Наочні методи і прийоми навчання на заняттях зображувальною діяльністю у ДНЗ

План

Методи і прийоми навчання образотворчому мистецтву

Лекція 7.

1. Наочні методи і прийоми навчання на заняттях зображувальною діяльністю у ДНЗ

2. Словесні методи і прийоми навчання на заняттях зображувальною діяльністю у ДНЗ

3. Ігрові прийоми навчання на заняттях зображувальною діяльністю у ДНЗ

Метод спостережень лежить в основі всієї системи навчання образотворчому мистецтву. Від того, наскільки у дітей буде розвинене вміння спостерігати навколишнє, встановлювати зв'язки між явищами дійсності, виділяти загальне та індивідуальне, залежить успіх розвитку їх творчих здібностей.

Але одні спостереження до заняття не забезпечать повністю можливість зображення баченого. Необхідно навчити дитину спеціальним приїлися зображення, способам користування різними образотворчими матеріалами. Тільки в процесі систематичного навчання на заняттях повністю формуються здібності дітей.

У дитячому садку на заняттях з образотворчої діяльності використовуються різноманітні методи і прийоми, які умовно можна поділити на наочні і словесні. Особливу, специфічну для дитячого садка групу прийомів складають ігрові прийоми. У них з'єднується застосування наочності і використання слова.

Метод навчання згідно з прийнятим у педагогіці визначенню характеризується єдиним підходом до вирішення поставленого завдання, визначає характер всієї діяльності і дитини, і вихователя на даному занятті.

Прийом навчання - більш вузький, допоміжний засіб, який не визначає всієї специфіки діяльності на занятті, має лише вузьке навчальне значення.

Іноді окремі методи можуть виступати як тільки прийоми та не визначати напрямок роботи на занятті в цілому. Наприклад, якщо читання вірша (оповідання) на початку заняття мало мету лише викликати інтерес до завдання, привернути увагу дітей, то в даному випадку читання служило прийомом, що допомагає вихователю у вирішенні вузького завдання - організації початку заняття.

До наочних методів і прийомів навчання належать використання натури, репродукції картин, зразка та інших наочних посібників; розглядання окремих предметів; показ вихователем прийомів зображення; показ дитячих робіт в кінці заняття, при їх оцінці.

Використання натури. Під натурою в образотворчому мистецтві розуміються предмет або явище, які зображуються при безпосередньому спостереженні. Робота з натури передбачає зображення предмета з певної точки зору, в тому становищі, в якому він знаходиться по відношенню до ока того, хто малює. Ця особливість зображення з натури обумовлює і своєрідність сприйняття в процесі заняття. Основним тут буде зорове сприйняття, причому при зображенні на площині (малюнок, аплікація) предмет сприймається тільки з одного боку; при ліпленні і конструюванні діти повинні мати можливість повертати натуру, аналізувати об'ємну форму в різних поворотах.

Здатність сприймати предмет у сукупності його якостей властива вже дитині молодшого дошкільного віку. Однак необхідність зобразити предмет з натури передбачає вміння аналізувати співвідношення частин, розташування їх у просторі. Психологи вважають, що дитина дошкільного віку здатний до такого аналітико-синтетичного сприйняття тільки за умови правильного педагогічного керівництва.

Відзначимо деякі особливості використання натури в роботі з дітьми дошкільного віку.

Натура насамперед полегшує роботу пам'яті, так як процес зображення об'єднується з сприйняттям; допомагає дитині правильно зрозуміти і передати форму і будову предмета, його колір. Незважаючи на здатність дітей 4-5 років робити нескладний аналіз об'єктів зображення, робота з натури в цьому віці має свої відмінності від використання натури школярами та художниками.

Сприймаючи предмет, дитина повинна показати його об’єм (дати двомірне зображення тривимірної натури на площині), що пов'язано із застосуванням світлотіні, передачею перспективних змін предмета, показом складних ракурсів. Дошкільнятам ці прийоми зображення недоступні. Тому в якості натури для них підбирають предмети простої форми, що мають чіткі обриси і членування частин.

Натура поміщається так, щоб всі діти сприймали її з найбільш характерної сторони. Вихователю слід детально розглянути з дітьми натуру, направляючи і полегшуючи словом і жестом процес аналізу. Цей процес вимагає певної культури сприйняття, розвиненого аналітичного мислення. Такі навички починають розвиватися у дітей 5-6 років. У цьому віці вони вчаться при зображенні порівнювати і виправляти свою роботу відповідно з натурою. Наприклад, у старшій групі при зображенні з натури гілки ялини діти передають розташування гілки в просторі (похиле або вертикальне), кількість і розміри відгалужень ліворуч і праворуч, малюють густу хвою темного або світлого тону.

В якості натури можуть використовуватися листя, гілки, квіти, плоди, а також іграшки, що зображують людей, тварин, транспорт.

Не рекомендується застосовувати в якості натури живих птахів, тварин. Їх рухи, звуки будуть відволікати дітей від малювання, не дадуть можливості зосередити увагу на сприйнятті предмета в потрібному положенні.

Таким чином, використання натури як методу навчання охоплює весь процес зображення: початковий аналіз предмета, порівняння зображення з натурою за формою, положенню, кольором, оцінка результатів роботи шляхом зіставлення малюнка і натури.

Іноді натура може використовуватися як приватний прийом і не впливати на характер заняття в цілому. Наприклад, в процесі малювання за задумом дитина просить допомогти в зображенні якого предмета. Вихователь ставить перед дитиною необхідну іграшку, яка використовується в якості натури. У цілому ж робота над зображенням буде визначатися змістом задуму. Натура лише допоможе краще його здійснити.

Зразок, як і натура, може виступати в якості методу і як окремий прийом навчання.

У тих видах образотворчої діяльності, де основною метою не є закріплення вражень від сприйняття навколишнього, а стоять завдання з розвитку окремих моментів цієї діяльності (частіше в декоративних і конструктивних роботах), зразок застосовується як метод навчання.

Так, основна мета занять декоративним малюванням і аплікацією - навчання прийомам створення візерунка і розвиток художнього смаку. Діти розглядають красиві предмети: килими, вази, вишивки тощо, що підвищує загальну естетичну культуру. На заняттях декоративним малюванням діти не тільки відображають свої враження від цих предметів і повторюють бачені на них візерунки, а й вчаться створювати візерунок самостійно, давати красиві поєднання форм і фарб. Тому на початковому етапі навчання можливе змальовування елементів візерунка зі зразка, запозичення принципів розташування елементів і поєднання кольорів.

Іноді може бути запропоновано кілька зразків для вибору, якщо діти вже оволоділи якимось умінням.

Використання зразків визначається завданнями, що стоять на даному занятті. Так, зразок може бути запропонований без спеціальних вказівок вихователя, діти розглянувши його, виконують роботу самостійно. У цьому випадку застосування зразка сприятиме розвитку аналітико-синтетичного мислення дитини.

Іноді зразок виступає в якості прийому навчання. Наприклад, в предметному малюванні або ліпленні зразок використовується не з метою копіювання, а для уточнення уявлень дітей про зображуваний предмет.

Негативно на розвитку творчих здібностей дітей позначається застосування зразків зі спрощеними, схематичними зображеннями. Спрощення зображення до схеми створює лише ілюзорне полегшення поставленого перед дітьми завдання. Схема не відповідає конкретному уявленню дитини про предмет, оскільки в ній відсутні характерні деталі, за якими дошкільник впізнає предмет.

Не слід замінювати уявлення, що утворилося на основі конкретного сприйняття, площинним схематичним зображенням, позбавленим індивідуальних рис. Така схема не допоможе дитині виділити головне в предметі, а просто замінить образ конкретного предмета.

Навчання при постійному використанні готових схематичних зразків зводиться в кінцевому рахунку до вузької задачі - виробленню вміння створювати нескладні форми. Тренування руки в створенні такої форми ізолюється від роботи свідомості. У результаті в малюнках дітей з'являються шаблони: будиночок з трикутним дахом, птахи у вигляді галочок і т. п. Це збіднює дитячий малюнок, раз і назавжди засвоєна схематична форма знімає необхідність подальших спостережень, образотворча діяльність відривається від дійсності. Неусвідомлено засвоєне схематичне зображення часто втрачає схожість з реальним предметом, так як дитина повторює засвоєні форми не замислюючись. Наприклад, пташка-«галочка» при зображенні повертається крилами вниз або набік.

Картини застосовуються головним чином для уточнення уявлень дітей про навколишню дійсність і для пояснення засобів і способів зображення.

Картина як художній твір яскраво, емоційно передає образ.

Засоби художньої виразності, за допомогою яких художник створює твір мистецтва, дають зорове сприймання образу. Дослідження психологів і педагогів показали, що вже дітям дворічного віку доступне розуміння картини як зображення предмета. Зв'язок між персонажами картини, тобто розуміння дії, усвідомлюється дещо пізніше, у віці 4-5 років.

Спостереження навколишньої дійсності часто бувають короткочасними (наприклад, спостереження за тваринами в умовах міста). Тому застосування картини дозволить не тільки забезпечити повторність сприйняття, але і виділити головне, характерне для подальшого зображення.

Розгляд картин може бути рекомендовано в тих випадках, коли немає потрібного предмета, а також може служити засобом ознайомлення дітей з деякими прийомами зображення на площині. Наприклад, педагог показує картину, щоб пояснити зображення віддалених предметів, які в житті дитина сприймала розміщеними на рівній землі. З цією метою картина може бути використана в роботі з дітьми шести років, їм вже доступно розуміння такого способу зображення. Розглядаючи картину, дитина бачить, що земля зображується не однієї лінією, а широкою смугою, а дальні предмети розташовуються вище, близькі - нижче, до краю аркуша.

Щоб дитина могла усвідомити використаний художником прийом, потрібно роз'яснити його, оскільки на картині дитина сприймає лише кінцевий результат. Подібне розглядання та аналіз картини доцільніше проводити до заняття або на початку його. Картина, залишена перед дітьми протягом усього заняття, може привести до механічного перемальовування. Копіювання в цьому віці приносить велику шкоду - гальмує розвиток образотворчих умінь. Для дошкільника неможливо усвідомити всі прийоми і образотворчі засоби, використані художником, тому він буде змальовувати, не розуміючи, чому намальовано так, а не інакше.

Іноді в процесі заняття виникає необхідність показати деяким дітям картину для уточнення якої-небудь деталі. Потім картина забирається, так як її подальше сприйняття призведе до копіювання. Цей прийом слід використовувати з обережністю.

Розглядання. У молодших і середній групах часто на початку предметів заняття проводять показ окремих предметів. Розглядання дітьми м'яча, стрічок, лопатки тощо проводять з метою залучення уваги дітей до завдання і пожвавлення їх уяви. Протягом решти часу заняття діти малюють за поданням і до сприйняття предметів не повертаються.

У старшій групі також створюється необхідність внесення деяких предметів для розглядання. Наприклад, перед малюванням або ліпленням на тему казки «Три ведмеді» вихователь пропонує дітям розглянути іграшкового ведмедя, виділити особливості форми і пропорції окремих частин, простежити зміну розташування їх залежно від повороту предмета. Кожна дитина зображує ведмедя в тому положенні, якому відповідає епізод, вибраний для малюнка.

Показ вихователем прийомів зображення. Програма дитячого садка встановлює обсяг образотворчих умінь і навичок, яким повинні оволодіти діти в процесі навчання. Оволодіння порівняно невеликим колом умінь дасть можливість дитині зображати найрізноманітніші предмети. Наприклад, для того щоб намалювати будинок, треба знати прийоми зображення прямокутної форми, тобто вміти поєднувати лінії під прямим кутом. Ці ж прийоми будуть потрібні для малювання машини, потяги та будь-якого іншого предмета, що має прямокутні обриси.

Показ вихователем способів зображення є наочно-дієвим прийомом, який вчить дітей свідомо створювати потрібну форму на основі їх конкретного досвіду. Показ може бути двох видів: показ жестом і показ прийомів зображення. У всіх випадках показ супроводжується словесними поясненнями.

Жестом пояснюється розташування предмета на аркуші. Рухи руки або олівця по аркушу паперу буває достатньо, щоб діти навіть 3-4 років зрозуміли завдання зображення. Жестом може бути відновлена ​​в пам'яті дитини основна форма предмета, якщо вона нескладна, або його окремих частин.

Ефективним є повторення того руху, яким вихователь супроводжував при сприйнятті своє пояснення. Таке повторення полегшує відтворення утворених у свідомості зв'язків. Наприклад, при спостереженні дітей за будівлею будинку педагог жестом показує контури споруджуваних корпусів, підкреслюючи їх спрямованість нагору. Цей же рух він повторює на початку заняття, на якому діти малюють висотний будинок.

Жест, що відтворює форму предмета, допомагає пам'яті і дозволяє показати рух руки, що малює при зображенні. Чим менша дитина, тим більше значення в її навчанні має показ руху руки.

Дошкільник ще не повністю володіє своїми рухами і тому не знає, який рух буде потрібно для зображення тієї чи іншої форми.

Відомий і такий прийом, коли вихователь в молодшій групі робить зображення разом з дитиною, ведучи його руку.

Жестом можна описати весь предмет, якщо його форма нескладна (м'яч, книга, яблуко), або деталі форми (розташування гілок у ялини, вигин шиї у птахів). Більш дрібні деталі вихователь демонструє в малюнку або ліпленні.

Характер показу залежить від тих завдань, які ставить вихователь на даному занятті.

Показ зображення всього предмета дається в тому випадку, якщо ставиться завдання навчити правильно зображати основну форму предмета. Зазвичай цей прийом використовується в молодшій групі. Наприклад, щоб навчити дітей малювати круглі форми, вихователь малює м'яч або яблуко, пояснюючи свої дії.

Якщо при зображенні предмета необхідно точно передавати послідовність малювання тієї чи іншої деталі, то також може бути даний цілісний показ всього предмета. При такому показі бажано, щоб вихователь залучав дітей до аналізу предмета питанням: «Що тепер треба намалювати?»

У навчанні дітей старших груп частіше використовується частковий показ - зображення тієї деталі або окремого елемента, який дошкільнята ще не вміють зображувати. Наприклад, діти 4-5 років малюють стовбур дерева у вигляді трикутника з широкою основою. Ця помилка буває деколи викликана поясненням вихователя: «Стовбур дерева вгорі вузький, а внизу широкий, - і діти буквально слідують цій вказівці. Вихователю необхідно поряд із словесним зазначенням дати показ зображення стовбура дерева.

У підготовчій до школи групі у малюванні на тему «Красивий дім» вихователь показує на дошці, якими різними за формою можуть бути вікна, двері. Такий показ не обмежує можливості дитини у створенні всього малюнка.

При повторних вправах по закріпленню умінь і потім самостійного їх застосування показ дається лише в індивідуальному порядку дітям, які не засвоїли ту чи іншу навичку.

Постійний показ прийомів виконання завдання привчить дітей у всіх випадках чекати вказівок і допомоги вихователя, що веде до пасивності і гальмування розумових процесів. Показ вихователя завжди необхідний при поясненні нових технічних прийомів.

Розвиток аналітичного мислення, в результаті якого з'являється критичне ставлення до того, що сприймається, дозволяє дітям об'єктивно оцінювати роботи, виконані товаришами, і свої роботи. Але такий рівень розвитку дитина досягає до п'яти років.

У молодшому віці дитина не може повною мірою контролювати й оцінювати свої дії та їх результати. Якщо процес роботи доставляв йому задоволення, він буде задоволений і результатом, очікуючи від вихователя схвалення.

Показ дитячих робіт в кінці заняття, при їх оцінці. У молодшій групі вихователь в кінці заняття показує кілька добре виконаних робіт, не аналізуючи їх. Мета показу - привернути увагу дітей до результатів їх діяльності. Так само вихователь схвалює роботи інших дітей. Позитивна оцінка їх сприяє збереженню інтересу до образотворчої діяльності. У середній і старшій групах вихователь використовує показ і аналіз дитячих робіт в якості прийому, що допомагає дітям зрозуміти досягнення і помилки в зображенні. Уміння бачити, наскільки правильно зображений предмет, допомагає розвитку свідомого ставлення до вибору засобів і прийомів роботи активізації всієї творчої діяльності.

Після виконання завдання вихователь показує одну з робіт і відзначає її позитивні сторони: «Як добре, акуратно зафарбований дім», «Як красиво підібрані кольори у візерунку - темні і світлі поруч, їх видно добре», «Як цікаво виліплений лижник» і т. д. Якщо аналогічні помилки є в багатьох роботах, то слід звернути на них увагу, запитати, як можна їх виправити.

Розглядати помилку в роботі однієї дитини з усіма дітьми не слід, так як усвідомлення її матиме значення лише для цієї дитини. Причини помилки та шляхи її усунення краще проаналізувати в індивідуальній бесіді.

У старшій групі до аналізу слід залучати всіх дітей. Однак іноді вихователь сам дає оцінку. Наприклад, бажаючи заохотити дитину, що погано малює, і попередити критику її роботи іншими дітьми, вихователь перший вказує на позитивні сторони її малюнка.

Аналіз дитячих робіт можна вести в різних планах. Найчастіше для економії часу педагог вибірково бере для аналізу кілька робіт. Слід уникати показу на кожному занятті робіт однієї і тієї ж дитини, навіть якщо вони дійсно виділяються серед інших. У результаті постійних похвал у неї може розвинутися невиправдана самовпевненість, почуття переваги над іншими дітьми. З обдарованими дітьми слід вести індивідуальну роботу з урахуванням їх здібностей і образотворчих навичок.

Іноді вибір роботи для аналізу вихователь доручає дітям. У цих випадках всі роботи розкладаються на одному столі (або прикріплюються до стенду) і дітям пропонується вибрати ті, що найбільш сподобалися. Потім вихователь детально аналізує з дітьми відібрані роботи.

Обговорення роботи кожної дитини можливо в підготовчій групі, де діти вже цікавляться результатами праці товаришів. Але такий аналіз слід проводити у вільний від занять час, так як 2-3 хвилин в кінці заняття недостатньо.

Дітям шести років можна запропонувати проаналізувати свої роботи, порівнюючи їх з натурою, зразком. Це виховує у дітей критичне ставлення не тільки до робіт товаришів, а й до своїх власних.

Дата добавления: 2014-01-07