коли уважно спостерігати за її поведінкою в значимих життєвих ситуаціях, які дозволяють їй задовольняти найбільш сильні і актуальні потреби.

Дата добавления: 2014-01-07