Німецька модель

Японська модель

1. Зовнішня сфера корпоративного регулювання

- База японського корпоративного законодавства майже збігається з американським законодавством.

- Громадськість Японії має дещо менший вплив на корпоративний сектор, ніж у США.

- Японська модель характеризується високим відсотком афілійованих банків, компаній у складі акціонерів, які мають спільну власність і управління (Кейрецу – група компаній, об’єднаних спільною власністю і управлінням).

2. Вимоги щодо розкриття інформації аналогічні англо-американській моделі.

3. Внутрішня сфера корпоративного управління

- Японська модель корпоративного управління базується навколо ключового банку і фінансово-промислової мережі, чи кейрецу. Ключовий банк і кейрецу – два різні елементи японської моделі, які одночасно дублюють і доповнюють одне одного. Банк надає своїм корпоративним клієнтам кредити і послуги щодо випуску облігацій, акцій, ведення розрахункових і консалтингові послуги. Звичайно, ключовий банк є основним власником акцій корпорацій.

- Основними є чотири учасники: ключовий банк, афілійована компанія, менеджери, уряд. Банки розвивають міцні відносини з корпораціями.

- Незалежні (не афілійовані) акціонери практично не в змозі впливати на справи корпорації.

- Незалежних директорів в раді директорів незначна кількість.

- Загальні збори акціонерів не відіграють значну роль в управлінні.

- «Японська»модель також передбачає унітарну раду директорів. Рада директорів більша ніж у США – 50 членів. Значну роль відіграють представники афілійованих акціонерів.

1. Зовнішня сфера корпоративного регулювання:

- Статути акціонерних товариств і фондових бірж, комерційні правила, а також правила, в яких обговорюється склад спостережної ради, становлять компетенцію федерального законодавства.

- Значну роль у корпоративному регулюванні відіграє громадськість країни. Преса, телебачення – активні учасники корпоративного регулювання і безпосередньо на нього впливають.

2. Вимоги щодо розкриття інформації вважаються менш суровими, ніж у США. (раз на півроку)

3. Внутрішня сфера корпоративного управління

- Велика роль банків, які є довгостроковими акціонерами корпорацій. Представники банків обираються до ради директорів. Більшість акціонерів купують акції через банки, які є депозитаріями і мають право голосувати.

- Двопалатне правління, що складається з виконавчої (менеджмент корпорації) і наглядової (працівники компанії і акціонери) рад. Наглядова рада повністю складається з незалежних директорів. Виконавча рада підпорядкована наглядовій. Її членами можуть бути тільки незалежні директори. Дві основні групи спостережної ради - акціонери та службовці компанії. Виконавча рада є колегіальним органом, складається тільки з працівників компанії.

- Узаконені обмеження прав акціонерів щодо голосування, тобто статут підприємства обмежує число голосів, які акціонер має на зборах, і може не збігатися з числом акцій, якими він володіє.

- «Німецька» система корпоративного управління передбачає трирівневу систему управління, яка містить у собі три управлінські структури:

- загальні збори акціонерів;

- наглядова рада;

- виконавча рада.

Цій системі властиве чітке розмежування функцій між наглядовою радою, яка здійснює функцію нагляду, й виконавчим органом, що керує поточною діяльністю корпорації. До наглядової ради входять тільки незалежні директори, до виконавчої – виконавчі директори.

Дата добавления: 2014-01-07