Зневазі й насильству над дітьми сприяють певні соціальні й культурні умови (Зинов'єва, Михайлова 2003)

1. Відсутність у суспільній свідомості чіткої оцінки фізичних покарань.

2. Демонстрація насильства в засобах масової інформації.

3. Права громадян на недоторканність приватного життя, особисту й сімейну таємницю, закріплені в Конституції, не дозволяють вчасно встановити факт насильства й здійснити втручання.

4. Відсутність ефективної превентивної політики держави.

5. Недостатнє розуміння суспільством насильства як соціальної проблеми.

6. Низька правова грамотність населення.

7. Погана поінформованість дітей про свої права.

8. Недосконалість законодавчої бази.

Є різні сучасні теорії, що намагаються пояснити причини насильства над дітьми в родині. Соціологічна модель розглядає вплив соціокультурних факторів на ризик виникнення насильства над дітьми. До таких факторів звичайно відносять: стереотип сімейних відносин, засвоєний ще в дитинстві й прийнятий у даній соціальній групі, а також житлові й матеріальні умови родини. Із психіатричної, медичної точки зору жорстокий обіг і зневага дитиною – наслідок патологічних змін у психіці батьків, деградації, алкоголізації. Соціально-психологічний підхід пояснює прояву насильства особистим життєвим досвідом батьків, їх «травмованим» дитинством. Психологічна теорія ґрунтується на виставі, згідно з яким дитина сам «бере участь» у створенні передумов для жорстокого обігу, що автоматично виливається в концепцію: поганий обіг як кінцевий результат деструктивних детско-батьківських відносин. Інтегруючи всі ці підходи в комплексну модель, насильство можна трактувати як багатомірний феномен, породжуваний взаємодією відразу декількох елементів, як то: особистісні особливості батьків і дитину, внутрішнсімейні процеси, стреси, викликувані соціально-економічними умовами, обставинами суспільного характеру (Орлов, 2000).

Соціально-економічні фактори ризику насильства в родині:

• Низький дохід.

• Безробіття або тимчасова робота, низький трудовий статус (особливо в батьків).

• Багатодітна родина.

• Молоді батьки.

• Неповна родина.

• Приналежність до меншостей. © Погані квартирні умови.

• Відсутність соціальної допомоги від держави й від громадських організацій.

Фактори ризику, обумовлені структурою родини й моделлю спілкування (Browne, Finkelhor, 1986):

• Родина батька-одинака, а також багатодітні родини.

• Вітчим у родині або приймальні батьки.

• Конфліктні або насильницькі відносини між членами родини (Михайлова, 1998, 2001).

• Проблеми між чоловіками (сексуальна незадоволеність, відсутність або недолік емоційної підтримки, ревнощі та ін.) (Coohey, 1995).

• Межпоколенная передача. Батьки, що випробували або бачили в дитинстві насильство, схильні до нього в обігу зі своїми дітьми. З раннього віку батьки-жертви засвоїли паттерн агресивної поведінки стосовно інших людей і членам родини зокрема.

• Проблеми взаємин батька й дитину.

• Емоційна й фізична ізоляція родини.

Фактори ризику, обумовлені особистістю батька:

• Особливості особистості батька: ригідність, домінування, тривожність, звична дратівливість (особливо на провокуючу поведінку дитини), низька самооцінка, депрессивность, імпульсивність, залежність, низький рівень эмпатии й відкритості, низька толерантність до стресу, емоційна лабільність, агресивність, замкнутість, підозрілість і проблеми самоідентифікації (Алтосаар, 2000;.

• Негативне відношення батька до навколишніх і неадекватні соціальні очікування відносно дитини. У цьому випадку батьки оцінюють поведінку дитини як сильний стрессор. Їх відрізняє невдоволення й негативне самовідчуття. Вони почувають себе нещасними, незадоволеними своєму сімейним життям, що страждають від стресу.

• Низький рівень соціальних навичок. Відсутнє вміння вести переговори, вирішувати конфлікти й проблеми, подолати зі стресом, просити допомоги в інших. При цьому працюють механізми психологічного захисту: наявність проблеми заперечується, відповідно, не ухвалюється допомогу. Насильство над дітьми є сімейним секретом, який ретельно ховається й відкрите не обговорюється, оскільки викликає страх, обвинувачення, сором, провину і т.д.

• Психічне здоров'я батька: виражені психопатологічні відхилення, нервозність, депрессивность, схильність до суїцидів збільшують ризик застосування насильства у відношенні дітей.

• Алкоголізм і наркоманія батьків, що й випливають із цього психофармакологічні проблеми й афективні порушення: агресивність, гіперсексуальність, дратівливість, порушення координації, ослаблений-, ный контроль над своєю поведінкою, зниження критики, зміни особистості й ін.

• Проблеми зі здоров'ям: вагітність, що патологічно протікає, перервався вагітність, важкі пологи. Усе це впливає на нервову систему й робить жінку менш стійкої до стрессору.

• Емоційна уплощенностъ і розумова відсталість. Батько не завжди розуміє стан дитини – особливо хворого, – тому може залишити дитину без необхідної допомоги.

• Нерозвиненість батьківських навичок і почуттів. Дефіцит батьківських почуттів і навичок чаші всього характерний для молодих, розумово відсталих, психічно хворих батьків. Молодий батько нервозний, тому що всида відчуває страх, що не впорається з вимогами. При цьому депресія й тривога знижують толерантність до стресу й здатність справлятися з виникаючими труднощами у вихованні (Михайлова, 1998).

Дослідження виявили цілий ряд особливостей дитину, що викликають у батьку невдоволення, роздратування й наступне за цим насильство. Високий ризик стати жертвами насильства мають діти з наступними особливостями:

• небажані діти, а також ті, які були породжені після втрати родителями попереднього дитину;

• недоношені діти, що мають при народженні низька вага;

• діти, що живуть у багатодітній родині, де проміжок між народженнями дітей був невеликою (погодки);

• діти з уродженими або із придбаними каліцтвами, низьким інтелектом, з порушеннями здоров'я (спадкоємний синдром, хронічні захворювання, у тому числі й психічні);

• з розладами й нетиповими варіантами поведінки (дратівливість, гневливость, імпульсивність, гіперактивність, непередбачуваність поведінки, порушення сну, энурез);

• з певними властивостями особистості (вимогливий без насичення, замкнений, апатичний, байдужий, залежний, выраженно, що внушаемый);

• зі звичками, що діють на нерви батькам;

• з низькими соціальними навичками;

• із зовнішністю, що відрізняється від інших, або з неприйнятними для батьків особливостями (наприклад, «не того» підлоги);

• діти, чиє виношування й народження було важким для матерів, а також діти, які часто боліли й минулого розлучені з матір'ю протягом першого року життя.

Дата добавления: 2014-01-07