Психічні властивості Психічні стани

Об’єкт психології: питання про реальність душі є дещо спірним з головними науковими постулатами, поки, що душу не вдалося науково виявити і довести або заперечити її існування, експериментувати з нею. Душа являється емпірично невловимою. Якщо ж говорити про психіку людини то спостерігається аналогічна картина: психіка являється настільки ж невловимою. Але для кожного очевидне існування певної суб’єктивної реальності, світу психічних явищ в формі думок, переживань, уявлень почуттів, бажань. Хоча ця психічна реальність у кожного своя, можливо припустити, що вона формується по єдиним основним принципам, виявивши які можемо їх досліджувати. Тобто об’єктом вивчення в психології є психіка.

Если бы глаз был живым существом, то душой его было бы зрение. Арістотель

Об’єктом вивчення психології є найскладніша сфера життєдіяльності людини – психіка. Психіка виникла на певному етапі розвитку матерії, з появою у живих організмів особливої форми подразливості – чутливості, або здатності до відчуття. Психіка – це функція мозку, сутність якої полягає у відображенні дійсності у вигляді відчуттів, уявлень, мислення, почуттів; визначає якісну своєрідність поведінки людини і тварини. Суб’єктивний образ об’єктивного світу, відображення дійсності у мозку. Вища форма психіки, яка виникла в процесі праці і пов’язана з розвитком мовлення – людська свідомість. Як форма відображення дійсності високоорганізованою матерією – мозком, психіка характеризується низкою особливостей.

По-перше, психічне відображення має активний характер, пов’язаний з пошуком та добором способів дій, що відповідають умовам середовища.

По-друге, психічне відображення має випереджальний характер, забезпечує функцію передбачення в діяльності і поведінці.

По-третє, кожний психічний акт є результатом дії об’єктивного через суб’єктивне, через людську індивідуальність, що накладає відбиток своєрідності на її психічне життя.

По-четверте, у процесі активної діяльності психіка постійно удосконалюється і розвивається.

Основні функції психіки:

Забезпечення адаптації  

Відображення оточуючої дійсності

Забезпечення цілісності організму

Регуляція поведінки

Знання психіки, природи психічних явищ та їх закономірностей і проявів має важливе значення для управління психічним розвитком і діяльністю особистості.

Предметом психології є закономірності розвитку і проявів психічних явищ та їх механізмів. Предметом психології являються закономірні зв’язки суб’єкта з природним і соціокультурним світом, які відбиваються в системі чуттєвих і мислительних образів цього світу, мотивів, які спонукають до дії, а також самі дії, переживання свого відношення до інших людей і до самого себе, у властивостях особистості як ядра цієї системи.

Розвиток психіки людини підпорядкований суспіль­но-історичним законам. При цьому її видові та індивіду­альні особливості є лише біологічними передумовами, що полегшують або ускладнюють психічний розвиток людсь­кої особистості та її свідомості.

Виникнення свідомості. Під впливом різних обста­вин у тваринних предків людини сформувалося багато факторів, що стали передумовами їх олюднення.

Суспільні від­носини якісно змінили біологічні потреби, перетворили їх на суто людські. Праця і мовленнєве спілкування, яке її супроводжувало, стали передумовою виникнення і роз­витку людської свідомості.

Свідомість – це вища інтегрована форма психіки, яка складається під впливом суспільно – історичних умов у трудовій діяльності людини та її спілкуванні з іншими людьми за допомогою мови.Свідомість – вищий рівень психічного відображення і саморегуляції, притаманний лише людині, вона включає відчуття, сприйняття і пам'ять, які усвідомлюються людиною у відповідний момент часу.

Структура свідомості. Відображення дійсності в моз­ку людини може відбуватися на різних рівнях. Вищий рівень психічного відображення, який властивий тільки людині, називається свідомістю.

Свідомість є вищою, інтегральною формою психіки, ре­зультатом формування людини в процесі трудової діяль­ності за постійного спілкування (за допомогою мови) з іншими людьми. Вона є властивістю особистості, що забезпечує цілеспрямований характер людської діяльності і ре­гулює всю поведінку і всі дії людини.

У структурі свідомості виділяють чотири основних харак­теристики:

1.Здатність акумулювати знання про навколишній світ за допомогою основних психічних процесів: відчуття, сприймання, пам'яті, мислення, уяви.

2. Здатність поділяти світ на Я і не-Я, а також пізнавати Я. Людина — єдина жива істота, яка здатна до самопізнання.

3. Формування цілей діяльності. При цьому оцінюють­ся різні мотиви, приймаються рішення, контролюється та коригується виконання дій.

4. Включення до складу свідомості ставлень, які вияв­ляються в почуттях, що є індикаторами міжособистісних стосунків.

Формування і вияв цих характеристик неможливі без існування мови.

Рівні свідомості. Крім вищого рівня психічного відо­браження — свідомості, існує і несвідоме, яке багато вче­них вважає нижчим рівнем психіки.

Несвідоме — сукупність психічних явищ, що випинають під впли­вом чинників, яких людина не відчуває і про які нічого не знає.

На цьому рівні психічного відображення у людини по­рушується словесна регуляція поведінки, втрачається пов­нота орієнтації щодо часу і місця дії, вона не може усвідо­мити наслідки своїх дій і вчинків. До сфери несвідомого належать сновидіння, реакції-відповіді на субсенсорні по­дразники (такі слабкі, що не збуджують рецептор), авто­матизовані рухи і дії, спонукання до діяльності, в яких немає усвідомлення мети. До несвідомого відносять і де­які патологічні явища, що виникають у психіці хворої людини: марення, галюцинації.

Несвідоме не може бути протиставлене свідомості як щось негативне чи неповноцінне. Воно, як і свідомість, детерміноване суспільними умовами існування людини й іноді виступає як недостатньо адекватне відображення сві­ту в корі головного мозку.

Представники психоаналітичного напряму поряд із терміном «несвідоме» нерідко як синонім використову­ють термін «підсвідоме». Проте їх треба розрізняти. За своїм обсягом термін «несвідоме» значно ширший, бо охоплює всі психічні явища, що не усвідомлюються люди­ною (інстинкти, автоматизми, гіпноз, інтуїцію). Поняття «підсвідоме» слід вживати тільки для позначення тих психічних явищ, які в певний момент перебувають поза фокусом свідомості, проте тісно з нею пов'язані, вплива­ють на її функціонування і за певних умов можуть бути усвідомлені. Отже, підсвідоме — це різні психічні явища, які відбуваються «під порогом» свідомості. До несвідомого належить і надсвідоме.

Надсвідоме — рівень психічної активності особистості при вико­нанні творчих завдань, який не піддасться індивідуальному усвідомлено-вольовому контролю.

Російський педагог і режисер Костянтин Станіславський (1863 — 1938) під терміном «надсвідомість» розу­мів найвищий етап творчого процесу, відмінний як від усвідомлюваних, так і неусвідомлюваних компонентів. Пізніше радянський психолог Павло Симонов (нар. 1926) інтерпретував надсвідомість як механізм творчої ін­туїції, завдяки якому рекомбінуються попередні вражен­ня, відповідність дійсності яких встановлюється пов­торно.

Поняття «надсвідоме» дає змогу розмежувати дві фор­ми неусвідомлюваної психічної активності: залежну від уже зафіксованої в мозку інформації і спрямовану на створення нового, якого ще ніколи не було ні в особисто­му, ні колективному досвіді. Таке створення відбувається в процесі взаємодії особистості зі світом культурних цін­ностей, які вона не тільки опановує, а й творить відповід­но до тенденцій об'єктивного розвитку дійсності.

Отже, появу людської психіки готував процес еволю­ції живих організмів. Аналіз розвитку психіки дає змогу зробити висновок про існування біологічних передумов виникнення свідомості. Поява трудової діяльності, спря­мованої на спільне виготовлення знарядь праці та їх ви­користання, а також мови, суттєво змінили характер дія­льності мозку людини і підвищили рівень відображення дійсності. Свідомість є продуктом суспільно-історичного розвитку людини.

Основні характеристики свідомості:

1. відображення навколишнього світу за допомогою пізнавальних процесів;

2. розрізнення суб’єкта й об’єкта;

3. забезпечення цілеутворюючої діяльності людини;

4. наявність емоційно – оцінних ставлень до оточуючого світу.

Структура психіки (За А.Г. Маклаковим)

- темперамент - настрій

- характер - активність

- здібності - пасивність

- гнів

- афект та ін.

Дата добавления: 2014-01-07