Визначення базису ціни

ЛЕКЦІЯ 7

ТЕМА: “Ціни зовнішньоторговельних контрактів і методики їх розрахунків”

План:

1. Визначення базису ціни.

2. Система цінових виправлень.

Ціна товару – один з найважливіших елементів контракту купівлі-продажу. Кожна зовнішньоторговельна операція повинна обов'язково містити умова про ціну, по якої продається товар, або вказівка способу визначення ціни цього товару. Розповсюдженим способом визначення ціни є такий, коли вона встановлюється по біржовім котируванню на день поставки.

Обмовляючи ціну товару, у контракті купівлірпродажу називаються: одиниця виміру ціни, базис ціни, валюта ціни, спосіб фіксації ціни й рівень ціни.

Одиниця виміру ціни. Порядок визначення одиниці виміру ціни залежить від характеру товару й від практики, сложившейся в торгівлі даним товаром на світовому ринку. Ціна в контракті може бути встановлена:

• за певну кількісну одиницю (або за конкретне число одиниць) товару, зазначену у звичайно застосовувані в торгівлі даним товаром одиницях виміру (ваги, довжини, площі, обсягу, штук, комплектів і т.д.), або в рахункових одиницях (сотня, дюжина);

• за вагову одиницю, виходячи з базисного втримування основної речовини в товарі (для таких товарів, як руди, концентрати, хімікалії й ін.);

• за вагову одиницю залежно від коливань натуральної ваги, утримування сторонніх домішок і вологості.

При поставці товарів різної якості й асортиментів ціна встановлюється за одиницю товару кожного виду, сорту, марки окремо. Якщо по одному контракту поставляється велике число різних по якісних характеристиках товарів, ціни на них, як правило, вказуються в специфікаціях, що становлять невід'ємну частину контракту.

При поставках комплектного устаткування ціни звичайно встановлюються по позиціях на кожну часткову поставку або на окремі комплектуючі частини й вказуються в додатках до контракту.

Якщо в основу ціни покладена вагова одиниця, необхідно визначити характер ваги (брутто, нетто, брутто за нетто) або обмовити, чи включає ціна вартість тари й упакування. Ця вказівка необхідна також у тих випадках, коли називається ціна за штуку, за комплект.

Базис ціни встановлює, чи входять транспортні, страхові, складські й інші видатки по доставці товару в ціну товару. Базис ціни звичайно визначається застосуванням відповідного терміна (Франко-підприємство, Франко-перевізник, ФОБ, ДАФ, ФАС, СІФ і ін.) із вказівкою назви пункту здачі товару. Наприклад, у контракті записується: "Ціна становить 100 дол. США франко-вагон границя прикордонна станція м. Чоп країни продавця".

Валюта ціни. Ціна в контракті може бути виражена у валюті країнипекспортера, імпортера або у валюті "третьої країни". При виборі валюти ціни на масові товари велике значення мають торговельні порядки, що існують у торгівлі цими товарами. Наприклад, у контрактах на каучук, кольорові метали прийнято вказувати ціни у фунтах стерлінгів, у контрактах на нафтопродукти, хутро – в американських доларах. У зв'язку із цим необхідно мати на увазі наступне.

По-перше, експортер, як правило, прагне зафіксувати ціну у відносно більш сталій валюті, а імпортер, навпаки, зацікавлений у тому, щоб установити ціну у валюті, підданої знецінюванню.

По-друге, не можна забувати про таке явище в міжнародній торгівлі, як "валютний демпінг" (або "валютний прибуток"), який утворюється від різниці в русі валютних курсів валют контракту стосовно американського долара при довгострокових договорах поставок. Наприклад, американська фірма продає товар на ринку Німеччини за 100 нем. марок, а курс долар/марка становить 1/2,5. У цьому випадку фірма США одержить дохід у розмірі 40 дол. США. Із часом курс долар/марка змінюється й становить 1/1,8. Отже, з ростом курсу марки фірма США одержить дохід у розмірі 56 дол. США, не вклавши при цьому ні єдиного долара, а використавши тільки різницю курсових коефіцієнтів.

Спосіб фіксації ціни. Ціна може бути зафіксована в контракті в момент його висновку або визначатися протягом строку його дії або до моменту виконання контракту. Залежно від способу фіксації ціни розрізняють наступні види цін:

• тверда,

• рухлива,

• з наступною фіксацією,

• ковзна.

Тверда ціна узгоджується й установлюється в момент підписання контракту й не підлягає зміні протягом строку його дії. Тверда ціна застосовується як в угодах з негайною поставкою й поставкою протягом короткого строку, так і в угодах тривалі строки, що передбачають, поставки. Звичайно робиться застереження "ціна тверда, зміні не підлягає".

Рухлива ціна – зафіксована ціна при висновку контракту, яка може бути переглянута надалі, якщо ринкова ціна даного товару до моменту його поставки зміниться. При встановленні рухливої ціни в контракт вноситься застереження, що передбачає, що якщо до моменту виконання угоди ціна на ринку підвищиться або понизиться, відповідно повинна змінитися й ціна, зафіксована в контракті. Це застереження має назву "застереження про підвищення або зниження ціни".

Звичайно в контракті обумовлюється припустимий мінімум відхилення ринкової ціни від конкретної (2-5%), у межах якого перегляд зафіксованої ціни не проводиться. При встановленні рухливої ціни в контракті обов'язково повинен бути визначене джерело, по якому слід судити про зміну ринкової ціни. Рухливі ціни чаші всього встановлюються на промислові, сировинні й продовольчі товари, що поставляються по довгострокових контрактах.

Ціни з наступною фіксацією встановлюються в призначений договорами термін на підставі погоджених джерел (у тому числі й у процесі виконання контракту). Так, наприклад, контрактом може бути передбачене, що ціна на продані по ньому товари буде встановлена на рівні цін світового ринку на певну дату, у День поставки товару покупцеві, перед поставкою кожної передбаченої контрактом партії товару або при довгострокових поставках перед початком кожного календарного року. У якості джерел цін контракт може передбачити біржові котирування, ціни, публикуемые в різного роду довідкових і галузевих журналах, а також ціни, Що Реально складаються на світовому ринку й обумовлені по достовірних конкурентних матеріалах.

Покупцеві може бути надане право вибору моменту фіксації ціни протягом строку виконання угоди із застереженням: якими джерелами інформації про ціни йому слід користуватися для визначення рівня ціни. Так, при угодах на біржові товари обмовляється, по котируваннях якої біржі й по якій рубриці котирувального бюлетеня буде визначатися ціна, а також строк, протягом якого покупець зобов'язано повідомити продавця про своє бажання зафіксувати ціну в контракті. Такі угоди називаються "онкольні".

Змінна ціна застосовується в контрактах із тривалими строками поставок, протягом яких економічні умови проведення товарів можуть суттєво змінитися. Найчастіше змінні ціни встановлюються на машини й устаткування зі строками поставки, що перевищують один рік (для контрактів з використанням цін з наступною фіксацією переважно до року), а також при виконанні більших за обсягом і тривалих у часі підрядних робіт.

Змінна ціна складається із двох частин: базової, установлюваної на дату пропозиції або підписання контракту, і змінної, обумовленої на період виготовлення або поставки товару. Базова ціна розраховується продавцем на основі конкурентних матеріалів або інших джерел і узгоджується з покупцем під час ідписання контракту. Остаточна ціна звичайно розраховується по формулі:

З₁ = З₀ (АМ₁/М₀ + ВБ₁/Б₀ + Д…),

де З₁ – остаточна ціна;

З₀ – базова ціна;

А, В – частки, які займають у ціні окремі складові, наприклад вартість матеріалів, вартість робочої чинності і т.д.;

M₁ і M₀ – індекси цін на матеріали, використовувані для виготовлення продаваної продукції на періоди їх закупівлі постачальником (М₁,) і встановлення базової ціни (M₀):

Б₁ і Б₀ – індекси заробітної плати на періоди перерахування ціни (Б₁) і встановлення базової ціни (Б₀);

Д – незмінна частка в змінній частині ціни (прибуток, амортизація, накладні видатки).

Якщо у вартості продукції істотну частку займають видатки на електроенергію, паливо або інші компоненти, змінна частина формули може бути розширена на необхідне число складених елементів. При цьому сума всіх часток цих елементів повинна бути завжди дорівнює одиниці.

У міжнародній торговельній практиці крапкою відліку початку виміру змінних цін є дата комерційної пропозиції експортера, рідше — дата підписання контракту.

Після вручення пропозиції послідовність висновку контракту і його виконання складається з наступних етапів: переговори, висновок контракту, проектування, закупівля матеріалів, виготовлення, відвантаження й поставка товару покупцеві. Увесь період від вручення пропозиції до поставки товару покупцеві незмінна частина ціни З₀ · Д сохраняет свою величину. Переменная часть цены А, представляющая долю стоимости материалов изменяется до их закупки изготовителем товара. Индекс М₀ берется на дату закупки сырья, которой считается время окончания проектирования и начала изготовления. В международной торговой практике за период изменения переменной части цены В, представляющей долю заработной платы, принято считать время от начала скольжения до окончания 2/3 времени, предусмотренного контрактом на изготовление экспортной продукции.

При встановленні змінної ціни в контракт можуть бути внесені деякі обмежувальні умови. По-перше, може бути встановлений у відсотках до договірної Ціни межа, у рамках якого перегляд ціни не проводиться, а також визначена у відсотках межа можливої зміни договірної ціни (наприклад, не понад 10% від загальної вартості замовлення), який називається лімітом ковзання. По-друге, можна передбачити, що ковзання поширюється не на всю суму витрат проведення, а лише на певні елементи (наприклад, на метал при будівлі судів) із вказівкою величини у відсотках від загальної вартості замовлення. По-третє, у контракті ковзання ціни може бути встановлене не на весь строк його дії, а на більш короткий період (наприклад, на перші З-6 місяців від дати висновку контракту), тому що протягом цього періоду виготовлювач (постачальник) може закупити всі необхідні матеріали для виконання замовлення. У практиці міжнародної торгівлі використовуються різні методи розрахунку змінної ціни, і в кожному випадку сторони повинні вказувати в контракті застосовуваний метод.

Для розрахунку остаточної ціни контракту приведемо конкретний практичний приклад.

Фірма в березні 1998 р. одержала замовлення на поставку турбогенератора потужністю 100 Мвт із розрахунком за ковзними цінами. Строк поставки – червень 2000 р.

Вихідні дані:

Припускаємо, що в середньому питома вагу в готовій продукції:

А = 45-55%, В = 30-40%, Д = 15-25%.

З₀ = 2 млн. дол. США.

М₀ = 106,9 (1996 р. = 100%) – індекс внутрішніх оптових цін на матеріали, використовувані в електромашинобудуванні в січні 1998 р.

Б₀ = 111,9 (1996 р. = 100%) – індекс заробітної плати в електромашинобудуванні в січні 1998 р.

При розкладці ціни на складові: А = 50%, В = 30%, Д = 20% одержуємо:

Склад ціни	На базисний місяць	На дату поставки
Вартість матеріалів		АМ1/М0 = 50 · 111,6/106,9 52,20
Вартість робочої чинності		ВБ1/Б0 = 30 · 113,0/111,9 35,66
Незмінна частина (Д)		20,00
Разом		107,86

Отже, надбавка до ціни повинна відповідати даті виконання контракту (червень 2000 р.), приблизно 8% до базисної ціни.

Таким чином, при поставці в червні 2000 р. ціна складе 2 157 200 дол. США (2 · 1,0786), т. е. увеличение по скольжению составило 157 200 долл. США.

При визначенні рівня ціни сторони контракту звичайно орієнтуються на два види цін: публикуемые й розрахункові.

Публикуемые – це ціни, повідомлювані в спеціальних джерелах, які, як правило, відображають рівень світових цін, тобто експортні ціни основних постачальників даного товару й імпортні ціни в найважливіших центрах імпорту цього товару. Наприклад, на пшеницю й алюміній світовими цінами є експортні ціни Канади; на пиломатеріали – експортні ціни Швеції; на каучук – ціни Сінгапурської біржі; на хутро – ціни Санкт-Петербурзького й Лондонського аукціонів; на чай – ціни аукціонів у Коломбо, Калькутті й Лондоні. Якщо по сировинних товарах світову ціну визначають основні країнитпостачальники, то відносно готових виробів і встаткування вирішальну роль відіграють провідні фірми, що випускають певні типи, що й експортують, виробів.

До публикуемым ставляться: довідкові ціни, біржові котирування, ціни, що приводяться в загальних статистичних довідниках, ціни пропозицій. Усі вони, за винятком біржових котирувань, не є цінами контрактів, оскільки останні остаточно визначаються залежно від різних факторів у ході їх уторговывания. На основі даних зовнішньоторговельної статистики шляхом розподілу вартості товару на його кількість визначаються середні експортні й імпортні ціни.

Розрахункові ціни застосовуються в контрактах на нестандартне встаткування, вироблене звичайно по індивідуальних замовленнях. Тому ціни на таке встаткування розраховуються й обґрунтовуються постачальником для кожного конкретного замовлення з обліком технічних і комерційних умов даного замовлення, а в деяких випадках остаточно встановлюються лише після виконання замовлення.

Загальний розрахунок контрактної ціни вимагає обов'язкового обліку технічних і комерційних виправлень до ціни, які є обґрунтуванням останньої в ході комерційних переговорів.

Дата добавления: 2014-01-07