Етіологічні міфи

Героїчні та близнечні міфи

Героїчні міфи – міфи про героїв-людей, що принесли благо людству: здобули для людей вогонь, навчили їх ремеслам, пожертвувавши собою (про культурних героїв, засновників племен — грецькі міфи про Геракла), про здобуття людьми культурних навичок (міф про Прометея). Героїчні міфи фіксують найважливіші моменти життєвого циклу героя, будуються як біографія героя. Героїчні міфи в західноєвропейській літературі.

Міфи про трікстера (близнечні) – розповідають про двійника культурного героя у його «низькій» іпостасі; це блазень, безтолковий недотепа, лукавий і пустотливий шахрай, ненажера і розпусник. Часто він зображaється як близнюк культурного героя. Брати виступають суперниками або союзниками. Або спочатку суперниками, а потім союзниками, як шумерський Гільгамеш і рівне йому силою чудовисько Елкіду, з яким герой побратався після поєдинку. Цього напівзвіра-напівлюдину боги зліпили як супротивника герою, який, не маючи достойного супротивника, жорстоко пригнічував свій народ.

Близнята стають родоначальниками племені або людства.Один символізує все хороше, інший – все погане. Про створення землі Богом і Ч… - рудименти близнечного міфу. Брат і сестра – Осіріс й Ісіда в Єгипті, Яма і Ямі в Індії – інцестуальний зв'язок символізує єдність двох міфічних опозицій, протилежностей (чорне й біле, зима й літо). Часто близнечна пара зображується як андрогін – двостатева істота, або ж фігура з двома обличчями (Гор і Сет в Єгипті).

Зооморфні близнечні міфи – спорідненість між людиною й твариною або участь у народженні близнюків батька-тварини. У багатьох народів існував обряд вбивства близнюків зразу ж після народження і віднесення тіл у болото, ліс, тобто в тваринне середовище. На Сахаліні матір близнюків хоронили у ведмежій клітці – мати звірів. В українців ймовірно існували міфи про близнюків («Іван Голик і його брат», «Песинський, Сухинський, Жабинський і золотокучеряві сини царівни») брата й сестру, про родинні стосунки між тваринами й людьми (інцест) тощо. Витоки близнечних міфів – страх перед неприродністю народження близнюків.

Міфи етіологічні – про появу різних природних і культурних особливостей і соціальних об’єктів. причинність явищ і процесів оточуючої дійсності. Їхнє завдання – пояснити облаштування космосу чи речі, як вона робилася. Це розповіді про походження тварин і рослин, гір і морів, світил, смерті тощо. Космос – зразкове творіння, шедевр бога, тому космогонічний міф є зразковою моделлю для всіх видів творіння, а все, що схоже на Космос – священне У всіх випадках міфи про походження продовжують і доповнюють космогонічний міф. Вони становлять аналогію космогонічному, міфічна ідея походження об’єкту чи явища накладається на ідею створення світу (Еліаде Аспекти міфа с. 42-47).

Виникнення смерті пояснюється як помилка. Д.Фрезер виокремлює 4 типи міфу про походження смерті: сюжет про двох вісників; сюжет про молодий і старий місяць; сюжет про змія й його скинуту шкуру; сюжет про бананове дерево.

Сюжет про двох вісників поширений у Африці. Бог послав до міфічних першопредків хамелеона зі звісткою про те, що люди будуть безсмертні, та ящірку, щоб сповістила, що вони помруть. Хамелеон не поспішав, тому ящірка прибігла першою і впустила смерть в людський світ. Або: бог запропонував людям два пакунки, в одному з яких було безсмертя, а в іншому смерть. Люди, на жаль, вибрали другий.

Міф про молодий і старий місяць австралійський: спочатку, коли ще тварини були людьми, деякі з них помирали, і тоді місяць їх оживлював. Але один дід-чаклун раптом сказав: «хай залишається мертвим!». Після цього ніхто більше не оживав, окрім старого місяця, який ставав молодим.

Сюжет про зміїну скинуту шкуру: меланезійський міф про те, що спочатку люди, коли ставали старими, скидали шкуру, як змія або краби, й так повертали собі молодість. Одна стара жінка скинула шкуру у воду й побачила, як її прибило до берега нижче за течією. Вона повернулася додому, де її чекала дитина. Але дитина не впізнала матері й почала плакати. Щоб заспокоїти дитину, жінка пішла на берег, витягла з води стару шкуру й знову одягла її. З того часу люди перестали скидати шкуру й стали смертними.

Міф про бананове дерево індонезійський. Бог із неба на мотузці спускав людям свої дари. Одного разу він спустив камінь. Але люди не захотіли взяти каменя, образилися й крикнули: «Що нам робити з каменем? Спусти нам щось інше». Тоді бог спустив їм банан. Першопредки з радістю його взяли. А бог сказав: «Якби ви вибрали камінь, ваше життя було б таким безсмертним, як камінь. А якщо ви вибрали банан, то віднині ваше життя буде схоже на його життя. Як тільки бананове дерево дає новий паросток, старий стовбур помирає. Так і ви будете помирати, як тільки народите дітей».

У слов’ян смерть – це сон, рожаниця, страшна кістлява жінка, перетворення у птахів.

Різновидом етіологічних міфів є міфи культові – про походження обряду чи культової дії. Еліаде стверджує, що культові дії направлені на постійне відновлення Всесвіту. Усе, що відбувається в часі, руйнується, розпадається, вироджується й зникає. Тому періодично його треба відновлювати: символічно знищити останки старого, повернутися до абсолютного початку й створити космогонію майбутнього. Нове не може утворитися до того часу, поки не буде знищене старе. Тому й з’явилися есхатологічні міфи, оскільки це була єдина можливість досягнути первісної досконалості.

Сприйняття року як циклу – ідея щорічного відновлення Космосу за моделлю космогонічного міфу в культових різдвяних містеріях, освячення сходження на престол нового царя, обряд посвячення в монархи. Ритуал споживання їжі – не лише фізіологічний, а й релігійний: поїдається створене богами за моделлю причащання першопредків. Космогонічне значення має будівництво або навіть ремонт ритуальної хижі, яка уособлює всесвіт. Архітектура церков. Обряди зведення будинку в українців. У всіх народів дах – небесний купол, діл – земля, стіни за сторонами світу тощо.

Дата добавления: 2014-01-07