Дбати про високу педагогічну культуру вчителя-словесника, його постійне духовне збагачення, ідейне та моральне зростання

В.Сухомлинський писав: «Школа - це насамперед учитель. Особистість учителя - наріжний камінь виховання». Словесник - це своєрідний ретранслятор твору, посередник між письменником і учнем. На уроках літератури більше ніж на будь-яких інших знаходить своє вираження педагогічна культура вчителя, широта його світогляду, ерудиція, темперамент, творчі здібності, характер. Якщо два вчителі проводитимуть уроки на ту саму тему, тими ж методами і прийомами, їхні уроки все ж помітно відрізнятимуться один від одного. Це не випадково. Адже на уроці неминуче позначиться духовна індивідуальність учителя.

Отже, від особистості вчителя, загального рівня його фахової підготовки, методичної кваліфікації, від характеру педагогічного спілкування залежить, як учні прилучатимуться до світу художніх образів, чи працюватимуть вони на уроках з інтересом, чи любитимуть літературу як навчальний предмет. Емоційно-оцінне ставлення учнів до вчителя є одним з важливих, часто вирішальних факторів їх комунікативної активності, визначає ступінь зацікавленості літературою. Любов до вчителя часто переростає в любов до предмета і навпаки.

Здатність впливати поетичним словом, своєю внутрішньою переконаністю, всім багатством душі - це велике мистецтво, яким, на жаль, ще недостатньо володіють окремі словесники. Утверджувати істину письменника в свідомості учня - означає насамперед пропустити її крізь свою власну свідомість, виражати себе, своє розуміння життя, свої почуття й переживання, пристрасті й болі. У серце учня може увійти лише те, що йде безпосередньо від серця вчителя. Холодні істини, не зігріті теплом педагога, сухі сентенції залишаться мертвими для учнів.

Хороший учитель - завжди учень. Він повинен постійно працювати над собою, поповнювати свої знання, розширювати кругозір, багато читати, щоб бути обізнаним з новинками мистецтва, літературознавства, педагогічної науки. Без постійної праці над собою він не зможе успішно виконати покладену на нього місію, широко відкрити перед своїми вихованцями горизонти літератури, а через неї - життя.

Школа повинна стати для вчителя своєрідною педагогічною лабораторією. Педагог має бути експериментатором-практиком, глибоко вникати в педагогічні явища, всебічно аналізувати їх. Словесник має шліфувати свою педагогічну майстерність, впроваджуючи в навчальний процес результати наукових досліджень, а не вчитися на власних помилках і спробах, як трапляється в роботі молодих учителів.

Вимоги до уроку:

Психологічні вимоги:

- Створення атмосфери доброзичливості на уроці;

- Фактори зацікавленості учнів навчальним матеріалом;

- Індивідуальний та диференційований підхід до учнів у процесі засвоєння матеріалу;

- Оптимістичний та захоплюючий темп розповіді вчителя;

- завдання учням на активізацію творчої уяви та уваги;

- Дотримання належного такту, самовладання і самоконтроль з боку вчителя;

- Дотримання нормативних вимог єдиного мовного режиму.

Педагогічні вимоги:

- Організаційна чіткість у проведенні уроку, з’ясування навчальних і виховних завдань;

- Раціональний розподіл навчального часу;

- Пошук ефективних методів і прийомів викладу матеріалу;

- Науковість викладу матеріалу;

- Логічність і послідовність викладу матеріалу;

- Емоційність у викладі матеріалу.

Методичні вимоги:

- Наявність чіткого поурочного плану-конспекту;

- Включення питань на повторення пройденого матеріалу, дотримання між предметних зв’язків;

- Розвиток усного і писемного мовлення учнів під час аналізу тексту твору;

- Використання творчих завдань, створення проблемних ситуацій;

- Посильність для учнів домашніх завдань;

- Використання різних видів графічного й звукотехнічного унаочнення.

Дата добавления: 2014-01-07