Групова робота в традиційній культурі

Тренінг як засіб цілеспрямованої зміни групи чи організації

Тренінг як метод зміни поведінкового стереотипу людини

Індивідуальні стилі діяльності та сталі поведінкові стереоти­пи виникають у людини внаслідок умов її життя та підтриму­ються системою рольових очікувань з боку оточення. Тому людині важко усвідомити, що саме в її звичній системі пове-дінкових реакцій потребує зміни, негативно впливає на ефектив­ність діяльності. Тренінгова група створює модель соціальних стосунків, мініатюрне суспільство, у якому відбувається відвер­те та безпечне спілкування. Це дає учасникам можливість ви­пробувати свої звичні стереотипи та отримати відверту інфор­мацію щодо себе. Завдання тренера такої групи — створити відповідну атмосферу в групі та побудувати систему проблем і запитань, завдань або вправ, які б надавали учасникам можли­вість переглянути звичні стереотипи.

Організації та їх підрозділи на своєму життєвому шляху стикаються з різноманітними проблемами. Одна з типових проблем — збільшення кількості працівників як наслідок рес­труктуризації підприємства та створення нової системи міжосо-бистісних стосунків у колективі. Тоді метою тренінгової робо­ти стає формування нового стилю стосунків, який відповідав би певному етапу розвитку організації. Найчастіше це тренінг ко­мандної взаємодії, але до тієї самої групи можна віднести й тренінги окремих навичок (як елемента нового організаційно­го стилю).

Проводячи тренінги цього типу, слід звертати особливу ува­гу на те, щоб була чітко визначена мета роботи групи, бо в дея­ких випадках уявлення замовника (керівника організації), уча­сників групи та психолога можуть не збігатися за багатьма параметрами. У такому разі все одно відбудуться якісь зміни в організації, але вони матимуть швидкий та хаотичний характер і не сприятимуть підвищенню ефективності діяльності.

Уже на зорі розвитку людства було помічено феномени гру­пового впливу на свідомість людини — активні групові дії по­роджують особливі стани свідомості, сприяють згуртованості людей. Ритуальні пісні й танці, карнавали та містерії знайомі представникам будь-якої культури. Групові обряди знаменува­ли перехід від одного соціального статусу до іншого: народжен­ня, ініціація, весілля, похорон. На всіх етапах життя людини її супроводжувала група та "тренер" (шаман, жрець), що відпові­дав за дії учасників... Найважливішою функцією ритуалів було формування почуття єдності, подолання межі власного Я та створення Ми, протистояння самітності людини у світі.

Із розповсюдженням християнства містерію з "вулиці" було переміщено до храму, а учасники поступово втрачали свою єд­ність і активність, перетворюючись на пасивних слухачів та гля­дачів. Із подальшим розвитком ідей протестантизму в поєднан­ні з промисловою революцією виникало відчуття самотності, відчуженості людини від спільноти. У противагу зростала заці­кавленість у розвитку індивідуальності, увага до неповторного внутрішнього світу людини. Психологічна наука, яка у XX ст. почала бурхливо розвиватися, відгукнулася на зазначені пробле­ми створенням теорії та практики групової психотерапії. Роз­виток цього напряму тісно пов'язаний з іменами Я. Морено, К. Левіна, К. Роджерса.

Дата добавления: 2014-01-07