Особливості сприймання явищ природи та суспільного життя

Неперевершену роль для організації та здійснення естетичного сприймання відіграє природа. Ще геніальний Леонардо да Вінчі писав: "У наставниці я взяв собі природу, учительку всіх вчителів...". Адже природа справді виступає найпершою в художньому втіленні як звичне середовище, де живе, розвивається, творить людина.

Мистецькі твори за умов їх адекватного сприймання дають дитині змогу "дивитися на природу новими очима, адже через бачення природи художником активізується уява та творчі можливості людини".

Природа презентується в образотворчому мистецтві у всіх своїх царинах: світі рослин, живих істот, різних ландшафтів, краєвидів, естетично організованого довкілля.

Лише оволодівши "тонким емоційно-естетичним сприйняттям оточуючого світу" (за В.О.Сухомлинським), дитина буде спроможна естетично сприймати красу у творах мистецтва, явищах природи, людських стосунках тощо.

Тому особливо важливим етапом організації естетичного сприймання є колективні екскурсії "в природу" з подальшим обговоренням побаченого та створенням довільних замальовок або етюдів. Спеціальні заняття із "сприймання довкілля" дають змогу молодшим школярам уважніше спостерігати за квітами та іншими зеленими насадженнями на вулицях, у парках чи садках рідних міст та сіл, відрізняти звичайні ландшафти від художньо організованого довкілля (парку, ботанічного саду, зони відпочинку, історико-культурного заповідника, музею народної архітектури, монастиря та ін.), помітно збагачуючи їхній естетичний досвід загалом та удосконалюючи навички естетичного сприймання зокрема.

Естетичне сприйняття довкілля значно розширює можливості організації естетичного сприймання та оцінювання молодшими школярами творів образотворчого мистецтва.

Однак, практика доводить, що залучення учнів початкових класів до естетичного сприймання та оцінювання мистецьких творів утруднюються з огляду на деякі їхні вікові особливості (підвищену емоційність, рухливість, прагнення до частої зміни видів діяльності, нестійку увага та недосконалі або зовсім відсутні навички сприймання та оцінювання). Це має компенсуватися правильною методикою організації естетичного сприймання, адже молодші школярі повноцінно сприйматимуть мистецький твір лише за умов відповідного навчання, розвитку та виховання.

Одним з найефективніших та універсальних методів організації естетичного сприймання слід вважати метод ігрових форм спілкування, за яких молодші школярі не тільки яскравіше й емоційніше сприймають побачене, але й глибше співпереживають та міцніше запам'ятовують. Уже в 1-му класі на одному з перших уроків можна проводити гру "Художники і глядачі", попередньо пояснивши дітям, як важливо в житті бути освіченим, ерудованим та чуйним цінителем прекрасного.

Розпочати гру можливо так:

Вчитель: - Художники створюють картини, скульптури, ілюстрації та інші мистецькі твори передусім для нас, глядачів. Але зрозуміти й оцінити їхню працю ми зможемо лише тоді, коли розглядатимемо твори вдумливо, уважно, коли навчимося бачити те, що хотів передати автор: настрій, почуття, спогади. Спробуємо і ми відчути себе то в ролі художника, то -глядача.

Більшість з вас уже неодноразово були художниками, створюючи власні художні роботи: портрети друзів, малюнки тварин, пейзажі та ілюстрації до казок. А от глядачами, та ще й уважними, побували не всі. Бути глядачем, що є справжнім цінителем краси, не так легко. Йому, як і митцю, треба багато знати й уміти. Скажемо, бачити красу не лише на картині, але й в житті, зрозуміти прекрасне у скульптурі, народних іграшках, вишивці, природі та вміти розповісти про почуття, що вони їх викликають. Бути хорошим глядачем - це теж велике мистецтво, яке треба опановувати кожній людині. Як ви гадаєте, що слід уміти такому глядачеві?

Учні: - Спокійно, не поспішаючи розглядати твір мистецтва.

- Бути уважним, не відволікатися.

- Не заважати дивитися іншим.

- Задуматися, для чого художник зробив свій твір.

- Побачити все гарне.

- Запам'ятати твір, якщо він сподобався.

- Пригадати, чи бачили ми таке колись у своєму житті. Учитель;

- Так, але справжні глядачі ще мають розповісти про те, Ідо побачили, що відчули, що згадали. Розповідати можна по-різному: звичайними словами, знайомою музикою, віршами, або власним малюнком, хто як захоче. Але обов'язково треба намагатися розпізнати "секрет" митця - зрозуміти, чому він створив свою картину, скульптуру чи ілюстрацію, що він відчував і що хотів розповісти нам, глядачам? Як ви вважаєте, про що нам "розповідають мистецькі твори?

Учні: - Картини і скульптури розповідають нам про різних людей, їхні стосунки та вчинки.

- Дають змогу побачити тварин, яких ми не зустрічали у своєму житті..

- Показують красу рідної природи і вчать її любити. Вчитель;,

- Відтак можна сказати, що художні твори нас навчають і виховують. А тепер повчимося бути хорошими глядачами, спробуємо відгадати, як саме нас виховує художник, що він для нього робить? Але спочатку уважно розглянемо його твір. І гра розпочинається....

Такий спосіб активізації уваги більше заохочує дітей, ніж заклики сидіти спокійно і дивитися уважно. До того ж ігрові ситуації дають змогу досить оперативно і непомітно для дітей створити необхідну установку на сприймання мистецького твору. Використовувані в такій грі візуальні посібники доцільно доповнювати ще й прослуховуванням поетичних текстів, казок, музичних творів тощо. Завдяки використанню комплексу методичних прийомів та засобів навчання і, зокрема, інтегруванню на уроках образотворчого мистецтва різних видів мистецтв, дитяче сприймання стає більш усвідомленим і повноцінним, А нерідко й по-справжньому естетичним.

Поглибленню естетичного сприймання може сприяти й органічне залучення дітей до різних ігрових ситуацій. Ефективними в цьому плані можуть бути методи т.зв. "заміщення" або "занурення в ситуацію". Враховуючи активну рухову реакцію молодших школярів у процесі споглядання мистецьких творів, учитель моделює такі ігрові ситуації ("заміщення" або "занурення"), за яких діти уподібнюються персонажам картини, діють в уявних умовах зображуваної події. Діти з великим задоволенням "обігрують" певну "роль" за допомогою міміки, голосу, жестів. Крім персонажів-людей, у формі пантоміми вони залюбки зображують дерева, що схиляються під вітром, сніг та листя, птахів, що відлітають, море, що хвилюється та ін. Такі ігрові імпровізації краще супроводжувати музикою, певним освітленням та оформленням, що робить процес сприймання емоційно насиченим та незабутнім.

Дата добавления: 2014-01-07