Студопедия

КАТЕГОРИИ:


Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748)

Аналіз ринку послуг детективного та охоронного характеру в Україні




Аналіз практичних пропозицій на ринку послуг детективного та охоронного характеру дозволяє нам виділити найтиповіші з них. Так, приватні детективи пропонують такий перелік заходів у сфері шлюбно-сімейних відносин, як:

пошук осіб, на які поширюються аліментні зобов’язання;

перевірка якості виконання обов’язків гувернантками, домогосподарками, особами, які здійснюють догляд за дітьми;

надання допомоги батькам: спостереження за дитиною, встановлення її кола спілкування, аналіз поведінки підлітка з метою запобігання негативним наслідкам (втеча з дому, вчинення правопорушень, алкоголізм та наркоманія);

перевірка достовірності оголошених особою відомостей щодо власного сімейного стану, встановлення біографічних та інших даних, які характеризують особу;

перевірка даних, наданих особами, які звернулися до служби знайомств, у тому числі і через інформаційні ресурси в Інтернеті;

встановлення та підтвердження факту подружньої зради з наданням фото-, аудіо-, відеозвітів, виявлення контактів особи, виїзд, за необхідності, за місцем її відпочинку або проведення ним заходів особистого характеру.

Не менш широким є перелік заходів у сфері цивільно-правових відносин та у сфері “внутрішньої корпоративної безпеки”:

збір інформації про об’єкт зацікавленості: перевірка паспортних, біографічних даних, збір інформації з різних джерел; зовнішнє спостереження (автомобільне чи інше);

фото-, відеоспостереження; виявлення фактів контрспостереження;

перевірка приміщень або (та) автотранспорту на предмет розташування підслуховуючих пристроїв;

розшук осіб, визнаних судом безвісно зниклими, боржників, шахраїв, осіб, які з інших причин переховуються від зацікавлених суб’єктів;

розшук майна (у тому числі і з метою забезпечення виконання зобов’язань або з метою забезпечення позову);

перевірка заявленого алібі або консультації з питань побудови алібі; встановлення інформації про абонента;

допомога адвокатам (представникам у судочинстві) з метою збору інформації, перевірки даних;

перевірка інформації щодо ділових партнерів, їх ділової репутації, виявлення можливого промислового шпигунства, вжиття конкурентами заходів недобросовісної конкуренції;

перевірка кандидатів у разі прийому на роботу, визначення їхнього стилю життя, перевірка зв’язків у державних структурах та конкуруючих фірмах, перевірка попередніх місць роботи, причин звільнення, дострокового розірвання контрактів;

спостереження за співробітниками з метою запобігання чи виявлення фактів шахрайства, викрадення майна, зловживання посадовим становищем, фактів ухилення від дій в інтересах роботодавця;

збір інформації щодо певних установ через контрагентів (дилерів, постачальників); вивчення та складання аналітичних документів щодо фізичної особи чи установ, підприємств, організацій з офіційних джерел (довідники, альманахи, ЗМІ, Інтернет, інші бази даних відкритого доступу); встановлення платоспроможності.

Виникає питання: як врегульована діяльність у приватній сфері охорони та розшуку в Україні? Відповідь невтішна – ніяк.

На практиці в Україні зріс попит до охоронних та детективних послуг. Послуги з охорони власності та охорони громадян визначаються як вид господарської діяльності, який за своїм суб’єктним складом і змістом є цивільно-правовими зобов’язальними правовідносинами і здійснюється на підставі законодавчих та інших нормативно-правових актів чи державних ліцензій на право надання послуг з охорони власності, крім окремих особливо важливих об’єктів права державної власності та охорони громадян [4, с. 17].

Щоправда, є декілька варіантів проектів відповідних законодавчих актів, серед них: проект Закону України “Про приватну детективну діяльність” (автор – народний депутат Ю. Кармазін) № 5237 від 05 квітня 2000 р., проект Закону України “Про приватну детективну діяльність” (автори – народні депутати В. Кафарський, О. Бандурка та В. Мойсик) № 5380 від 7 квітня 2004 р., проект Закону України “Про приватну детективну діяльність” (автори – народні депутати Ю. Кармазін, В. Онопенко та М. Оніщук) № 5380–1 від 1 липня 2004 р., цей законопроект більшою мірою узгоджується із загальними положеннями та вимогами і, нарешті, останній – це проект Закону України “Про приватну детективну діяльність” № 2120 від 25 лютого 2008 р. (автор – народний депутат В. Мойсик).

На жаль, жоден з них на сьогодні не отримав підтримки законотворчого органу, хоча нині фактично такий вид діяльності здійснюють як окремі фізичні, так і юридичні особи.

Як правило, охоронців наймають підприємці, керівники великих фірм або державні службовці великого рангу. Щодо виборів охоронних структур, існує два шляхи добору особистої охорони. В першу чергу, це елітний спецпідрозділ “Титан” (державна служба охорони при МВС України). Перевага у тому, що “Титан” має законодавчо врегульовані повноваження на збройну охорону та застосування владних повноважень до правопорушників. Особистий склад сформовано з підготовлених працівників міліції (при цьому послуги досить дорогі: година роботи двох охоронців із забезпечення безпеки фізичної особи складає 50 грн і більше). Другий – це звернення до приватних охоронних підприємств. Проте ці підприємства не мають належної нормативної бази діяльності, що тягне за собою численні проблеми [3, с. 38].

У світовій практиці приватні служби безпеки займаються майже винятково економічною розвідкою та контррозвідкою. Про масштаби такої діяльності можна лише здогадуватися за непрямими ознаками. Наприклад, одна з урядових організацій США оприлюднила інформацію про те, що щорічно недержавні покупці набувають на $900 млн пристроїв для прослуховування. Загалом це не є дивним, якщо врахувати, що в умовах економічно розвинутих держав інтелектуальна власність приносить до 80 % ВВП. В Україні служба безпеки на підприємстві – це водночас і охорона, і розвідка, і контрольно-ревізійний відділ [1, с. 45].

Проте в умовах сучасного підприємництва в Україні більш вражаючою тенденцією є не інтелектуальні, а матеріальні крадіжки. Подібний стан речей не є новим і для свідомої практики [6, с. 26]. На протидію цим проявам і спрямовують свої зусилля служби безпеки вітчизняних підприємств.

В ідеальному вигляді функції служби безпеки компанії полягають у зборі, обробці та узагальненні інформації; визначенні та прийнятті управлінського рішення; організації виконання подібного управлінського рішення [6, с. 28].

У будь-якому разі ринок послуг породжує попит, але, на жаль, нормативні засади діяльності детективів, приватних охоронців, служб внутрішньої безпеки відсутні. Є бажаним і довгоочікуваним окремий законодавчий акт, або хоча б норми–принципи у чинних цивільному, трудовому, господарському законодавствах.

Привертає увагу практика правового регламентування приватної, охоронної та детективної діяльності у найближчого сусіда – Російської Федерації. 11 березня 1992 року було прийнято Закон Російської Федерації “Про приватну детективну та охоронну діяльність у Російській Федерації”. У ст. 1 цього Закону зазначено: “Цим Законом приватна детективна та охоронна діяльність визначається як надання на платних договірних засадах послуг фізичним та юридичним особам підприємствами, які мають спеціальний дозвіл (ліцензію) органів внутрішніх справ, з метою захисту законних прав та інтересів своїх клієнтів. На громадян, які здійснюють приватну детективну та охоронну діяльність, дія законів, які визначають правовий статус працівників правоохоронних органів, не поширюється. Громадяни, що займаються приватною детективною та охоронною діяльністю, не мають права здійснювати будь-які оперативно-розшукові заходи, віднесені законом до виключної компетенції органів дізнання”.

Аналіз диспозиції статті зазначеного нормативно-правового акта дає підстави стверджувати, що комерційні установи (підприємства), які надають детективні та охоронні послуги, не є правоохоронними за своєю суттю. В основі їхньої діяльності лежить комерційний мотив, бажання отримати прибуток, а відповідно, захист законних прав та інтересів винятково клієнтів, а не будь-яких осіб.

В діяльності детективних та охоронних структур реалізується принцип диспозитивності, відповідно до якого громадяни та юридичні особи здійснюють належні їм цивільні права самостійно. Для суб’єктів підприємництва, на відміну від правоохоронних органів, не встановлено обов’язок по захисту прав невизначеного кола осіб. Легальною ознакою цього виду підприємницької діяльності є договірні відносини між її суб’єктом та замовником послуг. Тільки за наявності договору між клієнтом та охоронною або детективною організацією виникають цивільно-правові зобов’язання з охорони прав конкретного клієнта і тільки в обсязі, що визначений договором. Ця сфера підприємництва у Російській Федерації не віднесена до переліку публічних договорів.

В цілому, приватна детективна діяльність здійснюється для розшуку, а охоронна – для забезпечення захисту життя і здоров’я громадян; охорони майна власника, у тому числі і при його транспортуванні; проектування, монтажу та обслуговування засобів охоронно-пожежної сигналізації; консультування і підготовки рекомендацій клієнтам з питань правомірного захисту від протиправних посягань; забезпечення порядку у місцях проведення масових заходів.

З розшуковою метою дозволено надавати такі послуги: збір відомостей з цивільних справ на договірних засадах з учасниками процесу; вивчення ринку, збір інформації для ділових переговорів; виявлення неплатоспроможних або ненадійних партнерів; встановлення обставин неправомірного використання у підприємницькій діяльності фірмових знаків і найменувань; недобросовісної конкуренції, а також розголошення відомостей, які містять комерційну таємницю; з’ясування біографічних та інших даних, які характеризують особу (з їх письмової згоди) при укладенні ними трудових та іншого виду контрактів; пошук громадян, зниклих безвісти; пошук втраченого громадянами, підприємствами, установами, організаціями майна; збір відомостей з кримінальних справ на договірній основі з учасниками процесу. При цьому, як зазначено ч. 2 ст. 3 Закону: “Протягом доби з моменту укладення контракту з клієнтом на збір такої інформації приватний детектив зобов’язаний письмово повідомити про це особу, яка провадить дізнання, слідчого, прокурора, суд, у провадженні яких знаходиться кримінальна справа”. Сферу повноважень приватних детективів та охоронців доповнює також імперативна норма, за якою фізична або юридична особа, яка не має правового статусу приватного детектива, індивідуального приватного детективного підприємства або об’єднання, приватного охоронця або приватного охоронного підприємства, заборонено надавати подібні послуги.

При здійсненні приватної розшукової діяльності дозволено усне опитування громадян та посадових осіб (з їхньої згоди) на ведення довідок, вивчення предметів та документів (з письмової згоди їх володільців), зовнішній огляд будівель, приміщень та інших об’єктів, спостереження та отримання необхідної інформації з метою надання послуг. Дозволено також застосування відео- та аудіозапису, кіно-та фотозйомки, технічних та інших засобів, які не завдають шкоди життю та здоров’ю громадян чи навколишньому середовищу, а також засобів оперативного радіо- та телефонного зв’язку.

Із зазначеного переліку видно, що практика вносить свої корективи, постійно доповнюючи різноманітними аспектами проявів детективну діяльність.

Підприємства будь-якої організаційно-правової форми мають право засновувати окремі підрозділи для здійснення охоронно-розшукової діяльності в інтересах власної безпеки (служби безпеки). Їхня компетенція обмежена лише винятково інтересами підприємства, на якому вони створені. На їхніх співробітників розповсюджуються загальні вимоги до осіб, які здійснюють розшуково-охоронну діяльність. Великі приватні корпорації Західної Європи витрачають на утримання служб безпеки до 25 % річного прибутку, компанії США – до 30 %. Щорічне збільшення витрат на ведення корпоративної розвідки (без врахування вартості контррозвідки та охоронної діяльності), залежно від галузі, становить $300–600 тис. [1, с. 44].

Особливого значення набуває ця проблема у світлі реформування вітчизняної кримінально-процесуальної сфери. Її перебудова на засадах змагальності та відмова від слідчо-розшукового характеру кримінального процесу.

Нова ідеологія кримінального судочинства вимагає динамічної співпраці між правоохоронними органами та приватними особами. При цьому у головному їхня діяльність є спільною – розкриття злочину. Державні правоохоронні органи повинні поступитися у певній “розумній” частині своїм монополізмом на користь приватним учасникам процесу. Вони можуть отримати пряму вигоду у вигляді економії процесуальних заходів та строків, обмежуючись лише функцією контролю за дотриманням імперативних процесуальних вимог.

Яким же ми бачимо місце приватного детектива у майбутній структурі процесуальних відносин? По-перше, це допомагає в отриманні інформації потерпілим та його представником (бачимо зв’язок адвокат–приватний детектив), а також підозрюваним, обвинуваченим, підсудним та його захисником (те саме поєднання процесуального суб’єкта-адвоката та його тактичного помічника у зборі інформації, яка стосується справи – приватного детектива). Можливою є також комбінація цивільний позивач, його представник та приватний детектив. У всіх цих випадках сфера приватного розшуку визначена процесуальною позицією конкретного учасника. У випадку участі у комбінації на боці потерпілого та цивільного позивача детектив відіграє роль “громадськості”, яка надає допомогу обвинуваченню, а у спілці з обвинуваченим – є на боці захисту. Зрозуміло те, що у першому випадку “левова частка” зусиль приватного детектива буде припадати на стадію порушення кримінальної справи (перевірка заяв чи повідомлень про злочин) – як вона визначена кримінально-процесуальним законодавством для офіційних правоохоронних органів. У варіанті участі на боці обвинуваченого – на стадії досудового слідства. Зрозуміло, що приватний детектив у будь-якому разі не є учасником (суб’єктом) кримінального судочинства. Його діяльність звільнена від процесуальної форми, способи фіксації отриманих результатів не дозволяють їх “напряму” використати як джерела доказів у процесі.

Приватний детектив може бути причетним до діяльності процесуального характеру і через сферу забезпечення виконання обов’язків у площині запобіжних заходів.

На завершення декілька слів про повноваження служб внутрішньої безпеки підприємств. Ми вважаємо, що у практику діяльності охоронних служб можна запозичити частину повноважень оперативно-розшукових підрозділів, зрозуміло, при їх використанні винятково на користь юридичної особи.

До них можна віднести право на такі дії: опитувати працівників за їх згодою; проводити контрольну закупівлю з метою виявлення та документування фактів протиправних діянь у межах організаційної структури підприємства або їхніх об’єднань; порушувати питання щодо проведення перевірок фінансово-господарської діяльності залежних та дочірніх підприємств або філій та брати участь у їх проведенні; ознайомлюватися з документами та даними, що характеризують діяльність підприємств, вивчати їх, виготовляти копії з таких документів, за вимогою керівників підприємств, а з дозволу власника – витребувати документи та дані, що характеризують діяльність підприємств, а також спосіб життя та трудову діяльність окремих осіб, підозрюваних у підготовці або вчиненні корпоративного правопорушення, джерело та розміри їхніх доходів; відвідувати виробничі та інші приміщення для з’ясування обставин вчиненого або такого, що готується, правопорушення; негласно виявляти та фіксувати сліди правопорушення, документи та інші предмети, що можуть бути доказами підготовки або вчинення такого правопорушення; здійснення працевлаштування робітника, з збереженням в таємниці достовірних даних щодо його особистості; знімати інформацію з персональних електронно-обчислювальних засобів, закріплених за певним працівником; контролювати шляхом відбору за окремими ознаками телеграфно-поштові відправлення; здійснювати візуальне спостереження у визначених місцях із застосуванням фото- і відеозйомки, інших технічних засобів.

У Великобританії та Сполучених Штатах є законодавчі обмеження для використання відеостеження на виробництві, на відміну від законів Австрії, Німеччини, Норвегії та Швеції, відповідно до яких роботодавець зобов’язаний дійти згоди з працівниками у цих питаннях. Опитування працівників, проведене по всій території Сполучених Штатів, виявило, що 62 відсотки не згодні з використанням відеостеження (включаючи 38 відсотків, що “абсолютно не згодні”). Однак звіт Американської асоціації управління показує, що дві третини американських керівників шпигують за своїми працівниками, часто використовуючи перехоплення повідомлень електронної пошти та телефонних розмов. У звіті також сказано, що “оскільки використання комп’ютерів поширюється в усьому світі, працівники в багатьох країнах стають об’єктами нових утисків, включаючи електронне підслуховування керівниками…”.

У багатьох країнах роботодавці можуть прослуховувати телефонні розмови, читати повідомлення електронної пошти та інформацію на моніторі комп’ютера своїх працівників. Така ситуація розглядалась у Європейському Суді з прав людини. Колишній британський помічник начальника поліції Елісон Хелфорд скаржилась, що після подання нею скарги на поліцію стосовно статевої дискримінації, її робочий телефон почали прослуховувати. У той час, як уряд Великобританії стверджував, що це були законні і правильні дії, Хелфорд стверджувала, що це є порушенням права на приватність, передбаченого Європейською Конвенцією про права людини. Суд із цим погодився і визнав, що поліція вчинила неправильно, прослуховуючи телефон пані Хелфорд (Справа Halford v United Kingdom (Application N 20605/92), 24 EHRR 523, 25 June 1997).

Роботодавці можуть аналізувати роботу комп’ютера і клавіатури, спостерігати за допомогою відеокамер, використовувати обладнання для стеження та контролю за діями осіб, ініціювати проведення різного роду аналізів, щоб виявити вживання наркотиків чи психотропних речовин. Засоби, що використовуються для контролю за працівниками, є надзвичайно потужними. Вони можуть аналізувати “ключові елементи” для визначення, чи ефективно працівники використовують свій час між телефонними розмовами. Навіть на робочих місцях, які займають висококваліфіковані спеціалісти у галузі інформаційних технологій, керівники вимагають права на стеження за кожною деталлю роботи працівників.

Сучасні адміністратори мереж можуть допитувати комп’ютери, щоб визначити, яке програмне забезпечення використовується, наскільки часто і для чого. Всебічне стеження з метою ревізії дозволяє менеджерам складати образ кожного користувача і робити огляд того, як працівники взаємодіють із своїми машинами. Програмне забезпечення надає також менеджерам можливість повного централізованого контролю за програмним забезпеченням кожного персонального комп’ютера. Менеджер може на відстані змінювати або припиняти роботу програм на будь-якій машині. Такі технології поширюють свою дію на всі аспекти життя працівників. Мініатюрні камери контролюють поведінку. “Розумні” ідентифікаційні значки стежать за пересуванням працівників навколо будівлі.

Що отримуємо у підсумку? Вітчизняна правова система лише знаходиться на стадії напрацювання необхідних правових норм. Проте вже сьогодні необхідно законодавчо закріпити певні принципові положення.

 

По-перше, це особливі вимоги до змісту сучасних письмових трудових договорів, які можуть включати в себе такі елементи: попередження про можливість проведення неофіційного корпоративного контролю (корпоративне прослуховування телефонних переговорів, моніторинг електронної пошти, огляд робочого місця (зовнішній візуальний та за умов дотримання розроблених процедур – проведення службою безпеки обшуку, виїмки та огляду робочого місця працівника, відмикання систем безпеки, розблокування електронних контрольних пристроїв)), попередження про можливість проведення опитування за участю психолога або з використанням засобів інструментальної діагностики емоційної напруги; попередження про вилучення та збереження біометричних зразків для забезпечення функціонування систем контролю доступу.

По-друге, постала необхідність у розробці типових правил проведення службового розслідування у приватній сфері. Ми пропонуємо використовувати категорію “корпоративного розслідування”.

По-третє, це законодавче закріплення імперативних принципів діяльності у сфері забезпечення корпоративної безпеки та діяльності відповідних служб. До таких, зокрема, ми відносимо: збір інформації про особу без попереднього повідомлення при укладенні трудового договору; матеріальна компенсація при залученні до заходів “корпоративного розслідування”; можливість використовувати допомогу з боку фахівців у галузі права; заборону провадити корпоративне розслідування щодо неповнолітніх; обов’язковість інформування правоохоронних органів при виявленні ознак вчиненого правопорушення з боку працівників; заборона використання гіпнозу та медичних препаратів для отримання інформації.

Подібний нормативно-правовий акт необхідно розробити та впровадити в Україні. До числа важливих питань, які потребують свого врегулювання, необхідно також віднести: регламентація діяльності охоронних структур за кордонами держави, де вони були створені; організації міжнародних охоронних та детективних агентств; порядок утворення та функціонування картотек, колекцій та інших баз даних; організації діяльності “підготовчих центрів” та обов’язковість проведення перепідготовки детективів та, особливо, приватних охоронців (у тому числі і через процедури кваліфікаційних іспитів на зразок іспитів адвокатів або нотаріусів).

На нашу думку, повинні бути позитивно вирішені питання щодо можливості приватних детективів видавати себе за інших приватних осіб (без демонстрації сфальсифікованих документів або документів, які можуть ввести в оману); питання взаємодії на тактичному та процесуальному рівнях приватного детектива і захисника або представника у цивільних чи кримінальних справах; проведення огляду, допомога в обшуку або виїмці, які провоадять приватні особи у власному житловому або іншому приміщенні (при цьому повинні бути розмежовані процедури залежно від виду власності на житло або приміщення – одноособової або спільної).

Важливим також є питання затримання правопорушників, осіб, які вчинили злочин, з боку приватних детективів та їхня співпраця з правоохоронними підрозділами.

З 18 жовтня в Україні вступає в дію закон «Про охоронну діяльність», який істотно розширює повноваження приватної охорони.

Серед основних новацій з'явилося право персоналу охорони під час виконання функціональних обов'язків застосовувати заходи фізичного впливу, спеціальні засоби, проводити відкриту відео-та фотозйомку подій.

Крім того, регламентовано порядок застосування фізичного впливу та спецзасобів. Видання зазначає, що такі дії можуть застосовувати в особливих випадках, якщо інші засоби не призвели до припинення посягання на об'єкт охорони.

За словами юристів, важливою складовою закону є визначення статусу затримання. У законі йдеться, що таке затримання не є адміністративним, що зніме багато колізій і різночитання в практиці.

При цьому охорона приватна зобов'язана буде негайно повідомляти територіальний орган внутрішніх справ про всі факти припинення правопорушень щодо об'єкту, що охороняється, а в разі заподіяння тілесних ушкоджень правопорушнику - негайно викликати швидку медичну допомогу.

Згідно з новим законом, приватним охоронцям дозволять носити бронежилети і шоломи, користуватися палицями і мати при собі службових собак.

"До цих пір в країні не було закону, що регулює діяльність охоронних фірм. Адже тільки Києві близько 1300 таких компаній. Новий закон... дасть можливість охоронцям захищатися. Наприклад, надягати бронежилети і шоломи, використовувати гумові кийки, наручники і, можливо, навіть травматичну зброю. Адже зараз ми можемо використовувати хіба що газовий балончик, як будь-який інший чоловік".

Це не означає, що через два тижні в супермаркетах і розважальних центрах відвідувачів будуть зустрічати охоронці з кийками. "Як правило, в магазинах працює внутрішня служба безпеки, на яку не поширюється дія закону. Тут керівництво разом з юристами саме прописує технологію догляду та інші норми. А ось в банках або ювелірних магазинах, які часто наймають співробітників охоронної фірми з ліцензією, можуть використовуватися такі методи самозахисту. Також для охорони об'єктів з величезними площами охоронці зможуть використовувати службових собак".
Функції адмінзатримання, як у міліції, у бодігардів не буде - вони, як і раніше, повинні будуть викликати міліцію і передати порушника співробітникові МВС. "Хоча тепер вони можуть застосовувати силу до людей (крім вагітних, дітей та інвалідів) після попередження про свої наміри".

 

1. Ангелин Д. Отряд не заметил потери бойца? / Д. Ангелин // Бізнес. – 2005. – № 649. – С. 44.

2. Бобрик В.І. Цивільно-правова охорона особистого життя фізичних осіб: автореф. дис… канд. юрид. наук: 12.00.03 “Цивільне право і цивільний процес; сімейне право; міжнародне приватне право” / В.І.Бобрик. – Харків, 2004. – 21 с.

3. Вовк М. Выбор – за преступностью / М. Вовк // Инвестгазета. – 2005. – № 47. – С. 38.

4. Курило В.І. Організаційно-правові засади надання охоронних послуг: автореф. дис… канд. юрид. наук: 12.00.07 “Теорія управління; адміністративне право і процес; фінансове право ” / В.І. Курило. – Ірпінь, 2002. – С. 17.

5. Устименко Н.В. Таємниці особистого життя людини та їх цивільно-правова охорона: автореф. дис… канд. юрид. наук: 12.00.03 “Цивільне право і цивільний процес; сімейне право; міжнародне приватне право” / Н.В. Устименко/. – Харків, 2001. – 21 с.

6. Цыбко Л., Пархомчук Д., Марга В. Тебя посадят, а ты не воруй / Л. Цыбко, Д. Пархомчук, В. Марга // Инвестгазета. – 2006. – № 4. – С. 26.

7. Шейфер С.А. Использование непроцессуальных познавательных мероприятий в доказывании по уголовному делу / С.А.Шейфер // Государство и право. – 1997. – № 9. – С. 57–63.

 

3. Приватні воєнізовані та охоронні фірми та зменшення державної монополії на використання сили

 

Рекомендація 1858 (2009)

1. В останні роки, зокрема в Європі, спостерігається зростаюча тенденція залучення приватних компаній до виконання різноманітних завдань у військовій та охоронній сферах, які традиційно були прерогативою державних суб'єктів.

2. Згідно з опублікованими дослідженнями, зараз понад мільйон осіб працюють приватними бійцями або охоронцями на більш ніж тисячу приватних воєнізованих та охоронних компаній (ПВОК) в більш ніж ста країнах світу. В 2006 році оборот цієї нової сфери послуг був оцінений в приблизно 200 мільярдів доларів.

3. Оскільки ця нова галузь прагне розвивати свої власні ринки, виникають серйозні питання системи і принципів. З одного боку, більшість великих ПВОК створені як акціонерні товариства або як частина комерційних підприємств. Таким чином, такі фірми зацікавлені у виникненні й триванні конфліктів як засобу забезпечення їхнього економічного зростання. Чим більше конфліктів, тим рентабельніший ринок їхніх послуг. З іншого боку, для держави виникнення і розгортання конфлікту є суттєвим навантаженням для державного бюджету і ресурсів, що веде до конфлікту інтересів між приватним та державним секторами.

4. Держави – основні клієнти ПВОК, але також й інші суб’єкти, міжнародні організації (як наприклад ООН), приватні бізнес-структури, гуманітарні агентства, засоби масової інформації та недержавні організації все частіше звертаються до цих послуг, щоб забезпечити безпеку в зонах конфлікту або нестабільності.

5. Приватизація військового і охоронного апарату підриває традиційну позицію держави, як єдиного суб’єкта, якому обґрунтовано і законно дозволено застосовувати силу, як всередині, так і за межами держави. Це створює важливий виклик сучасним демократіям, оскільки право використовувати силу переходить від держави, гаранта суспільних інтересів, до приватних суб’єктів, які керуються корпоративними інтересами.

6. Беручи до уваги, що ПВОК задовольняють деякі реальні потреби і вже є частиною дійсності, держави повинні були б запровадити все, що можливо для того, щоб зберегти або взяти в свої руки повний контроль за діяльністю ПВОК, яка мала б бути обмеженою настільки, наскільки це можливо для того, щоб запобігти певної ерозії державної монополії вживання сили. Проте, як мінімум необхідно і можливо створити адекватну структуру для їх діяльності таким чином, щоб вони діяли у відповідності з основними принципами демократії, поваги до прав людини і верховенства права. Юридичні рамки повинні належним чином взяти до відома важливу різницю між приватними місіями військового призначення та охоронного призначення.

7. На сьогоднішній день, основна стурбованість суспільства щодо діяльності ПВОК пов’язана з можливим – і в багатьох випадках реальним – зловживанням правами людини працівниками цих приватних компаній і складністю притягнення до відповідальності порушників, що викликає ризик безкарності.

8. Персонал ПВОК та їхні працедавці підкоряються дотриманню перш за все законодавства країни, де вони діють але також загальним положенням міжнародного гуманітарного права. Вони також зобов’язані дотримуватись положень законодавства про права людини, оскільки вони виконують завдання, які зазвичай виконують державні суб’єкти.

9. Проте, окрім недостатньої юридичної відповідальності, діяльність ПВОК піднімає цілу низку побоювань, пов'язаних з відсутністю демократичного контролю, прозорості і підзвітності, більшим ризиком порушень прав людини, зростаючим впливом приватних бізнес-структур на політичні рішення і орієнтацію політики, і переходом від запобігання кризі до швидкої реакції і від мирного врегулювання кризи до використання сили.

10. Оскільки ПВОК часто діють на міжнародному рівні та їхні дії мають міжнаціональні аспекти і наслідки, тому існує очевидна необхідність регламентувати таку діяльність на міжнародному рівні. Проте, немає жодних спеціальних законних інструментів в існуючому міжнародному праві, які б чітко регулювали таку діяльність.

11. Багато з викликів, які виникають через зростаючу роль ПВОК, стосуються основоположних цінностей, які захищає Рада Європи. Тому наша Організація має особливу відповідальність звернутися до питань, пов’язаних з регулюванням діяльності ПВОК на основі загальних принципів. Рада Європи, з її досвідом у визначенні, пропагуванні та захисті спільних стандартів у сфері прав людини, демократії і верховенства права, пропонує відповідну структуру для цього, і повинна виступити ініціатором в цьому процесі, як вона це робила раніше в інших принципово нових сферах.

12. У зв’язку з цим, Парламентська асамблея пропонує Комітету міністрів підготувати документ Ради Європи, націлений на регулювання стосунків її держав-членів з ПВОК і сформулювати мінімальні стандарти діяльності цих приватних компаній.

13. Асамблея вважає, що такий документ повинен, як мінімум містити такі елементи:

13.1. визначення сфер внутрішньої і зовнішньої безпеки, які повинні залишитися функціями виключно держави і, які є по своєму характеру «притаманними уряду»;

13.2. стандартизацію принципів для гарантування монополії держави на застосування сили;

13.3. чітке підтвердження поділу між внутрішньою та зовнішньою безпекою, визначеною законом і конституцією;

13.4. підтвердження пріоритетності запобігання конфлікту над швидкою реакцією, а також мирного врегулювання кризи над вирішенням конфліктів через застосування сили;

13.5. стандартизацію принципів використання ПВОК;

13.6. визначення критеріїв діяльності, обов’язків, зобов’язань, відповідальності, включаючи відповідальність за порушення міжнародного гуманітарного права і прав людини, а також сфери завдань і компетенції ПВОК;

13.7. визначення критеріїв, які повинні застосовуватися для допуску ПВОК для виконання військових і охоронних послуг;

13.8. запровадження системи реєстрації та ліцензування ПВОК;

13.9. узгодження і гармонізація національного і міжнародного кримінального законодавства (особливо правила виконання цих законів) стосовно кримінальних дій, вчинених ПВОК та їхніми працівниками;

13.10. запровадження спеціальних правил для ПВОК у цивільному праві (особливо, що стосується умов відповідальності);

13.11. створення правової та регуляторної рамки для ПВОК, які хочуть експортувати свої послуги (наприклад, дозволи на здійснення місій та проектів, що забезпечить демократичний нагляд, контроль, інспектування, підзвітність і конкретизацію відповідальності; бажано поєднати такі правила з існуючими режимами експорту озброєння);

13.12. необхідність схвалення парламентом місій ПФВО за кордоном та положень, які встановлюють співпрацю, обмін інформацією та допомогу між задіяними державами;

13.13. застосування законів та правил, які регулюють дислокацію національних військових сил та поліції за кордоном, також і до ПВОК;

13.14. запровадження правил та норм (наприклад, кодекс поведінки та обов’язкова реєстрація в Міністерстві закордонних справ) для приватних підприємств, недержавних або гуманітарних організацій тощо, які бажають звернутися до ПВОК для своїх охоронних цілей за кордоном;

13.15. зобов’язання зі сторони сектору ПВОК створити структуру для самоконтролю, включаючи обов’язковий кодекс поведінки і створення посади «Уповноваженого з ПВОК» та/чи «групи по розслідуванню порушень ПВОК». Є зрозумілим, що такий самоконтроль доповнює, але не заміняє контроль законності, що здійснюється компетентними державними органами уповноваженими у застосуванні закону, які мають автоматично здійснювати свою місію, коли виявлено порушення завдяки запропонованим механізмам самоконтролю.

13.16. норми, які містять такі елементи, ефективні системи огляду та навчання персоналу ПВОК; ефективну систему нагляду та розслідування; ефективну виконавчу систему та захист соціальних прав працівників ПВОК.

14. Стосовно природи такого документу, Асамблея надає перевагу юридично обов’язковому документу (конвенції). Проте, Асамблея вітатиме, якщо до моменту створення такої конвенції, і для досягнення відчуття спільної мети, Комітет міністрів прийме Рекомендацію для держав-членів.

15. Тим часом, Асамблея рекомендує Комітету міністрів, від імені Ради Європи, підтримати «документ Монтрьо», який підсумовує правові зобов’язання в існуючому міжнародному законодавстві і найкращих практиках, пов’язаних з діяльністю ПВОК, і закликає держави-члени, які ще не зробили цього, підписати його.

 

http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/mpz/docs/907_rec_1858.htm

 


[1] Див.: Михаил Соболев: Частный детектив / / Русскии базар № 43 (549) 26 октября - 1 ноября 2006 г. Режим доступу^ир://www.russian- bazaar.com/ Агіїс1е^рх?АгНс1еГО=9608

[2]

Колчеманов М.В., Взаимодействие органов полиции с негосударственными (частными) охранными и детективными структурами. На примере США / / Закон и право. - 2007. - № 10. - С. 105.

[3] Крысин А.В. Безопасность предпринимательской деятельности. - М.: Финансы и статистика. - 1996. - С. 33.

[4] Див.: Матеріали сайту "US Department of Labor", розділ - "Private Investigators" Режим доступу: http://www.bls.gov/oco/ocos157.htm// Nature of the Work

[5] Див.: Офіційний сайт Органу індустріальної безпеки Великобританії, Security Industry Authority (SIA); Режим доступу: http://sia.homeoffice.gov.uk/home

[6] Крысин А.В. Безопасность предпринимательской деятельности. - М.: Финансы и статистика. - 1996. - С. 72.

[7]

Див.: Офіціинии сайт Асоціації британських слідчих, розділ "Довідник приватних детективних агентств Великобританії": Режим доступу: http: / / www.theabi.org.uk/private-investigator / index.htm

[8] Крысин А.В. Безопасность предпринимательской деятельности. - М.: Финансы и статистика. - 1996. - С. 74.

[9]

Закон ФРН "Про приватні підприємства", Режим доступу: http://www. verfassungen.de/de/ddr/privatwirtschaftsgesetz90.htm

[10] Див.: Матеріали сайту "Детективний доклад", Розділ "Детектив як професія": Режим доступу: http://detektiv-report.de/index.php? goto=detektiv-beruf

[11] Крысин А.В. Безопасность предпринимательской деятельности. - М.: Финансы и статистика. - 1996. - С. 133.

[12]

Див.: Закон Франції "Про організацію професії приватного детектива" ("Organisant la profession de détective privé") ст. 1: Режим доступу: http://www.vigilis.be/upload / documents /wetPrivDecFR. pdf

[13] Див.: Матеріали сайту "agent-de-securite": Режим доступу: http://www.agent-de-securite.be/detective_prive/1/ devenir_detective_prive.html

[14] Див.: Офіційний сайт Професіональної Асоціації приватних детективів Іспанії, Asociaciôn Profesional de Detectives Privados de Espana, (APDPE): Режим доступу: http://www.apdpe.org/

[15] Див.: Офіційний сайт Професіональної Асоціації приватних детективів Іспанії, Asociaciôn Profesional de Detectives Privados de Espana,

(APDPE): Режим доступу: http://_______ www.apdpe.org/formacion-detective.htm&rurl=translate.google.ru&usg=ALkJrhhqoItm0w

8V7oXQ8DCv6qCuDd1Pfw

[16]

Див.: Офіційний сайт Професіональної Асоціації приватних детективів Іспанії, Asociaciôn Profesional de Detectives Privados de Espana, (APDPE): Режим доступу: http:// www.apdpe.org/normativa-legislacion.htm&prev=/search%3Fq%3DC%25C3%25B3mo% 2Bconvertirse% 2Ben % 2Bun% 2Bdetective% 2Bprivado% 26hl% 3Dru% 26lr% 3D% 26sa% 3DG% 26newwindow %3D1&rurl=translate.google.ru&usg=ALkJrhj4ewu9zbEd5rhtE_5SjkmKFpt6Kg

Див.: Інтернет сторінка законодавства Італії - "Testo unico delle leggi di pubblica sicurezza": Режим доступу: http: / /www.comune.napoli.it/flex/cm/pages/ServeBLOB.php /L/IT/IDPagina/1858




Поделиться с друзьями:


Дата добавления: 2014-01-07; Просмотров: 1234; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!


Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет



studopedia.su - Студопедия (2013 - 2024) год. Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав! Последнее добавление




Генерация страницы за: 0.116 сек.