Оцінка характеристик та діяльності політичної еліти громадянами України

Тема української еліти має і феноменологічний аспект. Мається на увазі сприйняття еліти як соціального явища населенням.

Поняття владної, політичної еліти не використовувалось у радянському суспільствознавстві, публіцистиці по відношенню до власного суспільства. Причина цього зрозуміла – у суспільстві, яке будувалось на засадах егалітаризму, не було місця для інституціалізованої елітарності. Тому для лексикону широкого загалу громадян пострадянських суспільств категорія еліти є відносно новим поняттям, яке може бути по-різному витлумачене.

Виходячи з цього, досліджуючи уявлення населення про українську еліту, ми запропонували нашим респондентам продовжити речення "Еліта - це...":

44 % опитаних заявили, що це найбільш багаті люди.

42 % – що це ті, хто обіймає високі посади.

15 % відсотків респондентів до еліти відносять кращих, найбільш здібних, видатних у своїй галузі.

Тобто сьогодні еліту розуміють у першу чергу як правлячу еліту, а не як інтелектуальну. Цей висновок підтверджується іншим нашим запитанням, у якому було запропоновано уточнити розуміння опитуваними поняття "еліта". Їм було представлено 15 соціальних категорій людей і запропоновано відзначити, з якою з них у першу чергу асоціюється слово "еліта":

Президент (41%). Найбільше з елітою пов'язують Президента у західному регіоні країни (Івано-Франківська, Львівська і Тернопільська області) - 63,6%,

міністри (31%),

народні депутати (32%),

бізнесмени (31%).

керівники банків (21%).

Таким чином, у нашого населення поняття еліпі асоціюється з верхівкою виконавчої та законодавчої гілок влади, а також із багатими, на їхню думку людьми – підприємцями й керівниками банків. В уявленні пересічного громадянина образ високого представника влади злився з образом багатої людини.

На запитання "Чи відбулася зміна правлячої еліти в Україні після проголошення незалежності?":

8 % відповіли, що вона змінилася повністю,

40 % опитаних заявили, що правляча еліта змінилася частково,

34 % вважають, що у правлячій еліті залишаються ті ж самі люди, що і до проголошення незалежності.

Ці відповіді не тільки відбивають уявлення про процеси кадрових змін у правлячих колах держави, але й певне розуміння якості тих змін, що відбуваються у суспільстві після проголошення незалежності. Справа у тому, що одні люди вважають, що в нашій країні відбулася революція, і відповідно до цього дають оцінку реаліям життя, а інші вважають, що у нас відбувається глибока, системна трансформація суспільства, зміна суспільного ладу еволюційним шляхом, без потрясінь, без катаклізмів, репресій, утисків будь-кого і, виходячи з цього, дають свою оцінку повсякденності.

Ті, хто вважає, що відбулася революція, проявляють незадоволеність тим, що багато людей у правлячих колах є вихідцями зі старої еліти, оскільки це не вписується в їхнє уявлення про революційні перетворення. З іншого боку, ті, хто вважає, що відбувається глибока системна трансформація, невдоволені тим, що не використовується інтелектуальний потенціал, державно-управлінські навички тих, хто раніше входив до правлячої еліти. З цього питання досить помітними є відмінності між регіонами. Особливо сильно відрізняються відповіді за регіонами серед тих респондентів, які вважають, що у правлячій еліті залишилися ті ж люди, що й до проголошення незалежності. Так, у західному регіоні таких 60,3%, а в південно-східному Дніпропетровська, Запорізька) 19,0%.

Питання співвідношення старої й нової еліти має декілька аспектів:

По-перше, воно завжди залишається проблемою - і у стабільному, і в нестабільному суспільствах. Цей аспект проявляється як проблема циркуляції еліти. У свою чергу циркуляцію еліти можна розглядати як заміну однієї еліти іншою і як просування із нееліти в еліту.

По-друге, у реальному житті не просто віднайти межу між старою і новою елітою. Адже відбуваються процеси не лише заміни еліти, але й трансформації еліти. У свою чергу трансформація еліти проходить у двох варіантах. Перший полягає у тому, що деякі організації самі по собі змінюються слабо. Вони лише змінюють свою верхівку — керівний склад, а всі інші елементи організації і залишаються без змін. Наприклад, такі зміни відбулися в армії, у внутрішніх військах, на залізничному транспорті, на багатьох великих підприємствах. Другий варіант полягає у тому, що трансформація еліти відбувається шляхом перерозподілу функцій між організаціями, що існували, а також між тими організаціями, що існували і тими, що утворилися. Треба чітко розрізняти внутрішню циркуляцію еліти, зміну еліт (заміна старої еліти новою), а також змішаний варіант — існування внутрішньої циркуляції і зміни еліт.

Важливим показником формування демократичного суспільства є відкритість елітних груп, можливість входження в них із боку представників неелітних груп. Певним показником відкритості елітних груп є віра населення у те, що до еліти можуть потрапити і прості люди. "Чи змогли б Ви в майбутньому опинитися в числі правлячої еліти?"

Досить значна частіша опитаних заявила, що вони не ставлять перед собою такої мети — 44,3 %.

"Не зможу ніколи, навіть, якщо буду дуже намагатися - туди пускають тільки своїх" – 44,0 % опитаних. Найбільше таких, хто не має ніяких сподівань щодо можливості для себе попасти в еліту в північно-східному регіоні (Сумська й Харківська області) - 65,0% і у Криму - 64,5%.

Цікаво було б дізнатися, чи вбачають неелітні групи демократизацію входження у еліту в українському суспільстві у майбутньому, хоча 6 для своїх дітей. На запитання "Як Ви вважаєте, чи матимуть Ваші діти можливість зайняти місце серед правлячої еліти?":

"Впевнений, що така можливість у них буде" – 5 %.

"Хочу сподіватися, але віри у це мало" – 21,9 %.

"Впевнений, що цього ніколи не трапиться" –55,2%.

В умовах суспільства, що трансформується, як уже зазначалося, значно зростає роль еліти. Вона виступає провідником реформ, генератором нових суспільних ідей. Але ці ролі вона може виконати лише за умови, що вона користується довірою мас. На жаль, українська еліта етап високої довіри мас уже пройшла. Справа у тому, що швидке розшарування суспільства за доходами відірвало, протипоставило незначну частину суспільства переважній його більшості. Це майнове протистояння проявляється і як політичне й соціально-психологічне відчуження маси від правлячої еліти, і як недовіра низів верхам.

У стабільному суспільстві еліта виконує не тільки роль прямого управлінця державними, громадськими справами, але вона впливає на суспільство й опосередковано, частково її вплив має "побічний" характер. Так, маючи високий авторитет у стабільному суспільстві, вона також виступає і творцем взірців соціальної поведінки, на які орієнтуються неелітні групи. Створюючи соціальні цінності, еліта сама виступає цінністю. Вона виступає як референтна група для мас. Але це в умовах стабільного суспільства. В умовах же суспільства, що трансформується, зокрема, в українському суспільстві, еліта втратила (чи не набула?) ролі референтної групи.

Таким чином, суперечливість сучасної ситуації, як уже зазначалось вище, полягає також і в тому, що, з одного боку, в умовах нестабільності значно зростає роль еліти у нав'язуванні суспільній свідомості системи оцінок та цінностей, а з іншого – вплив правлячої еліти на маси стає з кожним днем меншим.

Це підтверджує і відповідь на запитання: "До кого Ви сьогодні більше прислуховуєтесь, намагаєтесь зрозуміти, де правда, а де неправда в нашому суспільстві?" Таких, що прислуховуються до правлячої еліти, знайшлося лише 1,9 відсотки респондентів.

Проте довіру у мас втратила не тільки правляча еліта. Різкі зміни аргументацій у тому, що прогресивне, а що консервативне, що позитивне, а що негативне у пресі, на телебаченні призвело до падіння довіри населення до журналістів. Згадаймо, що ще декілька років тому вони пропагували рівність, засуджували високі зарплати чиновників, а зараз із таким же запалом доводять, що прибутки, у тому числі й зарплата державних службовців, повинні залежати від професіоналізму та хисту людини. Або ще таке: наполегливо доводили згубність ядерної енергетітки, а тепер стверджують прямо протилежне. Очевидно, це одна із причин того, що на те ж запитання: " До кого Ви сьогодні більше прислуховуєтесь, намагаєтесь зрозуміти, де правда, а де неправда в нашому суспільстві?" відповіли "До журналістів" лише 18,6% опитаних.

У цих умовах еліта не виконує свою найголовнішу соціально-психологічну функцію у суспільстві — роль визнаного у суспільній свідомості прикладу, взірця соціальної поведінки, на який орієнтується маса.

Звідси стає і більш-менш зрозумілим емоційний аспект ставлення населення до еліти. На запитання "Що Ви відчуваєте по відношенню до правлячої еліти?":

21 % – образу,

13 % – ворожість.

54 %, заявили, що вони по відношенню до еліти відчувають байдужість.

Тобто третина населення емоційно реагує досить активно на правлячу еліту негативно. Ці психологічні показники є вкрай несприятливими для зміцнення паростків демократії, для укорінення засад громадянського суспільства.

На жаль, є ряд і інших показників, які вказують на те, що йде процес розмивання у суспільній свідомості цінності демократичних інститутів суспільства, що на рівні буденної свідомості населення поширені уявлення про далеко не демократичні механізми функціонування політичного життя у країні. Так. на запитання "Якщо б Ви самі або Ваші діти схотіли зробити політичну кар'єру, щоб Вам допомогло найбільше?":

12 % – активні заняття політикою,

52 % – наявність чималих грошей,

31 % – родичі й друзі у вищих владних колах.

Таким чином, проведене дослідження показує, що на сьогодні у населення України склався переважно негативний образ правлячої еліти. З цієї причини еліта не відтворює всіх тих важливих соціальних ролей та функцій, які вона виконує у стабільному суспільстві – ролі референтної групи, ролі взірця суспільної поведінки, ролі морально-психологічного мобілізатора й провідника мас.

Між елітою й неелітою розрослося величезне відчуження. Зв'язки між елітою та масою розірвані. Втрачена довіра маси до еліти. У цих умовах майже неможливий діалог між правлячими колами й основною масою населення. До речі, особливих намагань установити такий діалог з боку правлячої еліти в останній час і непомічене.

Дата добавления: 2014-01-07