Правовий статус адвоката у господарському процесі

Безрукава А. Ф.

Участь адвоката у господарському процесі

Лекцію підготувала викладач кафедри кримінально-правових дисциплін

Дніпропетровськ 2013

ПЛАН

1. Правовий статус адвоката у господарському процесі.

2. Особливості діяльності адвоката-представника на стадії досудового врегулювання господарських спорів.

3. Участь адвоката-представника в розгляді господарських справ у суді.

4. Робота адвоката під час перегляду судових рішень в апеляційному та касаційному порядку, перегляду судових рішень Вищого господарського суду України Верховним Судом України, а також перегляду рішень, ухвал, постанов за нововиявленими обставинами.

Однією зі сторін діяльності адвоката є його участь у ви­рішенні господарських спорів.

Право на звернення до господарського суду мають:

- підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні),

- громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підпри­ємницької діяльності,

мають право звертатися до господарського суду згідно із встановленою підвідомчістю госпо­дарських справ за:

- захистом своїх порушених або оспорю­ваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також

- для вжиття передбачених Господарським процесуальним ко­дексом (далі — ГПК) України заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно зі статтею 12 ГПК України господарським судам підвідомчі:

Господарським судам підвідомчі:

1) справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав, крім:

· спорів про приватизацію державного житлового фонду;

· спорів, що виникають при погодженні стандартів та технічних умов;

· спорів про встановлення цін на продукцію (товари), а також тарифів на послуги (виконання робіт), якщо ці ціни і тарифи відповідно до

законодавства не можуть бути встановлені за угодою сторін;

· спорів, що виникають із публічно-правових відносин та віднесені до компетенції Конституційного Суду України та адміністративних судів;

· інших спорів, вирішення яких відповідно до законів України та міжнародних договорів України віднесено до відання інших органів;

2) справи про банкрутство;

3) справи за заявами органів Антимонопольного комітету України (Наприклад, про стягнення з суб'єктів господарювання сум штрафів та пені у зв'язку з порушенням конкурентного законодавства),

Рахункової палати з питань, віднесених законодавчими актами до їх компетенції (здійснення контролю за витрачанням бюджетних коштів, у тому числі коштів загальнодержавних цільових фондів(Н., Пенсійний фонд України Фонд соціального страхування України тощо);

4) справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, що пов'язані із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства, крім трудових спорів

5) справи у спорах щодо обліку прав на цінні папери (Наприклад, обов'язок із забезпечення належного обліку власників іменних цінних паперів покладається на емітента.; емітент шляхом укладення відповідного договору зобов'язаний доручити реєстратору ведення реєстру власників іменних цінних паперів; доручення емітентом реєстратору вести реєстр власників іменних цінних паперів не знімає з емітента відповідальності за виконання зобов'язань, що випливають з угод щодо цінних паперів.)

6) справи у спорах, що виникають із земельних відносин, в яких беруть участь суб'єкти господарської діяльності, за винятком тих, що віднесено до компетенції адміністративних судів;

7) справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого порушено справу про банкрутств о +

- про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником;

- стягнення заробітної плати;

- поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів, пов'язаних із визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також

- справ у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів), якщо з відповідним позовом звертається на виконання своїх повноважень контролюючий орган, визначений Податковим кодексом України;

8) справи за заявами про затвердження планів санації боржника до порушення справи про банкрутство.

Підвідомчий господарським судам спір може бути передано сторонами на вирішення третейського суду.

Стаття 6 ЗУ «Про третейські суди»:

Третейські суди в порядку, передбаченому цим Законом, можуть розглядати будь-які справи, що виникають із цивільних та господарських правовідносин, за винятком:

2) справ у спорах, що виникають при укладенні, зміні, розірванні та виконанні господарських договорів, пов'язаних із задоволенням державних потреб;

3) справ, пов'язаних з державною таємницею;

5) справ про відновлення платоспроможності боржника чи визнання його банкрутом;

6) справ, однією із сторін в яких є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт під час здійснення ним владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень, державна установа чи організація, казенне підприємство;

7) справ у спорах щодо нерухомого майна, включаючи земельні ділянки;

10) справ, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, пов'язаних із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цих товариств;

12) справ, коли хоча б одна із сторін спору є нерезидентом України;

13) справ, за результатами розгляду яких виконання рішення третейського суду потребуватиме вчинення відповідних дій органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими чи службовими особами та іншими суб'єктами під час здійснення ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.

Сторонами в господарському процесі — позивачами і відповідачами — можуть бути підприємства та організації, зазначені у статті 1 ГПК України.

Позивачами є підприємства та організації, що подали позов або в інтересах яких подано позов про захист пору­шеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу.

Відповідачами є підприємства та організації, яким пред'явлено позовну вимогу.

Сторони користуються рівними процесуальними правами.

Сторони мають право:

ознайомлюватися з матеріалами справи,

робити з них витяги,

знімати копії,

брати участь у господарських засіданнях,

подавати докази,

брати участь у дослідженні доказів,

заявляти клопотання,

давати усні та письмові пояснення господарському суду,

наводити свої доводи і міркування з усіх питань, що виникають під час судового процесу,

заперечувати проти клопотань і доводів інших учасників судового процесу,

оскаржувати судові рі­шення господарського суду в установленому ГПК України порядку, а також користуватися іншими процесуальними правами, наданими їм ГПК України.

Сторони зобов'язані добросовісно користуватися на­лежними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктив­ного дослідження всіх обставин справи.

Позивач має право до прийняття рішення у справі змі­нити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від по­зову або зменшити розмір позовних вимог.

Відповідач має право визнати позов повністю або част­ково.

Господарський суд не приймає відмови від позову, змен­шення розміру позовних вимог, визнання позову відпові­дачем, якщо ці дії суперечать законодавству або порушу­ють чиї-небудь права й охоронювані законом інтереси.

Відповідно до статті 28 ГПК України, справи юридич­них осіб у господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та уста­новчими документами, через свого представника.

Керівники підприємств та організацій, інші особи, пов­новаження яких визначені законодавством або установчи­ми документами, подають господарському суду докумен­ти, що посвідчують їх посадове становище.

Представниками юридичних осіб можуть бути також ін­ші особи, повноваження яких підтверджуються довірені­стю від імені підприємства, організації. Довіреність видаєть­ся за підписом керівника або іншої уповноваженої ним осо­би та посвідчується печаткою підприємства, організації.

Повноваження сторони або третьої особи від імені юри­дичної особи може здійснювати її відособлений підрозділ, якщо таке право йому надане установчими або іншими до­кументами.

Громадяни можуть вести свої справи в господарському суді особисто або через представників, повноваження яких підтверджуються нотаріально посвідченою довіреністю.

Довіреність громадянина, який є суб'єктом права на безоплатну вторинну правову допомогу, за зверненням якого прийнято рішення про надання такої допомоги, може бути посвідчена посадовою особою органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Повноваження адвоката як представника можуть також посвідчуватися ордером, дорученням органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги, або договором. До ордеру обов'язково додається витяг з договору, у якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій. Витяг засвідчується підписом сторін договору.

Дата добавления: 2014-01-07