Соціальні характеристики нової політичної еліти України

Серпневі дні 1991 р. в Україні не привели до радикальної зміни (а тим більше — повалення) старої еліти. Саме стара еліта — номенк­латура і визначила сутність цих подій. Для власного збереження вона проголосила незалежність України. Найбільше постраждала у ці дні кадрова партійна еліта, оскільки була заборонена діяльність Компартії України. Усі групи номенклатури залишилисьнасвоїх місцях.

Пізніше, особливо після референдуму 1 грудня 1991 року про незалежність під тиском вимог контреліти — націонал-демократів — стара еліта частково поділилася з нею владою.

Тому нова еліта в Україні — це відносно строката за своїм складом соціальна група. До неї входять частково нові люди, які за старого режиму не мали ніякого відношення до влади, а також здебільше ті, хто і за радянських часів були при владі.

У зв'язку з цим виникає ряд теоретичних проблем, пов'язаних з визначенням нової еліти. Не викликає ніякого сумніву віднесення до нової еліти тих, хто прилучився до владних структур лише після зміни влади. А от стосовно тих, хто входив до різних рівнів номенклатури старого режиму, то тут виникають спори:

Частина дослідників вважає, що ці люди не можуть бути віднесені до нової еліти.

Проте інші резонно вважають, що та частина старої еліти, яка не втратила свій політичний статус, яка змогла знайти в нових умовах підтримку впливових груп суспільства, є повноцінною складовою частиною нової еліти. Адже далеко не вся стара номенклатура перейшла до нової еліти, а лише ті, хто витримав випробування бурхливим часом, хто здобув суспільну легітимацію.

Отже, в нову еліту входять лише ті персоналії старої номенклатури, які набули якісного оновлення, тобто ті зі старої номенклатури, хто політично, ідеологічно, психологічно та етично пристосувався до нових вимог нової системи. Такий персональний склад нової еліти дає право деяким дослідникам називати її " пост-номенклатурним конгломератом".

Нова еліта України на початку 90-х рр. ХХ ст.:

на 60 % сформувалась із більш молодої частини еліти старої: це люди, які або займали вищі номенклатурні пости, або знаходились у другому ешелоні.

приблизно 30% складають представники легалізованого тіньового капіталу.

не більше 10% складають особи, що прийшли зі сторони, у тому числі з науки, культури.

В цілому ж від перетворень більше всього виграла номенклатура, її найбільш сучасна й енергійна частина, якій стало тісно у вузьких рамках радянської системи, що розвалювалася.

Говорячи про стару і нову еліти, слід звернути увагу на те, що ці дві групи еліти не є тотально протилежними. Вони протистоять тільки у певних аспектах. Це стає зрозумілим, коли розглянути елітні групи, наприклад, через такі якості, як тоталітаризм і демократизм. Так, нова еліта є посттоталітарною, але це не значить, що вона автоматично є демократичною елітою. Швидше навпаки. Посттоталітарна еліта, як і стара еліта, формувалася в одних умовах.

Найзручнішим джерелом формалізованої інформації щодо сучасної української еліти слід визнати серію довідників „Хто є хто в Україні” (перший – 2001 р.), у якому належність до еліти фіксується за формальною ознакою – певне місце особи у галузевій ієрархії чи іншій сфері суспільного життя:

Дата добавления: 2014-01-07