Ігрові прийоми навчання на заняттях зображувальною діяльністю у ДНЗ

Використання моментів гри в процесі образотворчої діяльності належить до наочно-дієвих прийомів навчання. Чим менша дитина, тим більше місце в її вихованні та навчанні повинна займати гра. Ігрові прийоми навчання сприятимуть залученню уваги дітей до поставленого завдання, полегшувати роботу мислення та уяви.

Навчання малюванню в молодшому віці починається з ігрових вправ. Їх мета - зробити більш ефективним і процес навчання дітей по створенню найпростіших лінійних форм і розвиток рухів руки. Діти слідом за вихователем спочатку проводять рукою різні лінії в повітрі, потім пальцем на папері, доповнюючи рух поясненнями: «Це бігає по доріжці хлопчик», «Так бабуся мотає клубок» і т. д. З'єднання образу і руху в ігровій ситуації значно прискорює оволодіння вміннями зображати лінії і найпростіші форми.

Включення ігрових моментів у образотворчу діяльність у молодшій групі продовжується і при зображенні предметів. Наприклад, в гості до дітей приходить нова лялька, і вони ліплять їй частування: млинці, пироги, печиво. У процесі цієї роботи малюки опановують умінням розплющувати кулю.

У середній групі діти малюють плюшевого ведмедика з натури. І цей момент можна вдало обіграти. Ведмедик стукає у двері, вітається з дітьми, просить їх намалювати його. В кінці заняття він бере участь у перегляді дитячих робіт, вибирає за порадою дітей кращий портрет і вішає його в ігровому куточку.

Навіть з дітьми шести років можливе застосування ігрових прийомів, звичайно, меншою мірою, ніж у молодшій групі. Наприклад, під час прогулянки діти через саморобні фотоапарати розглядають краєвид, дерево, тварин, «роблять знімки», а прийшовши в дитячий сад, «проявляють і друкують їх», зображуючи сприйняте на малюнку.

При використанні ігрових моментів вихователь не повинен перетворювати весь процес навчання в гру, так як вона може відволікти дітей від виконання навчальної задачі, порушити систему в придбанні знань, умінь і навичок.

Таким чином, вибір тих чи інших методів і прийомів залежить:

від змісту і завдань, що стоять перед даним заняттям, і від завдань образотворчої діяльності;

від віку дітей та їх розвитку;

від виду образотворчих матеріалів, з якими діють діти.

На заняттях, де в центрі уваги стоять завдання щодо закріплення уявлень про навколишнє, в основному застосовуються словесні методи: бесіда, питання до дітей, які допомагають дитині відновити в пам'яті бачене.

У різних видах образотворчої діяльності прийоми навчання специфічні, так як образ створюється різними засобами. Наприклад, завдання навчання композиції в сюжетних темах вимагає в малюванні пояснення по картині, показу в малюнку того, як віддалені предмети малюються вище, а довколишні нижче. У ліпленні це завдання вирішується розташуванням фігур згідно їх дії: поруч або окремо один від одного, один за одним і т. п. Тут не потрібно будь-якого спеціального пояснення чи показу роботи.

Жоден прийом не можна використовувати без ретельного продумування поставлених завдань, програмного матеріалу заняття та особливостей розвитку дітей даної групи.

Окремі методи та прийоми - наочні і словесні - суміщаються і супроводжують один одного в єдиному процесі навчання на занятті.

Наочність оновлює матеріально-чуттєву основу дитячої образотворчої діяльності, слово допомагає створенню правильного уявлення, аналізу і узагальнення сприйнятого і зображуваного.

Дата добавления: 2014-01-07