Дія на м’язи

М’язи – активна частина рухового апарату людини. Всі скелетні м’язи складаються з поперечносмугастої м’язової тканини. Їх скорочення відбувається при вольовому зусиллі людини. Тому ці м’язи називають довільною мускулатурою.

М’язові оболонки внутрішніх органів утворені за рахунок гладкої м’язової тканини. Скорочення гладкої мускулатури не підпорядковується волі людини, тому її називають недовільною.

Кровопостачання м’язів, як правило, проходить з декількох артерій. З венозною кров’ю по венах відносяться продукти обміну. М’язи мають добре розвинуті лімфатичні судини і тісно пов’язані з нервовою системою. До кожного м’язу підходять рухові та чутливі нервові волокна. Рухові волокна несуть у м’яз нервові імпульси з головного і спинного мозку, викликають його скорочення. По чутливих нервових волокнах, що мають свої закінчення в м’язах і сухожиллях, йдуть сигнали про стан м’язів в спинний і головний мозок. Під впливом масажу в м’язи більше поступає кисню і поживних речовин, швидше виводяться продукти розпаду. Це веде до підвищення еластичності м’язових волокон та скоротливої функції, сповільнення м’язової атрофії, а також до зменшення гіпотрофії м’язів, якщо вона розвинулась. Масаж сприяє підвищенню працездатності м’язів, прискорює відновлення працездатності після фізичних навантажень (рис. 3).

Дія на суглоби. Суглоб – це перервне, порожнинне, рухоме з’єднання. В кожному суглобі є суглобові поверхні зчленовуючих кісток, суглобова сумка, що оточує суглобові поверхні кісток, суглобова порожнина, що знаходиться всередині сумки між кістками. Суглоби бувають прості, складні, комплексні, комбіновані. Під дією масажу покращується кровопостачання суглобу і периартикулярних тканин, збільшується еластичність, міцність зв’язкового апарату і рухомість у суглобі, прискорюється розсмоктування суглобового випоту та паталогічних відкладень в переартикулярних тканинах.

Дія на кровоносну та лімфатичну системи. Кровоносні судини поділяються на артерії, артеріоли, капіляри і вени. По артеріях кров тече від серця до тканин. Артерії по току крові поступово діляться на менші судини і вкінці перетворюються в артеріоли. Останні в свою чергу розпадаються на систему капілярів. Їх стінки характеризуються високою проникливістю, завдяки чому в капілярах проходить обмін речовинами між кров’ю і тканинами. Від капілярів починаються мілкі вени, котрі поступово зливаються і збільшуються.

Система кровообігу забезпечує безперервну циркуляцію крові, цим забезпечується транспортна функція: до тканин доставляються поживні речовини та кисень і забираються продукти обміну та вуглекислий газ. Крім цього, транспортуючи гормони, ферменти та інші речовини, вона об’єднує організм в одне ціле і здійснює гуморальну регуляцію функцій.

Лімфатична система є частиною судинної системи. Це розгалужена система судин з розміщеними по їх ходу вузлами. Лімфа рухається в напрямку до великих вен шиї, де вливається в кров. Лімфатична система разом з венами забезпечує всмоктування з тканин води з розчиненими в ній речовинами, а також колоїдних розчинів білкових речовин, емульсій жирів, бактерій, продуктів розпаду клітин, які не можуть всмоктатися в кровоносні капіляри. Під впливом масажу зростає швидкість крово- та лімфотоку, особливо в капілярах. Відбувається розширення функціонуючих капілярів, розкриваються резервні нефункціонуючі капіляри. Це сприяє більш активному постачанню органів киснем і поживними речовинами, швидшому виведенню з організму продуктів розпаду, проходить ліквідація застійних явищ, розсмоктуються набряки різного походження.

При помірному розширенні судин на периферії кров від внутрішніх органів перерозподіляється до поверхні шкіри та м’язів, що покращує роботу лівого передсердя і лівого шлуночка серця.

При виконанні масажних прийомів відбувається пряма і рефлекторна дія на місцевий і загальний кровообіг. Ритмічні масажні рухи полегшують рух крові по артеріях і прискорюють відтік венозної крові (рис. 4)

Дія масажу на нервову систему. Нервова система регулює діяльність всіх органів і систем людського організму, забезпечує його зв’язок як цілого із зовнішнім середовищем. Ще І.П. Павлов вказував, що центральна нервова система може діяти на органи трояко:

1- пускова дія, викликає або зупиняє функцію органа (скорочення м’язу, секреція залози);

2- судинно-рухова, змінює ширину просвіту судин, регулюючи приток крові до органу;

3- трофічна дія, підвищує або знижує обмін речовин, а з цим і використання поживних речовин і кисню.

Центральна нервова система сприймає аферентну (чутливу) інформацію, що виникає при подразненні специфічних рецепторів і у відповідь на це формує відповідні еферентні імпульси, що викликають зміни в діяльності певних органів і систем організму.

Масаж, як подразник, насамперед діє на периферичну нервову систему, а через кору великих півкуль на ЦНС. Проводячи різні масажні прийоми, можна змінювати функціональний стан кори головного мозку, підвищувати або знижувати загальну нервову збудливість, впливати на рефлекси, покращувати трофіку тканин, а також діяльність різних внутрішніх органів. Масаж впливає також на периферичну нервову систему. Ця дія проявляється в покращенні провідності нервів, ослабленні або зникненні болю, прискорюється процес регенерації при пошкодженні нерва, в попередженні розвитку вторинних змін у м’язах і суглобах на стороні пошкодження нерва.

Дія на обмін речовин. Масаж викликає зміни в окисно-відновних процесах, впливаючи на загальний обмін речовин. Під впливом масажу збільшується сечовиділення, причому збільшується виділення азотистих органічних речовин: сечовини, сечової кислоти; з мінеральних речовин – хлористого натрію, неорганічного фосфору.

Під впливом масажу збільшується кількість гемоглобіну, еритроцитів і лейкоцитів.

Протипокази до призначення масажу:

1- гострий запальний процес;

2- гострі гарячкові стани;

3- кровоточивість, кровотеча або загроза їх виникнення;

4- захворювання крові;

5- гнійні процеси різної локалізації;

6- захворювання шкіри (екзема, лишай, любе висипання, фурункульоз і т. п.);

7- грибкові захворювання нігтів, волосяної частини голови;

8- гостре запалення, тромбоз, значне варикозне розширення вен з трофічними розладами;

9- ендартеріїт, ускладнений трофічними порушеннями, гангреною;

10- аневризми судин;

11- запалення лімфатичних вузлів;

12- захворювання вегетативної нервової системи в період загострення;

13- активна форма туберкульозу;

14- доброякісні та злоякісні пухлини любої локалізації;

15- психічні захворювання із значним збудженням;

16- гостра серцево-судинна, печінкова, ниркова недостатність;

17- больовий синдром.

Дата добавления: 2014-01-07