Особливості діяльності адвоката-представника на стадії досудового врегулювання господарських спорів

Значення стадії досудового врегулювання господарських спорів полягає в тому, що вона виступає правовим засобом, який дозволяє кредиторам — суб'єктам господарювання своєчасно за спрощеним порядком захищати порушені майнові права без втручання суду. Самі ж суди, завдяки зменшенню напливу до них нескладних господарських справ, мають змогу зосереджувати більшу увагу на майнових спорах, вирішення яких вимагає досвіду й професійних знань суддів.

Нагадаємо, що до 1996р. без пред'явлення претензії боржнику у кредитора взагалі не виникало права на позов. Після прийняття Конституції України судова практика пішла шляхом невизнання обов'язкової сили застережень про досудове врегулювання спору.

Особливості діяльності адвоката-представника на стадії досудового врегулювання господарських спорів визнача­ються вимогами розділу II ГПК України а також ст. 222 ГК України.

Відповідно до ст. 5 ГПК: Сторони застосовують заходи досудового врегулювання господарського спору за домовленістю між собою.

(Стаття 222. Досудовий порядок реалізації господарсько-правової відповідальності

1. Учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду. 2. У разі необхідності відшкодування збитків або застосування інших санкцій суб'єкт господарювання чи інша юридична особа - учасник господарських відносин, чиї права або законні інтереси порушено, з метою безпосереднього врегулювання спору з порушником цих прав або інтересів має право звернутися до нього з письмовою претензією, якщо інше не встановлено законом. 3. У претензії зазначаються: 1) повне найменування і поштові реквізити заявника претензії та особи (осіб), якій претензія пред'являється;2) дата пред'явлення і номер претензії; 3) обставини, на підставі яких пред'явлено претензію; 4) докази, що підтверджують ці обставини;5) вимоги заявника з посиланням на нормативні акти; 6) сума претензії та її розрахунок, якщо претензія підлягає грошовій оцінці;7) платіжні реквізити заявника претензії; 8) перелік документів, що додаються до претензії. 4.Документи, що підтверджують вимоги заявника, додаються в
оригіналах чи належним чином засвідчених копіях. Документи, які є у другої сторони, можуть не додаватися до претензії. 5.Претензія підписується повноважною особою заявника претензії або його представником та надсилається адресатові рекомендованим або цінним листом або вручається адресатові під розписку. 6.Претензія розглядається в місячний строк з дня її одержання, якщо інший строк не встановлено цим Кодексом або іншими законодавчими актами. Обгрунтовані вимоги заявника одержувач претензії зобов'язаний задовольнити. 7. При розгляді претензії сторони у разі необхідності повинні звірити розрахунки, провести експертизу або вчинити інші дії для забезпечення досудового врегулювання спору. 8. Про результати розгляду претензії заявник має бути повідомлений письмово. Відповідь на претензію підписується повноважною особою або представником одержувача претензії та надсилається заявникові рекомендованим або цінним листом або вручається йому під розписку.) Ст.5,6,7 ГПК майже повністю дублюють ст. 222 ГК.

Ст.7 ГПК « Порядок і строки розгляду претензії»

Претензія розглядається в місячний строк, який обчислюється з дня одержання претензії.

В тих випадках, коли обов'язковими для обох сторін правилами або договором передбачено право перепровірки забракованої продукції (товарів) підприємством-виготовлювачем, претензії, пов'язані з якістю та комплектністю продукції (товарів), розглядаються протягом двох місяців.

Якщо до претензії не додано всі документи, необхідні для її розгляду, вони витребуються у заявника із зазначенням строку їх подання, який не може бути менше п'яти днів, не враховуючи часу поштового обігу. При цьому перебіг строку розгляду претензії зупиняється до одержання витребуваних документів чи закінчення строку їх подання. Якщо витребувані документи у встановлений строк не надійшли, претензія розглядається за наявними документами.

Ст. 8 ГПК « Повідомлення заявника про результати розгляду претензії»

Про результати розгляду претензії заявник повідомляється у письмовій формі.

У відповіді на претензію зазначаються:

а) повне найменування і поштові реквізити підприємства, організації, що дають відповідь, та підприємства чи організації, яким надсилається відповідь; дата і номер відповіді; дата і номер претензії, на яку дається відповідь;

б) коли претензію визнано повністю або частково, - визнана сума, назва, номер і дата розрахункового документа на перерахування цієї суми чи строк та засіб задоволення претензії, якщо вона не підлягає грошовій оцінці;

в) коли претензію відхилено повністю або частково, - мотиви відхилення з посиланням на відповідні нормативні акти і документи, що обгрунтовують відхилення претензії;

г) перелік доданих до відповіді документів та інших доказів.

Коли претензію відхилено повністю або частково, заявникові повинно бути повернуто оригінали документів, одержаних з претензією, а також надіслано документи, що обгрунтовують відхилення претензії, якщо їх немає у заявника претензії.

Відповідь на претензію підписується повноважною особою підприємства, організації або їх представником та надсилається рекомендованим або цінним листом чи вручається під розписку.

Пленум Верховного Суду України ухвалив постанову «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» від 01.11.1996 р. № 9, у п.8 якої з посиланням на ст. 124 Конституції України зазначено: «Суд не вправі відмовити особі в прийнятті позовної заяви чи скарги лише з тієї підстави, що її вимоги можуть бути розглянуті в передбаченому законом досудовому порядку».

Подальший розвиток цей підхід знайшов у Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Кампус Коттон клаб» щодо офіційного тлумачення положення ч. 2 ст. 124 Конституції України (справа про досудове врегулювання спорів)» від 09.07.2002 р. № 15-рп/2002. КСУ розтлумачив ст. 124 Конституції України так : «Встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб'єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист».

Таким чином, КСУ вважає, що не тільки встановлені в законі, але й договірні правила досудового врегулювання не є перешкодою для звернення до суду з позовом.
<Українські господарські суди досить послідовно відмовляються надавати сили зобов'язанням щодо досудового врегулювання. Наприклад, у постанові Вищого господарського суду України від 06.08.2009 р. у справі № 50202/094-9/019 сказано: «Щодо наполягання ЗАТ «СК «Авліта» на необхідності дотримання Придніпровською залізницею досудового претензійного порядку врегулювання спорів,то колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується із висновками судів попередніх інстанцій,що Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2002 р. визнано неконституційним встановлення,у тому числі і в договорах,обов язкового досудового порядку врегулювання спорів для звернення за захистом порушеного права до суду» (див. також постанови ВГСУ від 28.05.2008 р. № 16/272 та від 15.12.2009 р.№ 14/167).>

Слід зазначити,що угоди про обов'язкове досудове врегулювання не є незаконними, що визнається і в Рішенні КСУ від 09.07.2002р. Укладання таких угод передбачене ст.5-7 Господарського процесуального кодексу України, які є чинними і не визнані неконституційними. До того ж у жодному з наведених судових рішень положення договорів щодо медіації не були визнані недійсними. Вони просто були проігноровані судами. А відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним,якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

З огляду на наведене вважаємо, що практика українських господарських судів не відповідає законодавству та суперечить міжнародним тенденціям у сфері регулювання комерційних відносин. Судді мають за прикладом своїх швейцарських колег надавати положенням договорів про досудове врегулювання, щонайменше,сили матеріально-правових зобов'язань сторін. Якщо застереження про медіацію не передбачають санкцій за їх невиконання, суди мають брати до уваги дії або бездіяльність сторін на досудовій стадії, наприклад, при оцінці добросовісності учасників правочину.

Дата добавления: 2014-01-07