Особливості некорпоративних господарських товариств

Корпоративні риси мають акціонерні товариства та товариства з обмеженою відповідальністю.

Господарські товариства корпоративного і некорпоративного типу

Світова практика свідчить про існування багатьох видів господарських товариств, які знайшли місце і в Україні. Найбільшого поширення набули акціонерні товариства і товариства з обмеженою відповідальністю. Менш поширення в Україні набули товариства з додатковою відповідальністю, з повною відповідальністю та командитні.

Основні економічні риси господарських товариств корпоративного типу:

- об'єднання капіталів та обмеження економічного ризику окремих учасників;

- поєднання різних економічних можливостей – капіталів, вмінь, знань, ідей;

- розмежування капіталу та економічної діяльності (частина учасників може не займатися значною частиною управлінських функцій, а лише отримувати прибуток від задіяного капіталу);

- жорстке відокремлення власності господарського товариства і власності його учасників;

- обмеження можливостей вилучення капіталів (паїв, часток) з товариства (акціонери мають у власності не акціонерне товариство і його якусь відокремлену частину, а лише акції. Тому реалізація права власності на частку в капіталі товариства настає для учасника лише за умови його виходу з господарського товариства або у разі його ліквідації).

Однією з найпоширеніших форм корпоративних господарських товариств є товариства з обмеженою відповідальність (ТОВ).

Відповідно до нормативної бази України товариством з обмеженою відповідальністю визнається товариство, що має статутний фонд, розділений на частки, розмір яких визначається установчими документами. Максимальна кількість учасників товариства з обмеженою відповідальністю може досягати 100 осіб. Характерні риси:

- обмежена відповідальність учасників в межах їх внесків;

- ТОВ не випускають акції;

- не повинні мати значну (більше 100) кількість учасників;

- над ними немає таких органів зовнішнього регулювання як, наприклад, Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку України, з численними вимогами звітності;

- не потрібно вести реєстр акціонерів, що дорого коштує;

- більш висока мобільність при проведенні зборів і управлінні, оскільки не потрібно дотримувати багатьох приписів законодавства, які стосуються акціонерних товариств.

Певну економічну нішу в Україні займають товариства, які не можна вважати корпоративними або корпоративними вони є лише за окремими рисами. До товариств, які можуть двозначно розглядатись, належать товариства з додатковою відповідальністю (ТДВ).

До таких форм товариств спостерігається неоднозначність підходів в аспекті визнання їх корпораціями чи некорпораціями. Така риса корпоративного управління, як відокремленість функцій управління від власності, тут простежується, існує поділ майна на частки. Проте порівняно з АТ і ТОВ вони є специфічними і мають відмінні риси, оскільки учасники такого товариства відповідають за його боргами не тільки своїми внесками до статутного фонду, а й у разі недостатності цих сум — додатково майном, що їм належить, у однаковому для всіх учасників кратному розмірі до внеску кожного учасника.

Практика функціонування ТДВ в Україні показала, що ця форма господарських товариств використовувалась активно при роботі з приватизаційними майновими сертифікатами у формі так званих трастів, коли була можливість під заявлену додаткову відповідальність акумулювати значні суми приватизаційних майнових сертифікатів і вкладати у підприємства, що приватизуються.

ТДВ не мають суттєвої корпоративної риси - обмеженої відповідальності, і тому їх віднесення до корпорацій є безпідставним.

В організаційно-правовій базі України існує також кілька форм господарських товариств, які однозначно не можуть вважатися товариствами корпоративного типу. До таких товариств насамперед відносять повні товариства (ПТ). 3 погляду виконання зобов'язань вони є найбільш «відповідальними».

Для створення повного товариства передбачені і певні вимоги до його учасників (законодавчо не визначені): високий рівень довіри до всіх учасників з боку інших, схильність ризикувати своїм майном не лише в розмірі вкладу, нести повний ризик відшкодування збитків і втрат, які можуть заподіяти одні учасники товариства іншим. Практична необмежена відповідальність є важливим чинником того, що в Україні повні товариства не набули широкого розвитку.

Створення повного товариства має певну специфіку в установчих документах. Для повного товариства не потрібно мати статут. Однак при цьому значно зростає роль засновницького договору. Крім того, особливістю управління повним товариством є те, що ведення його справ здійснюється за загальною згодою всіх учасників. Воно може здійснюватися або всіма учасниками, або одним чи кількома з них, які виступають від імені товариства, якщо це передбачено засновницьким договором.

У повному товаристві є особливості відносин власності. Так, існує специфіка відступлення учасниками повного товариства своїх корпоративних прав. Наприклад, якщо передача учасником повного товариства своєї частки (її частини) іншим учасникам цього товариства або третім особам тягне за собою перехід усієї сукупності його прав та обов'язків, то вона може бути здійснена лише за згодою всіх учасників.

Товариством, що поєднує риси товариства з обмеженою відповідальністю і повного товариства, є так зване командитне товариство (КТ). Важливим моментом є те, що якщо у командитному товаристві беруть участь два або більше учасників з повною відповідальністю, вони несуть солідарну відповідальність за боргами товариства. Як і повне, командитне товариство створюється на основі засновницького договору, який має включати розмір часток кожного з учасників з повною відповідальністю, розмір, склад і порядок внесення ними вкладів, форму їх участі у справах товариства.

Оскільки командитне товариство становить переплетіння ТОВ та ПТ, то й права його вкладників мають певну специфіку. Так, вкладники командитного товариства мають право діяти від і мені командитного товариства тільки у разі наявності доручення і згідно з ним, вимагати першочергового повернення вкладу (ніж учасникам з повною відповідальністю) у разі ліквідації товариства, вимагати надання їм річних звітів і балансів, а також забезпечення можливості перевірки правильності їх складання. Відповідно обов'язки вкладників командитного товариства мають особливі риси. Згідно з нормативною базою, вкладники командитного товариства мають робити внески і додаткові внески у розмірі, способами і в порядку, передбаченими засновницьким договором. При цьому жорстко визначено, що сукупний розмір часток вкладників не повинен перевищувати 50 % майна товариства, зазначеного в установчому договорі.

Специфіка управління командитним товариством полягає в тому, що його здійснюють тільки учасники з повною відповідальністю. Якщо в командитному товаристві є тільки один учасник з повною відповідальністю, управління справами здійснюється цим учасником самостійно.

Дата добавления: 2014-01-07