Соціальне виключення клієнтів

Досить часто клієнти соціальної роботи не в змозі задовольнити свої потреби, через що вони повністю чи частково позбавлені можливості брати активну участь у житті суспільства, громади, де вони живуть, не здатні підтримувати соціальні зв’язки та вести спосіб життя, який є поширеним та прийнятним у відповідному суспільстві, членами якого вони є. Такий стан у сучасній соціальній роботі називають соціальним виключенням.

Останнім часом дедалі більшого поширення набуває думка про те, що одним із основних призначень соціальної роботи є допомога та підтримка окремих осіб чи груп у подоланні соціального виключення, яке притаманне людям, що належать в більшості до тих груп, які було розглянуто вище. Наприклад, у Великобританії створено спеціальний урядовий підрозділ соціального виключення, фахівці якого визначають виключення як таке, «що може трапитися, коли індивіди страждають від поєднання взаємопов’язаних проблем, таких як: безробіття, недостатні навички, низькі прибутки, погане житло, високий рівень злочинності, погане здоров’я, розпад сім’ї» тощо. Виключення може стосуватися різних сфер, якими можуть бути:

- економіка, де чинниками виключення можуть стати бідність, яку переживають індивіди або групи, тривале безробіття, обмежений доступ до можливостей кредитування та сучасних технологій;

- життєвий простір, де факторами виключення можуть стати сусідство, яке загрожує безпеці індивідів чи груп, високий рівень кримінальності, бідність місцевого оточення, роз’єднаність громади, географічна ізоляція чи віддаленість району, де мешкають індивіди чи групи, відсутність чи обмеженість місцевих послуг, включаючи транспорт, освіту;

- мобільність, де виключення спричиняється відсутністю транспортних засобів, доріг, що призводить до скорочення доступу до соціальних мереж, зручностей, товарів і послуг;

- політика – можливість впливати на прийняття політичних рішень на організованому рівні, коли факторами виключення є позбавлення громадянських прав та свобод, обмежена участь в організаціях, відсутність представництва, неможливість брати участь у здійсненні влади;

- можливість приймати рішення – виключення пов’язане з безправністю людини, безсиллям та обмеженим вибором;

- особистість – коли до виключення призводять етнічність, культура, клас, досягнення в освіті, гендер, релігія, сексуальність, стан здоров’я тощо;

- соціальні мережі, де факторами виключення можуть бути порушення формальних/неформальних мереж, ізоляція, брак інформації, соціальний стан;

- соціальний вимір, де виключення може бути зумовлене поширенням злочинності, низьким рівнем освіти, нерівністю, браком соціальних прав, браком доступу до належного медичного догляду та соціального захисту [5].

Якщо взяти для прикладу таку групу клієнтів, як психічно-хворі, то вона потерпає від соціального виключення в усіх сферах, про які йшлося вище. Проблеми психічного здоров’я часто можуть зашкодити доступу до соціальних служб та соціальних мереж – а відтак потенційно ведуть до соціальної ізоляції [6]. Люди з психічними розладами мають набагато менше можливостей близьких довірливих стосунків порівняно з іншими та більшу вірогідність самотнього життя, ніж ті, хто цих проблем не має. Доходи серед дорослих з серйозними проблемами психічного здоров’я значно менші порівняно з доходами дорослих, що не мають таких проблем [7]. Зайнятість серед людей з проблемами психічного здоров’я є невисокою: наприклад, у Великобританії чисельність працюючих інвалідів, що мають психічний розлад, за офіційними даними становить 21% від їх загальної чисельності [8]. Водночас, прояви соціального виключення, як-от: обмежений доступ до товарів щоденного користування, обмежена участь у громадській активності та різних видах відпочинку, усе, що входить до поняття соціо-економічного збитку, впливають на розвиток самих проблем психічного здоров’я, ускладнюючи їх.

Соціальні працівники мусять враховувати факт існування в суспільстві різних груп, що мають неоднаковий рівень доступу до суспільних ресурсів, а тому є соціально-виключеними. Наприклад, працюючи з такою групою клієнтів, як біженці, соціальні працівники повинні ставити перед такі завдання, що дозволяють подолати їхнє соціальне виключення, а саме:

- психологічна підтримка для корекції травмуючого досвіду клієнтів;

- мотивація і зміцнення можливостей для самодопомоги клієнтів;

- допомога у вивченні клієнтами мови країни проживання та в здобутті ними професійної освіти;

- налагодження стосунків з оточенням і самовизначення клієнтів;

- започаткування або участь у створені відповідних організацій для роботи з біженцями та їхніми сім’ями;

- активізація груп підтримки в громаді, роз’яснювальна робота, спрямована на подолання ворожості до представників цієї групи.

Отже, практика соціальних працівників передбачає діяльність, спрямовану на допомогу індивідам, групам, громадам стати включеними, тобто інтегрованими в суспільство. Така практика зосереджена насамперед на правах, щодо запобігання соціальному виключенню: недостатній доступ до інститутів громадянського суспільства – законодавчої та політичної систем, до базового рівня освіти, охорони здоров’я і матеріального добробуту. Враховуючи це особа, яка звертається до соціальної агенції, має розглядатися вже не як вразливий клієнт, що має певні потреби, а як громадянин, якому потрібно надати допомогу в реалізації його прав як члена суспільства.

Дата добавления: 2014-01-07