Суб'єкти судово-балістичної експертизи

Особливо варто зупинитися на спеціальній ознаці вогнепальної зброї - вражаючій дії снаряда. Об'єктивно він оцінюється початковою швидкістю снаряда, початковою кінетичною енергією і питомою кінетичною енергією. Дослідження криміналістів показали, що для ураження людини мінімальною початковою швидкістю снаряда є 100 м/с, найменшою початковою кінетичною енергією від 1,1 до 3,0 Дж/мм2 (у залежності від калібру снаряду) і найменшої питомої кінетичної енергії - 0,5 Дж/мм2. Якщо пострілом із пристрою не можна заподіяти серйозні (небезпечні для життя в момент, нанесення) тілесні ушкодження людині, такий пристрій не можна вважати вогнепальною зброєю.

Тільки на підставі сукупності ознак (загальної і усих спеціальних) без винятку можна визнати той або інший предмет вогнепальною зброєю. Таким чином, вогнепальною зброєю є знаряддя, спеціально призначені для нападу або активного захисту і ураження цілі снарядом, що викидається зі стволу силою тиску газів порохового зарядуабо його замінника, що володіє достатньою вражаючою дією для нанесення серйозних тілесних ушкоджень, складається з запалюючого і замикаючого пристроїв, і за своєю конструкцією дозволяють зробити з неї більш одного пострілу.

Для кваліфікації більшості злочинів практично не має значення, яка саме зброя застосовувалася (пістолет, мисливська рушниця і т.д.) необхідно установити самий факт застосування вилученого в справі екземпляра зброї шляхом ототожнення її за слідами на снарядах і гільзах, а для з'ясування обставин події – встановлення дистанції, напрямку і місця проведення пострілу та інших супутніх пострілу явищ.

Для правильної кваліфікації дій винних осіб за ч.1 ст. 262 і ст.263 КК України важливо визначити групові (родові і видові) ознаки - характеристики зброї, тому що кримінальна відповідальність передбачена в даних складах злочинів не за будь-яку вогнепальну зброю [1, 2]. Згідно Постанови Пленуму ВС України № 6 oт 8 липня 1994 “ “Про судову практику по справах про розкрадання, виготовлення, збереження й інших незаконних діях із зброєю, бойовими припасами або вибуховими речовинами” (із внесеними змінами постановою Пленуму від 3 грудня 1997 р. №12) спеціально зазначене: ”Пневматична зброя, сигнальні, стартові, будівельні, газові пістолети, ракетниці, а також вибухові пакети й інші імітаційно-піротехнічні й освітлювальні засоби, що не містять у собі вибухових речовин і їхніх сумішей не можуть бути віднесені до предметів за незаконне носіння, збереження, придбання, виготовлення, збут або розкрадання яких передбачена відповідальність за ч.1 ст. 262 і ст. 263 КК України.”, і далі відзначається: „... що до вогнепальної зброї, як предмету злочину, передбаченого ч.1 ст. 262 і ст. 263 КК відносяться усі види бойової, спортивної, нарізної мисливської зброї (крім гладкоствольної мисливської), для проведення пострілів із якої використовується сила тиску газів, що утворяться при згоранні вибухових речовин (пороху або інших спеціальних вибухових речовин). До бойових припасів відносяться патрони, артилерійські снаряди, бомби, міни, гранати, бойові частини ракет і торпед та інші вироби або вибухові пристрої в зібраному стані, споряджені вибуховою речовиною і призначені для стрілянини з вогнепальної зброї або для учинення вибухів”. Дана Постанова ВР України вказує на те, що патрони і бойові припаси до гладкоствольної мисливської зброї не є предметом злочинів, передбачених ч.1 ст. 262 і ст. 263 КК, а переробка будь-яких предметів (наприклад, ракетниць, стартових і будівельних і інших пістолетів і револьверів, предметів побутового призначення, виготовлення обрізів із мисливських гладкоствольних рушниць і боєприпасів), у результаті якої вони придбали властивості вогнепальної зброї, бойових припасів або вибухових речовин тягне за собою кримінальну відповідальність.

У самому законі містяться елементи класифікації вогнепальної зброї: гладкоствольна - за характером поверхні каналу стволу, мисливська - за призначенням, причому в гладкоствольній мисливській зброї важливо сполучення саме цих двох ознак. Оскільки в ч.1 ст. 262 КК України, мова йде також про незаконне виготовлення вогнепальної зброї, необхідно визначити її рід за способом виготовлення (незаконним - заводським, саморобним або кустарним способом).

Для того, щоб установити необхідні дані про конкретний екземпляр зброї, у тому числі її кримінально-правове значення, потрібно установити групову приналежність (рід, вид, модель, зразок), що можливо лише при наявності системи детально розробленої класифікації вогнепальної зброї за різними підставами.

Суб'єктами судової експертизи є учасники процесу, що призначають експертизу й оцінюють висновок експерта (слідчий, працівник органа дізнання, прокурор, суд), і основний суб'єкт - експерт, тобто особа, що володіє спеціальними пізнаннями, незацікавлена в справі, якій постановою (визначенням суду) доручене проведення експертизи (ст. 75, ст. 200, ст. 310 КПК України).

Безвідносно до класів (родів, видів) судової експертизи в „Настільній книзі судді” такий комплекс спеціальних пізнань містить у собі:

- роботу штатним або позаштатним співробітником експертного закладу; досвід практичної роботи в тій області, до якої відноситься дана експертиза;

- наявність фахової освіти й експертної підготовки; знання відповідної теоретичної, і довідкової літератури, окремих методик і техніки експертних досліджень необхідної для роботи з апаратурою.

Більш конкретно, стосовно до судово-балістичної експертизи, названий комплекс містить у собі глибокі спеціальні пізнання в криміналістиці в цілому, а також у ряді інших наук - балістиці (зовнішньої і внутрішньої), теорії і практики ведення стрільби з бойової, спортивної і мисливської зброї, її конструювання і промислового виготовлення; конструювання, виготовлення і спорядження патронів і їхніх елементів, закономірностях у вражаючих якостях зброї і різних снарядів і т.д. Але головне - це пізнання в судовій балістиці (теорії і методиках ідентифікації зброї за слідами на снарядах і гільзах і т.д.), Крім того, оскільки зброя і бойові припаси до неї нерідко виготовляються саморобним способом, експерту-балісту необхідно володіти пізнаннями в піротехніці, металознавстві і технології обробки металів, деревини і пластмас, а для рішення питань неідентифікаційного характеру, особливо при визначенні дистанції стрільби, пізнання в геодезії, топографії і математичних науках.

На сьогодні такі фахівці перебувають у штаті державних експертних закладів науково-дослідного і практичного профілю.

Судово-балістична експертиза проводиться в експертних закладах:

- у Державному науково-дослідному експертно-криміналістичному центрі МВС України і науково-дослідних експертно-криміналістичних центрах адміністративних одиниць України;

- у науково-дослідних інститутах судових експертиз (НДІСЕ) і лабораторій, Міністерства юстиції України;

- в експертно-криміналістичних підрозділах Служби безпеки України;

- криміналістичних відділеннях Центральної й окружних судово-медичних лабораторій (ЦСМЛ і ОСМЛ) системи Міністерства оборони України.

Деякі, найбільш складні експертні дослідження, що вимагають особливих спеціальних пізнань і складного лабораторного устаткування (наприклад, із метою ідентифікації зброї слідами на багатоелементних снарядах, установлення давнини пострілу і т.п.), робляться тільки в окремих експертних закладах (підрозділах).

У рідких випадках, крім штатних експертів-балістів, можуть бути притягнуті фахівці із суміжних областей науки і техніки. Зокрема, при дослідженні мисливської і спортивної зброї, що підлягля незвичайній переробці, модернізації і т.п. Тут бажано притягнення конструкторів-зброярів, інженерів збройових заводів, досвідчених збройових майстрів і техніків, що займаються налаштуванням спортивної зброї і підготуванням її до змагань, професійних мисливців-промисловиків і т.п. У практиці вкрай рідко, але зустрічаються ситуації, коли необхідно дати правильну оцінку проведених пострілів. У цьому можуть допомогти своєю участю в експертизі стрілки-спортсмени вищої кваліфікації, досвідчені тренери зі стрілецького спорту (кульовій або стендовій стрільбі).

Варто мати на увазі, що, як правило, судово-балістична експертиза призначається з обліком розподілу експертного навантаження за відомствами (міністерствами) і за територіальністю (зони обслуговування). Органи дізнання і слідства призначають її у свої структурні підрозділи. Якщо ж у тому або іншому підрозділі немає експерта-баліста, вона призначається у вищестоящі. Суди і слідчі прокуратури призначають експертизу в відповідні судово-експертні заснування Міністерства юстиції України, а військові слідчі і військові трибунали - у свої ОСМЛ (вищі інстанції - у ЦСМЛ).

Найбільш складні і повторні судово-балістичні експертизи доручаються вищестоящим, або головним експертним закладам (підрозділам): ДНЕКЦ МВС України, КНДІСЕ і ХНДІСЕ МЮ України, ЦСМЛ МО України, що мають спеціалізовані лабораторії або групи.

Дата добавления: 2014-01-07