Які зовнішні суперечності впливають на спрямованість і результати виховного процесу?

І.

Лекція 8. процес виховання.

І. Сутність, зміст, принципи процесу виховання.

ІІ. Форми і загальні методи виховання.

ІІІ. Основні напрямки виховної роботи.

Виховання – це спеціально організована, управляємо і контролюємо взаємодія вихователів і вихованців, кінцевою метою якої є формування особистості, потрібної і корисної суспільству.

Особливості процесу виховання:

1. Цей процес цілеспрямований. Єдність мети, співробітництва – гарантує досягнення головної мети – формування особистості.

2. Цей процес – багатофакторний. Чому? Тому, що в ньому проявляються численні суб’єктивні і об’єктивні фактори, які обумовлюють своєю сукупністю дій складність виховного процесу. Як це зрозуміти? Відповідність суб’єктивних факторів, які виражають внутрішні потреби особистості об’єктивним умовам, в яких особистість живе (мешкає) і формується, допомагає успішно вирішувати завдання виховання.

- збіг напрямку і змісту з впливом організованої діяльності та об’єктивних умов;

- діяльність вихователя – вплив на неї своєрідності особистості вихователя, його індивідуальності, характеру, ставлення до вихованців.

3. Тривалість виховного процесу (все життя)

- велика протягненість по часу прояву результатів виховного процесу.

(- велика відстань у часі між виховними діями та результатами виховного процесу. – для Оли)

4. Безперервність виховного процесу (систематичний взаємовплив). Повинна бути система роботи з чітко визначеною певною метою.

5. Комплексність процесу виховання. Як це розуміти? Єдність цілей, завдань, змісту, форм і методів виховного процесу, які підпорядковані ідеї цілісності формування особистісних якостей відбувається одночасно, в комплексі.

6. Варіативність (неоднозначність) і невизначеність (неопределенность) результатів виховного процесу. В одних і тих же умовах останні можуть суттєво відрізнятися. Це обумовлено діями факторів:

а) великими індивідуальними відмінностями вихованців;

б) їх соціальним досвідом;

в) відношенням до виховання.

7. Процес виховання має двосторонній характер:

а) іде від вихователя до вихованця (прямий зв’язок);

б) іде від вихованця до вихователя (зворотній зв’язок).

Процес виховання має діалектичний характер. Його дІалектичність виражається в:

1. його безперервному розвитку;

2. його динамічності;

3. його рухливості;

4. його мінливості.

Виховний процес розвивається відповідно діючим причинам. Він змінюється в залежності, наприклад, від вікових особливостей учня, стає відповідно різних умов і конкретних ситуацій зовсім іншим.

Призначення виховання – вірно зорієнтувати формування особистості, а це можливо на основі глибокого знання:

1. рушійних сил;

2. мотивів, потреб;

3. життєвих планів;

4. ціннісних орієнтацій вихованців.

1. між школою і сім’єю;

2. протидія з боку сім’ї деяким вимогам педагогів;

3. суперечності в змісті інформації (історичної, політичної);

4. суперечності між словом і ділом;

5. суперечності між зовнішніми впливами і внутрішніми прагненнями вихованців;

6. невідповідність вимог рівню підготовки вихованця. (якщо рівень набагато нижче вимог, то їх просто ігнорують).

Процес виховання – це складна динамічна система.

Структура виховного процесу:

1. За цільовим критерієм – сукупність задач, на вирішення яких спрямований процес (послідовність):

а) гармонійний розвиток особистості;

б) формування моральних якостей особистості на основі загальнолюдських цінностей, соціально мотивованої мотивації, гармонійності інтелектуальної, емоційної і вольової сфер особистості;

в) виховання життєвої позиції;

г) розвиток схильностей, здібностей та інтересів особистості з урахуванням її можливостей і бажань;

д) організація пізнавальної діяльності, розвиток індивідуальної і суспільної свідомості;

є) організація особистісної і соціально цінної, різноманітної діяльності, яка стимулює формування соціально обумовлених метою виховання якостей особистості;

ж) розвиток найважливішої функції особистості – спілкування в змінюючихся умовах трудової діяльності.

2. С труктура, яка грунтується на виділенні головних стадій виховного процесу. Критерії – послідовність етапів, крізь які обов’язково повинен пройти процес, спрямований на якісне вирішення поставлених задач:

а) усвідомлення вихованцями вимог, норм і правил поведінки;

б) формування переконань. Переконання – це стійкі, основані на певних принципах і світогляді погляди, які служать керівництвом в житті;

в) формування почуттів. Тільки загострюючи почуття і спираючись на них, вихователі досягають вірного і швидкого сприймання вимог норм і правил.

3. Структура зв’язку і залежності між компонентами, які забезпечують ефективність протікання процесу виховання:

а) проектування процесу (мета, завдання);

б) організація матеріальної (трудової, природоохоронної), суспільної (колективної, організаційно-управлінчої, комунікативної), духовної (емоційно-почуттєвої, пізнавальної, ціннісно-орієнтованої) діяльності;

в) регулювання міжособистісного спілкування і його корекція в процесі основних видів діяльності вихованців;

г) контроль і підведення підсумків, встановлення відповідності між отриманими і запланованими результатами, аналіз досягнень і невдач.

Загальні закономірності виховного процесу (врахування яких призводить до ефективного результату) залежить:

Дата добавления: 2014-01-07