Комплексний підхід до обґрунтування господарських рішень

Різновиди підходів до обґрунтування й вибору господарських рішень.

Можливо виокремити три підходи [5] до обґрунтування та ви­бору рішень:

Ø концепція математичного вибору рішень (нормативний підхід);

Ø якісно-предметна концепція (дескриптивний підхід);

Ø комплексна концепція рішень.

У рамках математичної теорії прийняття рішень за допомо­гою нормативних моделей вибір найкращих альтернатив здій­снюють, виходячи із заданого критерію та ситуації, у якій при­ймаються рішення. Нормативні моделі наголошують на тому, який в ОПР має бути підхід до прийняття рішень. Теорія засно­вана на припущенні, що всі ОПР є «економічно мислячими» людь­ми, котрі намагаються максимізувати результати господарської діяльності підприємства (наприклад, прибуток). Однак насправді ОПР не завжди прагне максимізувати економічний результат, а приймає задовільне, «привабливе» рішення. У цьому випадку під час прийняття рішень можуть використовуватися такі критерії. як: «прийнятна величина прибутку», «надійне виконання плану» тощо. Математична теорія прийняття рішень не дає рецептів фак­тичного прийняття рішень.

Спроби осмислити справжні причини прийняття рішень при­вели до виникнення методу дескриптивних моделей. В основі його лежить поведінкова теорія прийняття рішень, яка носить яскраво виражений пояснювальний характер рішення (тобто як фактично приймаються рішення), але не визначає (якими мають бути рішення). У цій теорії використовуються психологічні мо­делі, в яких враховуються процеси та сили, що пояснюють реаль­ну поведінку ОПР. Особисті якості ОПР є визначальними у ви­борі рішення. Не всі керівники прагнуть до максимізації певно­го критерію, тому що люди по-різному ставляться до ризику й до оцінки очікуваних наслідків прийнятих ними рішень, а також до їх впливу на досягнення цілей інших людей чи груп. Опис того, чим керується ОПР, використання нею аргументів, техно­логічних аспектів цього процесу — важливе й складне завдання. Ця складність зумовлена тим, що багато кількісних оцінок рі­шення (наприклад, «вага» цілей і критеріїв) носять суб'єк­тивний характер.

Багато рішень приймаються інтуїтивно. Тому в основі вибору рішень лежить комплексне використання нормативних і дескрип­тивних моделей. Комплексний підхід має такі особливості:

1) побудова комплексних методик обґрунтування рішень, що сполучають у собі застосування взаємодоповнювальних ме­тодів:

— структуризація (структурування) - визначає місце й роль об'єкта дослідження у вирішенні завдань більш високого рівня (завдання фірми в завданнях об'єднання), виділяє основні елементи, встановлює стосунки між ними. Процедури структуризації дають змогу подати структуру завдання у вигляді, зручному для наступного аналізу, що має на меті досягнення бажаного результату;

—характеризація як метод повинна описувати визначену сис­тему характеристик, що кількісно розкривають структуру про­блеми;

—оптимізація — припускає вибір найкращого варіанту рішення за конкретних умов.

Застосування цих методів дає можливість знижувати невизна­ченість у процесі обґрунтування рішення та підвищує ефектив­ність діяльності ОПР;

2) сполучення формальних і неформальних методів обґрунтування рішень припускає широке використання експертних оцінок і людино-машинних процедур підготовки прийняття рішень. Включення керівника в процес прийняття рішення на всіх його етапах обов'язкове.

Завдяки комплексному підходу можна сконцентрувати нефор­мальне мислення ОПР на найбільш критичних аспектах проблем­ної ситуації, за якої приймається рішення, а також на пропонова­них альтернативах розв'язання виниклої проблеми. При цьому виявляються та стають зрозумілішими приховані припущення, мотиви поводження, аргументи, що логічно включаються до мо­делі всього процесу.

Дата добавления: 2014-01-07