V питання

План

1. Предмет, методи, завдання та зміст логопедії як науки.

2. Місце логопедії в системі наук.

3. Природничо-наукова основа вчення про мовлення.

4. Анатомо-фізіологічний аспект мовленнєвої діяльності. Центральний та периферичний органи мови.

5. Види мови, її функції. Структурні компоненти мовлення.

6. Негативний вплив мовних вад на формування всебічно розвиненої особистості дитини, на оволодіння грамотою.

7. Особистість вихователя логопедичної групи.

Література:

ü Волкова Л.С. Логопедия. – М.: Просвещение, 1989. – С. 5-15.

ü Филичева Т.Б., Чевелева Н.А. Основы логопедии. – М.: Просвещение, 1989. – С. 4-9, 12-20.

ü Фомичева М.Ф. Воспитание у детей правильного произношения. – М.: Просвещение, 1989. – С. 3-6.

Гавриш Н.І. «Навчаю і виховую серцем» газета «Логопед» № 7/2011 с. 32

Основні поняття: логопедія, норма і патологія мовленнєвої діяльності, комунікативна функція мови, центр Верніке, центр Брока, імпресивне, експресивне мовлення, розвиток, недорозвинення, вади мови, норма, патологія.

Орієнтовна тематика самостійної роботи: ознайомитись з кваліфікаційною характеристикою, скласти вимоги до особистості вихователя логопедичної групи у відповідності до кваліфікаційної характеристики.

І питання

Логопедія – це наука про виявлення, усунення і попередження мовних вад. (від грецької – „логос” – слово, „пейдео” – виховую).

Завдання логопедії:

1) виявлення

2) попередження різних видів мовних порушень

3) усунення

Завдання: виписати спеціальні задачі логопедії з підручника Філічевої Т.Б. ст. 6.

Предметом логопедії є виховання і навчання правильного мовлення, вивчення причини мовних вад. Треба розрізняти поняття норми та патології мовленнєвої діяльності. Патологію ми визначаємо як відхилення в мовленні людини від мовної норми, яка прийнята в даному мовному середовищі.

Мовні порушення характеризуються тим, що:

1) виникнувши, самостійно не усуваються;

2) не відповідають віку людини, яка говорить;

3) вимагають того, чи іншого логопедичного впливу;

4) виникнення неправильного мовлення у дитини впливає на її подальший розвиток, затримує і порушує його.

В 5 років вимова звуків і слів повинна бути правильною.

Логопедія вивчає причини, механізми, симптоматику, структуру порушень мовної діяльності. Логопедія розглядає мовні порушення з позицій їх порушення і усунення засобами спеціального виховання і навчання, і тому її відносять до спеціальної педагогіки – дефектології. Структуру сучасної логопедії складають дошкільна, шкільна логопедія і логопедія для підлітків і дорослих.

Об’єкт вивчення логопедії – людина, яка страждає порушеннями мовлення – логопат.

Основним напрямком логопедичного впливу являється розвиток мовлення, корекція і профілактика мовних порушень. В процесі логопедичної роботи передбачається розвиток сенсорних функцій, мовної моторики, пізнавальної діяльності – мислення, пам’яті, уваги, формування особистості дитини, вплив на соціальне оточення.

Висновок: Логопедія є розділом дефектології, в перекладі означає „Виховання мовлення”. Майбутні вихователі логопедичних груп повинні знати засоби попередження мовних порушень, методи розпізнавання і усунення дефектів.

ІІ питання

Логопедія тісно пов’язана з іншими науками. Щоб успішно займатися корекцією і профілактикою мовних порушень, впливати на особистість, необхідно знати симптоми мовних порушень, їх механізми.

Дуже тісно логопедія зв’язана з педагогікою, її методами – методикою розвитку мовлення, із розділами спеціальної педагогіки: сурдопедагогікою, олігофренопедагогікою, логопедичною ритмікою, загальною психологією.

Логопедія використовує знання загальної анатомії і фізіології, нейрофізіології про механізми мовлення, мозкової організації мовного процесу, функціонуванні аналізаторів, які приймають участь в мовленнєвій діяльності.

Логопедія тісно пов’язана з медициною. Порушення слуху, голосу, органічні поразки центральної нервової системи. При мовних порушеннях можуть спостерігатися порушення психічної діяльності – невропатолог, психоневролог. В багатьох випадках логопедична робота буває ефективною тільки з медикаментозним лікуванням. Дані медичних наук допомагають логопеду підійти до вивчення механізмів мовних порушень, диференціювати логопедичний вплив при усуненні різних форм мовних порушень.

Логопедія тісно пов’язана з лінгвістичними науками і психолінгвістикою.

Знання законів і послідовності засвоєння дитиною мовних норм сприяє уточненню логопедичного діагнозу, являється необхідним для розробок системи мовного впливу.

При вивченні і усуненні мовних порушень широко використовують дані психолінгвістики, які основані на вченні Виготського Л.С., Лурія А.Р., Леонтьєва А.А. про складну структуру мовної діяльності про операції сприйняття і породження мовного висловлювання.

Логопедія тісно пов’язана з загальною і соціальною психологією, психодіагностикою. Логопеду потрібно знати закономірності психічного розвитку дитини, володіти методами психолого-педагогічного обстеження дитини. Знання психології допомагає логопеду бачити не тільки мовну ваду, а дитину, розуміти взаємозв’язок мовних вад з особливостями психічного розвитку в цілому. Знання це допомагає логопеду встановити контакт з дітьми різного віку, вибрати адекватні методи обстеження мовлення, пам’яті, уваги, проводити логопедичну роботу з врахуванням ведучого для даного віку виду діяльності.

ІІІ питання

Методологічною основою логопедії є вчення про взаємозв’язок мовлення і мислення.

Природничо-науковою основою логопедії є вчення Павлова І.П. ппро взаємодію І і ІІ сигнальних систем, про закономірності формування умовно-рефлекторних зв’язків.

Згідно вчення Павлова І.П. – мовлення представляє собою складну психофізіологічну функцію головного мозку, ІІ сигнальної системи діяльності. Слово – сигнал сигналів. І і ІІ сигнальна система тісно пов’язані між собою. ІІ сигнальна система формується на основі І. Але пріоритет належить ІІ сигнальній системі – вона регулює діяльність І. Кожне слово вона узагальнює. Врахування спадкових взаємодій І і ІІ сигнальної системи допомагає більш ефективно будувати логопедичну роботу по корекції порушень мовлення.

Напрямок і зміст педагогічних досліджень мовної патології у дітей визначається принципами їх аналізу, які складають метод логопедичної науки: 1) принципом розвитку, 2) принципом системного підходу, 3) принципом розглядання мовних порушень у взаємозв’язку мовлення з іншими сторонами психічного розвитку.

Робота з підручником Філічевої ст. 7-8.

Корекція мовних дефектів у дітей здійснюється методами навчання і виховання (див. таблицю). Важливе місце займають дидактичні принципи: наочність, доступність, індивідуальний підхід.

ІV питання

Мовлення – особлива форма спілкування, яка властива лише людині. Для мовленнєвого спілкування використовують мову. Мова – система фонетичних, лексичних, граматичних засобів спілкування. Щоб мовлення було зрозумілим, рухи мовних органів повинні бути закономірними і точними. Це відбувається в результаті дії механізму вимови. Для його розуміння треба добре знати будову мовного апарату.

Мовний апарат складається з двох відділів:

1) центральний або регулюючий;

2) периферичний або виконуючий.

Тісний взаємозв’язок центрального та периферичного апаратів забезпечує правильне мовлення людини. В основі лежить вчення Павлова і Сєченова про умовні і безумовні рефлекси. Мовні рефлекси пов’язані з діяльністю різних ділянок мозку. Але деякі відділи кори головного мозку мають найголовніше значення в утворенні мовлення. Лобні долі приймають участь в створенні усного мовлення. Завдяки скроневим звивинам відбувається процес сприймання усного мовлення. Потилична доля є зоровою областю і забезпечує засвоєння писемного мовлення. Підкоркові ядра забезпечують ритм, темп і виразність мовлення.

В ІІІ-й лобній звивині кори знаходиться центр моторики – центр Брока, в лівій частині скроні – центр Верніке – сенсорний центр. Будову мовного апарату розглянути в підручнику Філічевої Т.Б. на ст. 14.

До центрального відділу відноситься головний мозок з його корою, підкорковими вузлами, провідними шляхами і ядрами нервів.

Периферичний апарат складається з трьох відділів:

1-й відділ – апарат, який утворює дихання: грудна клітка, легені, бронхи, трахея.

2-й відділ – апарат, який утворює голос: гортань, голосові складки (зв’язки).

3-й відділ – артикуляційний апарат: глотка, ротова і носова порожнини (м’яке і тверде піднебіння, язик, губи, зуби, альвеоли, нижня щелепа).

Перший відділ потрібен для подачі струменя повітря, другий – для утворення голосу, третій – резонатор, який дає звукам силу, утворює характерні звуки нашої мови.

Види мовлення:

імпресивне експресивне зовнішнє внутрішнє

(розуміння) (говоріння)

усне писемне

монологдіалог

повідомлення опис міркування

Функції мови:

© комунікативна (функція спілкування);

© узагальнююча (знакова);

© регулююча;

© пізнавальна;

© плануюча;

© інтелектуальна, практична

Структурні компоненти мовлення:

1) звуковимова (фонетика);

2) словник (писемна);

3) граматична будова (граматика).

VІ і VІІ питання виносяться на самостійне вивчення.

Висновок: Виявлення, вивчення,попередження та усунення мовних вад в мові дітей дошкільного віку має велике значення для всебічного розвитку особистості та підготовки дітей до навчання в школі. Вади мови утворюють великі перешкоди для спілкування і навчання дітей, самостійно з віком не усуваються, потребують довготривалого систематичного впливу. Організація такого впливу можлива тільки за умови правильного розуміння причин і сутності порушень мовної діяльності. Курс „Основи логопедії” передбачає спеціальну підготовку студентів, які в майбутньому будуть проводити логопедичну роботу на місці вихователя логопедичної групи, забезпечує фахову теоретичну і практичну підготовку з логопедії.

Завдання для повторення:

— Що є предметом логопедії?

— Яка функція центрального мовного апарату та його відділів?

— Які органи артикуляційного апарату є рухливими?

— Які риси характеру повинні бути у вихователя логопедичної групи?

Дата добавления: 2014-01-07