Зарубіжний досвід

На сьогоднішній день існує чималий позитивний досвід

з розвитку творчих можливостей учнів за кордоном. О.Н. Бо,

ровикова, Н.С. Дєтникова, Є.Н. Ришар аналізують основні

тенденції сучасної західної педагогіки: демократизація шкіль,

ного життя й орієнтація на особистість кожної дитини, її успіх,

щастя, незалежно від того, який вона має рівень розумового і

фізичного розвитку. Автори підкреслюють, що досвід авторсь,

ких і експериментальних шкіл США, Англії, Франції значною

мірою відрізняються один від одного історичними передумо,

вами, змістом, формами, методами навчально,виховного про,

цесу, пріоритетами в його здійсненні тощо. Однак для всіх

альтернативних шкіл загальним є те, що вони намагаються

максимально сприяти розвитку особистості дитини, її задат,

ків і здібностей, створити в школі для цього найбільш ком,

фортні умови, об'єднати зусилля вчителів, батьків, суспіль,

ства у справі виховання молоді. Авторські й експерименталь,

ні школи використовують для вирішення цього глобального

завдання різні шляхи і засоби, наприклад, духовну й емоційну

єдність співробітництва дітей і дорослих (школи Д.Ниля,

Д.Беттельгейма), розвиток можливостей і творчих здібностей

кожної дитини, відхід від авторитарності у вихованні, увага до

стану здоров'я молоді і пріоритет фізичного виховання (аль,

тернативні школи США), акцент на вихованні через мистец,

тво (Франція) тощо.

На початку 60,х років у США була запропонована про,

грама «Меріт», яка полягала в тому, що протягом деякого ча,

су з кожного класу всіх шкіл відбиралися по 3–4 найбільш

перспективних учня, які забезпечувалися субсидіями, стипен,

діями, приймалися без екзаменів у найкращі коледжі і для ро,

звитку яких створювалися найбільш сприятливі умови. Од,

ним з безпосередніх поштовхів до створення програми «Ме,

ріт» була реакція уряду США на запуски в нашій країні пер,

ших штучних супутників Землі. У США існує більше 10%

шкіл, що мають окремі програми для дітей з високим творчим

потенціалом. Крім того, в школах цієї країни існують класи за

«здібностями», а також практикується поділ учнів за здібно,

стями всередині самого класу, що, як вважають деякі дослід,

ники, дозволяє учням вивчати і практично використовувати

матеріал на індивідуальному рівні. Однак багато дослідників

вважають, що обдаровані діти страждають від деякого соціаль,

ного неприйняття їх з боку одноліток, а це може розвинути в

них негативне сприйняття самих себе. В Канаді приблизно од,

на третина обдарованих дітей навчаються за спеціальними

програмами, а інші – за звичайними. Канадський професор

Брюс Шор розробив основні принципи побудови спеціальних

програм для обдарованих дітей. Американці М. Карне, С. Лін,

немайер, Ц. Дентон,Айд пропонують свій підхід до складання

диференційованих навчальних програм для обдарованих ді,

тей, що враховують закономірності розвитку творчих якостей

особистості і психологічні особливості талановитих учнів.

Більшість західних спеціалістів з дитячої психології та

педагогіки переконані, що школу необхідно пристосовувати

до потреб дитини, а не підганяти дітей під вимоги школи.

Психолог із Університету Гафта Д.Елкайнд, автор книги «Не,

правильна освіта», вважає, що школа вимагає від дітей багато

і не допомагає пристосуватися до нових умов. У деяких шта,

тах (Каліфорнія, Нью,Йорк) почали самостійно переходити

до організації «нетрадиційних шкіл». Успішно діють «дитсад,

кові класи» в Саут,Брансуіку (Нью,Джерсі), Уест,Хейвене

(Коннектикут), приватна школа в Гринфілді (Массачусетс) –

Гринфілд сентер скул, які розробляють нові програми для ро,

звитку дітей.

Окремо слід виділити позитивний досвід розвитку твор,

чих можливостей учнів у школах, де впроваджується досвід

західної педагогіки, зокрема це стосується шкіл М. Монтессо,

рі й Вальдорфських шкіл. Незважаючи на те, що сьогодні спе,

ціальна підготовка вчителів до роботи в цих навчальних за,

кладах проводиться на громадських засадах, на нашу думку,

велику частину досвіду педагогіки М. Монтессорі та Валь,

дорфських шкіл (створення умов для розвитку особистості

дитини в процесі навчання; демократичність міжособистісно,

го спілкування вчителя з учнями; громадські форми управлін,

ня навчальним закладом; участь батьків в управлінні школою;

професійна спрямованість навчання тощо) можна і потрібно

переносити в наші школи з урахуванням національних осо,

бливостей і традицій.

Дата добавления: 2014-01-07