Аналітична психологія К.-Г. Юнга

Неофройдизм

Тема 15

Лекція 16

Питання лекції:

1. Аналітична психологія К.-Г. Юнга.

2. Індивідуальна психологія А. Адлера.

Карл Густав Юнг (1875 – 1961) народився в Кесвілі, Швейцарія, в сім'ї священика. У 1900 р. отримав ст е пінь доктора медицини в університеті Базеля. Інтерес до душевного життя хворих шизофренією привів його до знайомства з роботами З.Фройда. Вони зустрілися у Відні в 1907 р. Юнг був зустрінутий як «старший син» і «кронпринц» психоаналізу. У 1910 р. він обирається першим президентом Міжнародної психоаналітичної асоціації. Проте в 1913 р. двох найбільших психоаналітиків розірвали стосунки по класичному едиповому сценарію. Наступного року Юнг зняв з себе повноваження президента Психоаналітичної асоціації і вийшов з неї. Більше Юнг і Фройд жодного разу не зустрічалися.

Енциклопедична освіта і широке коло інтересів ученого сприяли створенню дивної по красі та складності психологічної теорії, в якій розроблялися багато базових психологічних категорій, таких, як свідомість, несвідоме, Его, самозвеличання, комплекс та ін. Як і в творчості багатьох видатних психологів, в творчості Юнга можна виділити ряд періодів, впродовж яких він приділяв увагу вивченню різних питань, що стосуються глибин психічного життя індивіда. Грунтуючись, як на часі написання робіт, так і на загальній логіці побудови Юнгом аналітичної теорії, почнемо знайомство з нею з розгляду питань, що стосуються структури людської психіки, співвідношення в ній свідомих і несвідомих компонентів.

Свідомість. Структура свідомості. Свідомість є перший психічний факт, з яким зустрічається дослідник-психолог. Свідомості властиві дискретність (люди періодично виходять із стану свідомості, наприклад, засинаючи) і вузькість (вона оперує лише деякою частиною сприйманої інформації).

Свідомість неможливо уявити собі без зв'язку з Его. Его – це складне утворення, яке позначається, по-перше, усвідомленням власного тіла, власногоіснування, і, по-друге, даними пам'яті, послідовністю спогадів про своє минуле. Его – це одиниця в центрі свідомості, комплекс психічних фактів. Цей комплекс володіє здатністю притягувати те, що міститься в несвідомому; він також притягує враження ззовні, які, стикаючись з Его, стають фактами свідомості (якщо немає зіткнення реального факту чи події з Его, то його не можна вважати свідомим).

Характеризуючи Его, Юнг виділяв таке поняття, як его-спрямованість. Вона може бути визначена, як орієнтація особистості або життєва установка, фокус уваги, спрямований назовні або усередину, на факти навколишнього світу або на події внутрішнього світу. Ці спрямованості отримали назви екстраверсія й інтроверсія. Вони співіснують в людині обидві одночасно, але одна стає домінуючою, а інша – допоміжною. Домінуюча функція стає раціональною (тісно пов'язаною з діяльністю свідомості, доступною свідомому аналізу), тоді як допоміжна – ірраціональною(недоступною свідомості).

У свідомості Юнг виділяє декілька функцій. Завдяки ним свідомість може бути орієнтована або на ектопсихічні, або на ендопсихічні факти. Ектопсихіка – співвідношення між змістом свідомості і даними, що поступають ззовні (відчуття, мислення, відчуття й інтуїція). Ендопсихіка – співвідношення між змістом свідомості та несвідомими процесами.

Відзначимо, що Юнг надавав власний оригінальний зміст цим термінам. Відчуття – це передача фактів, доступних органам чуття; мислення – знання того, чим є річ і її зв'язки з іншими речами; почуття – розгляд / набуття / усвідомлення цінності предмету або явища; інтуїція – відчуття, що не зводиться до раціонального знання.

Загальне відношення між Его і ектопсихікою можна виразити таким чином:

М

В Его І

Дата добавления: 2014-01-07