Ініціаційні міфи

Ініціаційні міфи – міфи, що розповідають про обряд переходу хлопчиків (дівчаток) у іншу вікову та соціальну категорію. Це перехід від природного стану (дитини) до культурного стану (член спільноти). Пропп В.Я. Исторические корни волшебной сказки. Етапи ініціації в австралійців: підготовка місця «сакрального» для чоловіків й ініціантів; відмежування кандидатів від матерів і жінок; переведення їх до ізольованого табору, де вони вивчатимуть релігійні традиції племені; певні ритуальні дії, що проводяться над посвяченими: випробування й харчові заборони (позбавлення їжі, сну, обрізання, видалення зуба, тату, надрізи на шкірі, що дають шрами, бриття волосся тощо).

При ініціації воїнів проводяться військові випробування: Таціт розповідає про стародавніх германських воїнів берсерки (воїни у ведмежих (берк) сорочках (серк)), які магічно ототожнювалися з ведмедем і могли перетворюватися у вовка або ведмедя. Поводилися як хижі звірі, не стриглися й не голилися, поки не переможуть без зброї вовка або вепра й не вб’ють ворога. Не носили щитів і не боялися вогню й сталі. У козаків – характерники. Ініціація Кухуліна.

На найдавніших стадіях культури ініціація підлітків включала ряд ритуалів, у ході яких неофіт символічно повертався в материнське лоно (регресія, асоціація з первісним Хаосом), перетворювався в ембріон, щоб народитися заново. Ініціація рівносильна наступному народженню. Цю регресію в народів Індії зображають як пожирання ініціанта морським чудовиськом або великою рибою; потрапляння на той світ через колодязь, вхід у печеру тощо.

У шаманських розповідях ініціація знахаря включає екстатичне переживання, в ході якого ініціант з допомогою міфічних істот піднімається на небо або опускається в підземний світ. В австралійських, сибірських міфах він може або померти, а потім ожити й повернутися, або на тривалий час втратити свідомість, або стати навіженим і потім прийти в себе, або пережити видіння, як його вбивають, викидають всі нутрощі й наповнюють іншими чи зашивають в його тіло священне каміння.

Нове народження – це народження духовне, містичне, а не фізичне. Стадії ембріонального розвитку й народження ініціант повторює ритуально, символічно.

Сучасні ритуали: з метою психологічного й фізичного зцілення закопування людини в труні, щоб потім відкопати. В Індії таким чином у традиційній медицині проводиться омолоджування, відновлення здоров’я хворих. Тут маємо символіку нового народження. У китайській медицині – метод ембріонального дихання тай-цзи. В даосизмі досягнути блаженства, довголіття (безсмертя) – це вийти за межі часу й повернутися до первісної єдності, до стану Хаосу, який передував акту космогонічного творення. Будда навчив людей заново проникати в материнське лоно. Йога й буддизм позбавляють людину від страху жити в історичному часі й демонструють техніку «повернення назад», позбавлення від карми (перебування в часі), зцілення. В архаїчних культурах щоб зцілитися від часу, треба повернутися назад і злитися зпочатком світу.

Купання в киплячому казані – казковий мотив, у якому вже бачимо дигресію міфу.

У психоаналізі людину повертають до періоду раннього дитинства. За допомогою індивідуального повернення до початкового часу можна відродитися знову, знищивши спогади про ту першу катастрофу, яка спричинила випадіння з раю й пагубно вплинула на подальшу долю. А знищити спогади можна, лише згадавши їх. Це техніка мислення людей первісних суспільств: знання історії походження речі чи явища дає нам магічну силу впливу на неї, владу над ними.

Згадки про свої попередні втілення або попередні життя – містична практика, завдяки якій людина позбавляється карми й стає господарем свого життя. Будда мав абсолютну пам'ять – пам’ятав усі свої народження, Кришна також знав всі свої життя, йоги, мудреці, відуни – це всі ті, хто знає.

У шаманів є практика постійно відновлювати в пам’яті свої попередні історії, навіть трагічні кризи свого міфічного минулого.

Дата добавления: 2014-01-07