Санітарна експертиза харчових продуктів. Законодавча база

Питання 1

Cанітарно-гігієнічна оцінка якості харчових продуктів

Тема 6

СУД ВІД СВОГО ІМЕНІ

Такий вид діяльності дасть вам можливість отримати уявлення про спрощену процедуру винесення судового рішення та провести рольову гру — судовий процес з мінімальною кількістю учасників — 3-х осіб: судді, що слухатиме обидві сторони і винесе остаточне рішення, позивача та відповідача (якщо йтиметься про розгляд кримінальної справи, то учасниками будуть обвинувач та обвинувачений).

Після того як вихователь об'єднав вас у три групи — судді, обвинувачі та обвинувачувані, протягом відведеного часу:

а) судді — знайомляться із судовою процедурою та готують запитання до обох сторін;

б) обвинувачі — обговорюють зміст вступної промови та можливі аргументи;

в) обвинувачувані — готують зміст заяви-відповіді та аргументи захисту.

Тепер для більш ефективної роботи необхідно до кожного судді приєднати одного обвинувача та одного обвинувачуваного. Далі можна починати суд в кожній групі за таким порядком або сценарієм:

1. Вступні заяви учасників судового процесу. Суддя викладає суть справи.

2. Обвинувач викладає аргументацію, суддя ставить йому запитання.

3. Обвинувачуваний викладає аргументи захисту, суддя ставить йому запитання.

4. Суддя виносить рішення.

Після того як увесь загін знову об'єднується, судді оголошують свої рішення.

1. Санітарна експертиза харчових продуктів. Законодавча база.

2. Гігієна м’яса критерії безпеки м’яса тварин та санітарно-гігієнічні вимоги до м’ясних виробів.

3. Гігієна та санітарно-гігієнічна оцінка риби.

4. Гігієна молока, молочних виробів та критерії їх безпечності.(самостійно)

5. Гігієна яєць та яєчних продуктів, санітарні вимоги та критерії безпечності. (самостійно)

6. Гігієна рослинних та зернових продуктів, їх санітарно-гігієнічна оцінка. (самостійно)

Гігієнічна експертиза – дослідження харчових продуктів, продовольчої сировини та супутніх матеріалів в ході яких встановлюються критерії безпечності (показники, гранично допустимі рівні, вміст, концентрації, тощо).

Мета експертизи – запобігання можливому негативному впливу продукції на здоров’я людини.

Згідно із Законами України «Про забезпечення санітарного та епі­демічного благополуччя населення» від 24.02.1994 р. та «Про ви­лучення з обігу, переробку, утилізацію, знищення або подальше використання неякісної та небезпечної продукції» продовольча сировина, продукти харчування, а також матеріали, обладнання і вироби, що використовуються при їх виготовленні, зберіганні, транспортуванні та реалізації, повинні відповідати вимогам сані­тарно-гігієнічних норм.

Контроль та нагляд здійснюється спеціально уповноважени­ми органами виконавчої влади в галузі охорони здоров'я, ветери­нарної медицини; органами стандартизації, метрології, сертифі­кації, карантину рослин.

Періодичність контролю визначається відповідно до наказу України від 02.07.2004 р. № 329 про затвердження Методичних рекомендацій «Періодичність контролю продовольчої сировини та харчових продуктів за показниками безпеки».

Документом рекомендована періодичність контролю за контамінантами хімічної і біологічної природи в продовольчій сиро­вині, харчових продуктах та методи їх визначення, оскільки від­повідальність за якість та безпечність готової продукції несе під­приємство, що її випускає.

Контроль показників безпеки продовольчої сировини, здійсню­ється:

· акредитованими виробничими лабораторіями підприємств або лабораторіями інших організацій (на договірних заставах) незалежно від їхньої відомчої належності,

· акредитованими Дер­жавним комітетом України з питань технічного регулювання та споживчої політики, що спеціалізуються на проведенні дослі­джень із встановлення вмісту певного виду чужорідних речовин.

Вимоги до безпеки продовольчої сировини та харчових продук­тів наведені в документі:

1. «Медико-биологические требования и са­нитарные нормы качества продовольственного сырья и пищевых продуктов» № 5061-89 від 01.08.89, ГН 4.4.8.073-2001

2. «Тимчасові гігієнічні нормативи вмісту контамінантів хімічної і біологічної при­роди у біологічно активних добавках»,

3. ДР-97 «Допустимі рівні вмі­сту радіонуклідів цезію-137 та стронцію-90 у продуктах харчування та питній воді» від 25.06.97,

4. санітарно-гігієнічних правилах та нор­мах, нормативній документації на готову продукцію.

Безпечність харчових продуктів - це відсутність токсичної, канцерогенної, мутагенної та іншої несприятливої дії продуктів харчування на організм людини в разі споживання їх у загально­прийнятих кількостях. Гарантується вона встановленням і дотри­манням регламентованого рівня вмісту контамінантів хімічної та біологічної природи, а також природних токсичних речовин.

Безпечність харчових продуктів характеризують дві групи показників:

1) санітарна доброякісність - відсутність у продукті ознак мік­робної та фізико-хімічної денатурації, залишків екзогенних хімічних і отруйних речовин органічної та неорганічної природи, радіонуклідів у кількостях, що перевищують ГДК чи граничні допустимі рівні (ГДР);

2) епідемічна безпека - відсутність або обмеження рівнів забруд­нення харчових продуктів патогенними та потенційно пато­генними мікроорганізмами, відсутність гельмінтів та їх личи­нок, бактеріальних або грибкових токсинів.

Мікробіологічні критерії безпечності харчових продуктів скла­дають чотири групи показників:

1) санітарно-показові: БГКП (бактерії групи кишкової палички), у тому числі роди ешерихія, клебсієла, ентеробактер, цитробактер та серація;

2) потенційно патогенні мікроорганізми: коагулазопозитивні стафілококи, бацилюс цереус, сульфітредукуючі клостридії, бактерії роду протеус;

3) патогенні мікроорганізми: сальмонели, шигели та ін.;

4) показники мікробіологічної стабільності продукту: дріжджі, мікроскопічні гриби.

Важливе значення для безпеки споживачів харчових продук­тів має санітарна оцінка харчових продуктів.

Під якістю розуміють сукупність властивостей продовольчих товарів, що зумовлюють їхню здатність задовольняти певні потре­би людини.

На якість продовольчих товарів впливають такі фактори сфе­ри виробництва:

- умови вирощування рослинницької продукції, якість сирови­ни, напівфабрикатів, матеріалів, технології, обладнання, праці виробників;

- фактори сфери розподілу: якість зберігання, транспортуван­ня, реалізації;

- фактори сфери споживання: якість короткотермінового збері­гання, споживання і засвоєння.

Кожна партія продовольчої сировини та харчових продуктів, що надходить від виробника, повинна мати супровідну докумен­тацію про якість (висновок державної санітарно-епідеміологічної експертизи, декларацію виробника), що містить інформацію про якісні показники і показники безпеки.

Закон України «Про безпечність та якість харчових продуктів» від 06.09.2005 р.:

· встановлює вимоги щодо запобігання шкоди здоров'ю спо­живачів харчових продуктів та продовольчої сировини;

· встановлює права, обов'язки та відповідальність виробників, продавців щодо забезпечення якості та безпеки харчових продуктів;

· передбачає, що виробник зобов'язаний реалізовувати харчо­ві продукти лише за наявності документального підтвер­дження їх якості та безпеки, постійно перевіряти їх якість та вживати заходи до недопущення реалізації харчових про­дуктів із вичерпним терміном придатності

Закон установив необхідність одержання від постачальників харчових продуктів, харчових добавок, аромати­заторів і матеріалів для виробництва (переробки) харчових про­дуктів декларації виробника (замість сертифіката відповідності або інших документів, які є на сьогодні посвідченням якості хар­чової продукції).

Експертиза проводиться у випадку:

1. На стадії розробки нормативної документації, вивчають: критерії безпеки, технології, умови зберігання та використання, особливості пакування та маркування.

2. Виготовлення продукції за новою технологією.

3. Надходження продукції за імпортом.

Якість та безпечність готових страв і кулінарної продукції, що реалізується в закладах ресторанного господарства, контролюється Державними санітарними правилами і нормами «Мікробіологічні нормативи та методики контролю продукції громадського харчування», розроблені Головним санітарно-епідеміологічним управлінням Міністерства ОЗ України (ДПС 4.4.5-2001, Постанова №139 від 07.11. 2001).

Дата добавления: 2014-01-07