Гігієнічні основи масажу

Приміщення, де проводиться процедура масажу, повинно бути світлим (освітленість 120 – 150 лк.), сухим, добре вентилюватися. Температура повітря від +20 до +22°С. При проведенні процедури масажу повинно бути тихо, не має бути сторонніх осіб. Масаж проводять на спеціальній кушетці. Її висота становить 60 – 80 см, довжина 185 – 200 см, ширина 50 – 60 см. На кушетці повинен бути валик діаметром 25 – 30 см. Валик необхідний для того, щоб при процедурі масажу нижнім кінцівкам надати фізіологічне положення для кращого розслаблення м’язів (табл. 9).

В масажному кабінеті має бути шафа для зберігання чистих простирадл, халатів, рушників, тальку, мила, масажних приборів, апаратів, інших пристосувань, що використовуються під час масажу; умивальник з теплою і холодною водою, два крісла, письмовий стіл з реєстраційним журналом, графін для питної води, стакан, ширма. Обов’язково наявність аптечки, де має бути вата, спиртовий розчин йоду, стерильні бинти, лейкопластир, вазелін, дезинфікуюча мазь, нашатирний спирт, валеріанові краплі, присипки, еластичний бинт.

Перед процедурою масажу пацієнт повинен прийняти теплий душ, або обтертися вологим рушником. Для більшого ефекту масажу необхідно досягти повного розслаблення м’язів масованої ділянки тіла. Такий стан наступає в середньому фізіологічному положенні, коли суглоби кінцівок зігнуті під певним кутом. Якість виконання масажу в значній мірі визначається положенням масажиста відносно пацієнта.

Масажист повинен добре знати анатомію, топографію м’язів, судин, нервів; фізіологічну дію окремих прийомів масажу, проводити діагностичне пальпаторне обстеження, досконало володіти технікою і методикою масажу. Масажист повинен завжди стежити за своїми руками. Вони повинні бути без подряпин, тріщин і мозолів. При жирній шкірі рук масажист може користуватись кремами “Томатний”, “Вікторія”, при сухій шкірі використовують креми “Велюр”, “Персиковий”, “Нектар”. Добре зм’якшує шкіру рук такий склад: гліцерин 25 г, нашатирний спирт 2,5 г, винний спирт 96° - 5г.

Одяг повинен бути легким, вільним, не сковувати рухів. На руках не повинно бути предметів, що можуть пошкодити шкіру пацієнта. Під час масажу не розмовляти, дихати ритмічно, вільно, своєчасно змінювати положення тіла.

До основних прийомів ручного масажу А.Ф.Вербов (1966) відносить:

1) погладжування, 2) розтирання, 3) розминання, 4) вібрацію.

Крім основних прийомів є різні їх варіанти – це допоміжні прийоми. Застосування допоміжних прийомів зумовлено анатомо-фізіологічними особливостями масованої ділянки тіла, віком, статтю пацієнта, характером і стадією захворювання. При проведенні процедури масажу використовуються, як правило, всі прийоми. Dollinger J. писав, що ’’масажні прийоми, як окремі тони музики, ніколи довго не звучать поодинці, а переходять один в другий, зливаючись в акорд”.

Погладжування. Це маніпуляції, де рука масажиста вільно ковзає по шкірі з різним ступенем надавлювання. При цьому прийомі шкіра не повинна зміщуватись. Погладжуванням потрібно починати і закінчувати процедуру масажу; його проводять при переході від одного прийому масажу до іншого.

Фізіологічна дія: шкіра очищується від мертвих клітин епідермісу, залишків секрету потових і сальних залоз. Покращується шкірне дихання та секреторна функція шкіри. Посилюється обмін речовин, підвищується шкірно-м’язовий тонус, проходить розкриття резервних капілярів. При погладжуванні звільняються шляхи відтоку крові та лімфи, це сприяє зменшенню набряку, швидшому видаленню продуктів обміну. Цей прийом масажу діє заспокійливо або тонізуюче на центральну нервову систему (залежить від методики та дозування). Використовуючи погладжування в області рефлексогенних зон, ми можемо досягти рефлекторної терапевтичної дії на паталогічно змінену дію тканин та внутрішніх органів.

Погладжування проводять:

1) долоннею поверхнею кінцевої фаланги пальця (на обмежених ділянках – при масуванні пальців, міжкісткових м’язів);

2) долоннею поверхнею кінчиків пальців (на лиці, суглобах);

3) тильною поверхнею кінцевих і середніх, або кінцевих, середніх і основних фаланг зігнутих в кулак пальців;

4) опорною поверхнею долоні (спина);

Погладжування можна виконувати однією або двома руками.

Двома руками погладжування виконується:

1) роздільно одночасно (одна рука іде за другою);

2) одночасно (одна рука накладається на іншу);

3) роздільно поступово (то одна, то інша рука);

Погладжування можна проводити повздовж, поперек, зигзагоподібно, спіралевидно, колоподібно (табл. 8).

Основними прийомами погладжування є:

1. Площинне	а) поверхневе
	б) глибоке
2. Обхоплююче	а) безперервне
	б) перервне

Допоміжні прийоми погладжування:

1) гладіння;

2) граблеподібне;

3) хрестоподібне;

4) щипцеподібне.

Таблиця 8

Дата добавления: 2014-01-07