Основні етапи розвитку психології. Методи сучасної психології

Методи сучасної психології.

Напрямки сучасної психології.

Галузі сучасної психології.

Зв'язок психології з іншими науками.

Об’єкт та предмет психології, як науки.

План

Тема: Психологія, як наука. Методологічні основи психології.

Лекція №1

Увага!

• Металевий та еластичний катетери вводить тільки лікар.

• Якщо при введенні катетера відчувається перешкода, не намагайтесь подолати її. Це може призвести до пошко­дження слизової уретри.

• Порушення правил асептики призведе до інфікування сечовивідних шляхів. Медична сестра повинна працюва­ти в стерильних рукавичках.

Ключові поняття: психологія, психіка, свідомість, метод, організаційні методи, емпіричні методи, експеримент, спостереження, самоспостереження.

Психологія - одна з наук, що вивчає людину, її життя і діяльність. Термін «психологія» походить від грецької мови psyche – душа; logos – вчення, що дослівно означає «наука про душу». Ψ – псі символ психології.

Психологія - наука, яка вивчає процеси активного відображення людиною і твариною об’єктивної реальності; важливим предметом психології – вивчення психіки людини і її вищої форми – свідомості. Область знань про внутрішній – психічний – світ людини. Психологія як наука за допомогою спеціальних методів розглядає і вивчає об’єктивні, реально існуючі психічні явища і факти. Узагальнюючи результати досліджень у системі наукових понять, вона виявляє особливості, закономірності побудови та розвитку психіки, функціонування її механізмів.

Батьком психології можна вважати давньогрецького філософа Арістотеля (384—322 до н.е.) його твір трактат «Про душу» заклав зачатки психології.

Протягом багатьох століть явища, які вивчає психологія, визначалися спільним терміном «душа» - і вважалися розділом філософії. Лише у XVI ст. психологія, як наука відділилася від філософії. І лише в XIX ст. сформувалась як самостійна наука зі своїм предметом, об’єктом дослідження та методами дослідження.

Психологія має тривалу історію свого розвитку – з часів античності (розвивалась у межах філософії) і до наших днів. Батьком психології можна вважати давньогрецького філософа Арістотеля (384—322 до н.е.) його твір трактат «Про душу» заклав зачатки психології. При чому становлення психології як самостійної науки пов’язують з кінцем ХІХ ст., коли активно розвивалась природнича наука. Офіційним роком заснування психології як самостійної науки вважають 1879, коли у Німеччині у місті Лейпциг Вільгельм Вундт відкрив першу психологічну лабораторію. У ній вивчались відчуття, сприймання, час реакцій людей на різні подразники. Відразу зазначимо, що предмет вивчення психології протягом історії її розвитку змінювався. За зміною предмету вивчення психології у її розвитку виділяють такі періоди:

1. З античних часів до середини ХVІІ століття – предмет вивчення – душа: у працях відомих філософів (Геракліт, Демокрит, Аристотель, Платон, Анаксагор та ін.) ідеться про співвідношення душі і тіла, про складові душі, про її властивості, рівні розвитку тощо;

2. Із середини ХVІІ століття до кінця ХІХ століття – предмет вивчення – свідомість: виділення свідомості як предмету психології бере свій початок з ідей Рене Декарта про те, що найсуттєвішим є те, що думає людина, переживає у кожен конкретний момент часу, а отже, досліджувати треба свідомість. Як метод дослідження пропонувалася інтроспекція – самоспостереження. Вважалося, що тільки сама людина може пізнавати себе.

3. початок ХХ століття – предмет вивчення – поведінка: виокремлення поведінки як предмету психології пов’язане з дослідженнями американських дослідників Едварда Лі Торндайка, Джона Брадауса Уотсона та ін. Вони звернули увагу на те, що вивчення свідомості з допомогою інтроспекції не дає достовірних результатів та ставить під сумнів їх об’єктивність. Тому вивчати потрібно те, що можна досліджувати з допомогою об’єктивних методів, наприклад, спостереження, а саме – поведінку.

4. ХХ століття і до наших днів – предмет вивчення – психіка, психічні явища.

Нині предметом вивчення психології є психіка та психічні явища як окремої людини, так і таких, що спостерігаються у групах.

Поняття „психологія” має наукове та життєве значення. Як наукове поняття психологія позначає відповідну дисципліну. У життєвому значенні психологію розуміють як опис поведінки чи психічних особливостей окремих осіб і груп людей (кожна людина у тій чи іншій мірі знайомиться з „психологією” задовго до її систематичного вивчення). У практиці живого спілкування кожна людина осягає багато психологічних законів. Так, кожен з нас з дитинства вміє „читати” за зовнішніми проявами – мімікою, жестами, інтонацією, особливостями поведінки – емоційний стан іншої людини. Так, кожен – свого роду психолог, оскільки в суспільстві неможливо жити без певних уявлень про психіку людей. Але життєві знання дуже приблизні, розмиті і багато в чому відрізняються від наукових.

З раннього дитинства малюк говорить «я хочу», «я думаю», «я відчуваю». Ці слова свідчать про те, що дитина не усвідомлюючи, що вона робить, вона досліджує свій внутрішній світ. Протягом всього життя людина, свідомо чи несвідомо, досліджує себе і свої можливості.

Людина – це соціальна істота і вона не може бути поза суспільством, без контактів з оточуючими. В практиці живого спілкування кожна людина осягає багато психологічних законів. Так кожен з нас з дитинства вміє «читати» по зовнішнім проявам – міміці, жестам, інтонації, особливостям поведінки – емоційний стан іншої людини. Таким чином кожна людина свого роду психолог, оскільки в суспільстві не можливо жити без відповідних уявлень про психіку людини.

Однак життєві психологічні знання дуже приблизні, неконкретні і дуже відрізняються від наукових знань.

Тому, поняття «психологія» має як науковий так и життєвий зміст. В першому випадку вона вживається для позначення наукової дисципліни, в другому – як опис поведінки або психічних особливостей окремих особистостей або груп людей. Тому в тій чи іншій мірі кожна людина знайома з «психологією» задовго до її систематичного вивчення.

Однак, життєві психологічні знання дуже неточні, неконкретні і дуже відрізняються від наукових.

Життєві психологічні знання	Науково психологічні знання
Знання конкретні	Знання узагальнені
Інтуїтивний характер знань	Знання раціональні і усвідомлені
Знання не передаються	Знання накопичуються і передаються
Джерело знань – спостереження	Джерело знань - експеримент
Знання обмежені	Знання постійно розширюються

Оволодіння системою психологічних знань сприяє зростанню психологічної культури окремої людини і всього суспільства, покращенню якості життя, психічного здоров’я людини, підвищенню рівня навчальної та професійної діяльності, громадської поведінки.

Психологічні знання необхідні для глибшого розуміння себе та інших. Людям, здатним зрозуміти, порадити, підтримати, можна довірити власні думки і переживання, отримати від них співчуття, допомогу. Психологічні знання необхідні також для самовдосконалення, пристосування до змін у навколишньому середовищі. Без саморозвитку людина не відповідає вимогам сучасності, не може самореалізуватися в суспільстві. Знання психології створює базу для самовиховання та впливу на інших людей. Майбутній фахівець з вищою освітою може займати керівну посаду і як керівник колективу повинен дбати про професійне зростання, навчання та виховання своїх підлеглих. Знання психології людині необхідне і в процесі виховання власних дітей.

Вивчення психології потрібне для підвищення ефективності власної професійної діяльності, найповнішого використання особистого потенціалу людини, налагодження стосунків між членами трудового колективу, в особистісних стосунках. Сучасні інформаційні технології вимагають досконалої підготовки фахівців, максимальної актуалізації їхніх інтелектуальних, творчих ресурсів.

Дата добавления: 2014-01-07