Традиційно найвпливовішою конфесією в Україні є православ’я

Православ’я українське – християнське віровчення і культ, організація церковного життя, що ввібрала в себе особливості національної ментальності, релігійної традиції українського етносу і є символами української духовності.

Сьогодні українське православ’я репрезентує Українська православна церква Київського патріархату (УПЦ КП) – 2900 парафій, Українська автокефальна православна церква (УАПЦ) – 1040 парафій та Українська православна церква Московського патріархату (УПЦ МП) – 9200 парафій.

Українська православна церква Київського патріархату вважає себе правонаступницею Київської митрополії, заснованої після хрещення Русі у 988 році. До складу цієї митрополії, що належала Константинопольському патріарху з 988р., входили території сучасних України, Білорусії, Прибалтики, частина Польщі та Смоленської області (Росія). У 1686 р. супроти приписів церковних канонів її було відірвано від Константинополя і приєднано до Московського патріарху, який був встановленими самочинно і силоміць. Поступово Київська митрополія втрачала свої права, що в десятки разів перевищувала свою церкву-матір – Вселенський патріархат, вона була перетворена на звичайну єпархію Російської імперії.

На початку 20 ст. разом із боротьбою за українську державність почався рух за автокефалію Української Православної церкви.

У 1919 р. Укр.. уряд на чолі із Семеном Петлюрою проголосив автокефалію Укр.. церкви. У 1921 р. У києві в соборі Святої Софії відбувся Всеукраїнський православний собор, який також проголосив укр.. православну церкву автокефальною. А в 1930 році Радянська влада знищила автокефалію УПЦ.

Під час німецької окупації УАПЦ була відроджена. У 1944 р., після визволення України, її знову було ліквідовано.

У 1988 о., по святкуванні 1000=ліття хрещення Русі-України, в нашій державі почався рух за третє відродження. 506 червня у києві відбувся всеукраїнський православний собор за участю 700 делегатів з усієї України, який затвердив факт утворення УАПЦ і обрав патріархом Київським і всієї України митрополита Мстислава (Скрипника). 2 жовтня УАПЦ було офіційно затверджено.

Після проголошення незалежності України перебування Української церкви в складі Московського патріархату суперечило політичному статусу України. У листопаді 1991 року Помісний собор УПЦ за участю всього укр. єпископату одностайно прийняв постанову автокефалію УПЦ, що означало її відокремлення від Московського патріарху.

Церква видає богослужбову літературу. Крім щорічного Церковного календаря та церковно-історичної літ., друкуються вісім журналів: „Православний вісник”, „Полтавські єпархіальні відомості”, „Вісник Київської Духовної Академії” тощо.

Українська греко-католицька церква. Спадкоємицею „Київського Володимирового християнства”, за словами кардинала Любомира Гусара, є греко-католицька церква. Своїми коріннями вона сягає вельми складного для України кінця 17 ст., коли Українська православна церква постала перед складно проблемою: або вести нерівну боротьбу за власне існування у будь-якій формі в оточенні Римської католицької церкви, або погодитися на реформування церкви шляхом її унії з Римом, зберігши традиційні православно-візантійські обряди, а з ними і національну самобутність. Дилему вирішено у 1596 році на соборі у м. Бересті (сучасна Білорусія) церковної унії (лат. – спілка) - об’єднання київської митрополії з католицькою церквою.

Унія ґрунтувалася на засадах визнання православною стороною верховенства папи римського та віровчення католицизму при збереженні традиційного візантійсько-слов’янського обряду, української мови богослужіння, національного церковного календаря, особливостей церковної організації.

На цьому шляху яскраво виражена антиуніатська політика російського царату після поділів Польщі і поступове знищення греко-римської церкви в тій частині України, що перебувала під владою Росії. Інспіровані тоталітарним режимом радянської влади за активної участі Московської патріархії Львівський собор греко-католицької церкви 1946 року заявив „возз’єднання” з православною церквою. Відтак усі колишні греко-католицькі парафії автоматично набули статусу православних.

Наприкінці 80-х рр., з початком перебудови, рух за відновлення греко-католицької церкви в Україні набув організованого й динамічного характеру. Прискоренню її посприяла й зустріч у Римі папи Іоана Павла 2 і президента СРСР М. Горбачова. Було встановлено дипломатичні відносини між Апостольською Столицею і Радянським Союзом. 30 листопада 1988 р. Рада у справах релігій Ради Міністрів УРСР зареєструвала громади греко-католиків української греко-католицької церкви, яка після 40-річної перерви знову набула статусу офіційної. Сьогодні налічується понад 5,5 млн. Віруючих і є найбільшою східно католицькою церквою у світі. З моменту легалізації УГКЦ відновила свою структуру, створивши 17 єпархій, 78 монастирів. Відродилися й чернечні ордени, зокрема чоловічі – василіани, редемптористів, студитів; жіночі – василіаном, йосафатом, св. Вікентія, Пресвятої родин, сестер-служебниць.УГКЦ має понад 20 періодичних видань; діє три видавництва: „Нова зоря”, „Свічадо”, „Місіонер”. Протягом 90-х років видає понад 600 найменувань книг загальним накладом понад 2,2 млн. Примірників.

Сучасні католики вважають себе послідовниками східної візантійської традиції і бажають зберегти її надбання. Водночас прагнуть, щоб в Україні була тільки одна церква, об’єднана з Вселенською. Тобто мова йде про поєднання двох церков українського народу – православної і католицької – на засадах Київського патріархату.

Віруючі греко-католики переконанні, що їх прагнення відповідає формулі, висловленій папою Іоаном Павлом II: православний Схід і католицький Захід – дві легенди, якими повинне дихати сучасне християнство. Православний і католик, за твердження понтифіка, не протиставні, а взаємодоповнюючі, бо ж усі католики є православними за вірою, а всі православні – католиками за любов’ю. Адже Христос творив свою церкву не як організацію із системою управлінських структур, а як духовну спільноту учнів Євангелія.

Дата добавления: 2014-01-07