Види пам’яті

Процеси пам’яті

Запам’ятовування – це закріплення образів сприймання, уявлень, думок, дій, переживань і зв’язків між ними.

- Мимовільне – без використання вольових зусиль.

- Довільне – використання вольових зусиль.

Збереження – це процес утримання інформації в пам’яті, отриманої в ході набування досвіду. Значною мірою, він залежить від якості та глибини запам’ятовування, використання матеріалу в діяльності. Якщо інформація не використовується, вона поступово забувається.

Відтворення – процес пам’яті в результаті якого відбувається актуалізація закріпленого раніше матеріалу, шляхом переведення його з довготривалої пам’яті в оперативну.

- Впізнавання – при повторному сприйманні об’єкта

- Згадування – без повторного сприймання об’єкта.

Забування – виражається в неможливості відтворення раніше сприйнятої інформації. Це процес, протилежний запам’ятовуванню. Допомагає розвантажувати пам'ять від непотрібних деталей; узагальнювати те, що запам’яталось, сприяючи його збереженню.

Теорії пам’яті:

1. Фізіологічна теорія. Механізм пам’яті пов'язаний з ученням І.П.Павлова. про утворення тимчасових нервових зв’язків. Акт утворення зв’язку між новим і вже закріпленим змістом являє собою фізіологічний механізм запам’ятовування. Завдяки пластичності кори нервове збудження в мозку, викликане дією подразника, зберігається у вигляді слідів. Сліди мають свої біохімічні основи.

2. Біохімічна теорія. Розкриває механізм пам’яті на клітинному рівні. Він має два етапи: 1. Після дії подразника виникає електрохімічна реакція, наслідки якої викликають короткочасні зворотні зміни в клітинах – це і є фізіологічний механізм короткочасної пам’яті. 2. На основі першої виникає друга стадія, яка призводить до біохімічних реакцій, пов’язана з утворенням нових білкових речовин – протеїнів як носіїв довгочасної пам’яті.

3. Хімічна теорія. Розглядає механізм пам’яті як хімічні зміни в нервових клітинах під дією подразників. Дезоксирибонуклеїнову кислоту (ДНК) пов’язують з генетичною, спадковою пам’ятю, а рибонуклеїнову кислоту (РНК) – з індивідуальною, набутою пам’ятю. РНК дуже не постійна може змінюватися з великою частотою й утримувати неймовірну кількість кодів інформації.

1. За способом запам’ятовування:

2. Мимовільна пам'ять(без використання вольових зусиль). Ознаками її є процеси запам'я­товування і відтворення, в яких немає мети щось запам'ята­ти чи відтворити. Мимовільне запам'ятовування відбува­ється ніби само по собі. Це як побічний продукт діяльності людини, а тому є фрагментарним і неміцним. Необхідною умовою мимовільного запам'ятовування будь-яких об'єктів є активна взаємодія з ними.

3. Довільна пам'ять(з використанням вольових зусиль). Цей вид діяльності характери­зується цілеспрямованим запам'ятовуванням і відтво­ренням. За таких умов запам'ятовування відбувається як спеціальна мнемічна дія, що здійснюється за допомогою мнемічних операцій включення матеріалу в систему досвіду індивіда, пошуку способів організації матеріалу для його запам'ятовування і відтворення та ін.

4. За тривалістю:

- Сенсорна пам'ять. Характеризується дуже корот­ким часом (до 2 секунд) зберігання інформації, яка фік­сується в рецепторах (на сітківці ока, в закінченнях ню­хового, смакового та інших нервів). Суб'єктивно це пере­живається як відгук події, яка щойно відбулася («стоїть перед очима», «звучить у вухах» тощо). Залежно від ана­лізатора сенсорна пам'ять має різну модальність. Найбіль­ше використовується зорова і слухова сенсорна пам'ять. Завдяки сенсорній пам'яті людина має змогу розпізнава­ти образи предметів ще в процесі їх формування.

- Короткочасна – спосіб зберігання інформації на протязі короткого проміжку часу (20 секунд). Має динамічний характер і обмежений об’єм (7 _-⁺ 2 одиниць). Їй властиве швидке запа­м'ятовування матеріалу, негайне його відтворення і швидке забування. Вона пристосована для обслуговуван­ня ситуативних аспектів діяльності і має обмежений об­сяг. Встанов­лено також, що короткочасна пам'ять ґрунтується на процесах активного проговорювання, тобто повторення інформації індивідом.

- Оперативна – пам'ять, яка розрахована на зберігання інформації на протязі відповідного заздалегідь зазначеного часу, від декількох секунд до декількох днів. Термін зберігання визначається поставленою перед людиною задачею. Після виконання задачі інформація може зникати.

- Довготривала – це пам'ять, яка здатна зберігати інформацію на протязі необмеженого часу. Існує думка, що інформація не ушкоджується в пам’яті, а порушується доступ до неї. На ефективність зберігання впливає цінність інформації.

5. За характером матеріалу, що запам’ятовується:

- Образна пам'ять. Вона проявляється у запам'ятовуванні образів і уявлень предметів, явищ, властивостей і зв'язків між ними. Залежно від аналізаторів буває зоровою, слуховою, нюховою, смаковою і дотиковою. На відміну від образів сприймання образи уявлень пам'яті не такі яс­краві, менш деталізовані, але більш узагальнені. Ці мнемічні образи не залишаються постійними, а змінюються під впливом інших уявлень, процесів забування тощо. Ви­няток становлять ейдетичні (гр. eidos — вид, вигляд) образи — яскраві та чіткі уявлення, які зберігаються в пам'яті тривалий час без будь-яких змін. Ейдетична пам'ять буває у художників, музикантів, а також у дітей дошкільного і молодшого шкільного віку.

- Рухова пам'ять. Реалізується вона через запам'ятовування й відтворення людиною своїх рухів. Така необ­хідність виникає в різних видах людської діяльності. Во­на є основою формування навичок ходіння, письма, різних трудових навичок і вмінь. Показником хорошої рухової пам'яті є фізична вправність.

- Емоційна пам'ять. Це запам'ятовування і відтво­рення людиною своїх емоцій. Безпредметних емоцій не­має, а тому вони завжди запам'ятовуються разом з об'­єктами, які їх викликають. Емоції сигналізують про те, як задовольняються потреби й інтереси людини, як фор­муються її стосунки з іншими людьми. Тому емоційна пам'ять має дуже важливе значення в життєдіяльності кожної людини.

- Словесно-логічна пам'ять. Суттю її є запам'ятову­вання й відтворення думок, понять, суджень, які відобра­жають предмети і явища з їх загальними властивостями, істотними зв'язками і відношеннями. Думки не існують без мови, а тому пам'ять називають не просто логічною, а словесно-логічною. На відміну від вищеназваних видів пам'яті, які в простіших формах є у тварин, словесно-логічна пам'ять властива тільки людині. Від неї зале­жить розвиток інших видів пам'яті. Всі чотири види па­м'яті має кожна людина, але рівень їх розвитку визнача­ється її професійною діяльністю.

6. За змістом запам’ятовування:

- Смислова – пов’язана з розумінням того змісту, що запам’ятовується;

- Механічна пам'ять – діє у тих випадках, коли не досягається розуміння матеріалу, що запам’ятовується.

Дата добавления: 2014-01-07