П л а н. Тема: Педагогічна майстерність вчителя та шляхи її формування

Лекція 2.

Тема: Педагогічна майстерність вчителя та шляхи її формування.

1. Педагогічна майстерність її визначення та значення для становлення вчителя.

2. Структурні компоненти пед.майстерності.

3. А.С.Макаренко та В.О. Сухомлинський про педагогічну майстерність.

4. Основні шляхи формування пед.майстерності.

5. Педагогічна ситуація і педагогічна задача.

6. Самовиховання вчителя.

Література:

Майстерність завжди виявляється в діяльності, причому сформованій.

Педагогічна майстерність – вияв високого рівня педагогічної діяльності (Н.П.Волкова)

Педагогічна майстерність – це досконале творче виконання вчителем професійних функцій на рівні мистецтсва, результатом чого є створення оптимальних соціально-психологічних умов для становлення особистості кожного виховання, забезпечення високого рівня інтелектувального розвитку, виховання кращих моральних якостей, духовного збагачення школярів.

Педагогіка вимагає від вчителя здійснення професійної діяльності на рівні майстерності, бо він творить найміцніше у світі –Людину. З цього приводу К.Д.Ушинський писав «Усяка практична діяльність, що прагне задовольнити вищі моральні і взагалі духовні потреби людини, тобто ті потреби, які належать виключно людині і становлять виключно риси її пририди, це вже мистецтво. У цьому розумінні педагогіка буде,звичайно вищим з мистецтв, бо вона прагне задовольнити найбільшу з потреб людини і людства – їхнє прагнення до вдосконалення у самій природі; не до вираження довершеності на полотні або в мармурі, а до вдосконалення самої природи людини – її душі і тіла, а вічно передуючий ідеал цього мистецтва є довершена людина.»

Як наукова проблема п.майст. постала у ХІХ ст.. Дослідники педагогіки тлумачать по різеому.

Пед.майст. – як найвищий рівень педагогічної діяльності, який виявляється в тому, що у відведений час педагог досягає оптимальних наслідків.

П.м. – як синтез наукових знань, умінь і навичок методичного мистецтва і особистих якостей вчителя.

П.м. –високе мистецтво навчання і виховання.

Зовні майстерність виявляється в успішному розв’язанні різноманітних педагогічних завдань, високому рівні організованого навчально – виховного процесу, але суть її в тих якостях особистості вчителя, які породжують цю діяльність, забезпечують її успішність. Ці якості слід шукати не лише в уміннях, а й у тому сплаві властивостей особистості, її позиції, які й дають педагогу діяти продуктивно і творчо.

Хоча П.м. виявляється в діяльності, проте вона не зводиться лише до неї.. Не можна обмежити її лише високим рівнем розвитку спеціальних узагальнених умінь.

Сутність П.м. – в особистості вчителя в його позиції, здатності виявляти творчу ініціативу на грунті реалізації власної системи цінностей.

П.майстерність – це вияв найвищої форми активності особистості вчителя в професійній діяльності, активності, що базується на гуманізмі і розкривається в доцільному використанні методів і засобів педагогічної взаємодії у кожній конкретній ситуації навчання і виховання.

Така доцільність є результатом засвоєння системи знань і уявлень про закони навчання, технології розвитку дитини, а також індивідуальні особливості педагога, його спрямованість, здібності та психофізичні дані.

П.м. - грунтуєтьчя на високому фаховому рівні педагога, його загальній культурі та педагогічному досвіді.

П.м. – розглядається і як вияв власного «я» у професії, як самореалізація особистості вчителя у педагогічній діяльності, що забезпечує саморозвиток особистості учня.

Для того, щоб здійснювати керівництво розвитком учнів учитель має бути здатним керувати собою і через себе –всіма компонентами педагогічної діяльності (мета, суб’єкт, об’єкт, засоби, результат) на грунті зворотного зв’язку:

- усвідомлення мети діяльності і засобів її досягнення;

- бачення внутрішньої картини світу дітей і того, як сприймають вони дії педагога;

- вибір оптимальних засобів впливу і коригування педагогічної позиції на підставі аналізу результатів відповідно до поставлених завдань.

Спрямованість на дитину як прагнення співучасті у її розвитку допомагає обрати мету і спонукає до пошуку способів її реалізації – педагогічних технологій і техніки.

Усвідомлення мети і результату організованого процесу розвитку зумовлює потребу у знаннях, і тоді сплав гуманістичної спрямованості та професійної компетентності стає міцною підвалиною для розвитку педагога, даючи змогу осмислювати суперчності між обраною програмою виховання і реальним процесом її здійснення. Саме це є внутрішнім стимулом самовиховання вчителя, прагненням набути необхідних умінь, поглибити знання.

Втрата вчителем здатності регулювати педагогічний процес призводить до гальмування гармонійного розвитку взаємодії з учнями, і тоді з’являється орієнтація лише на зовнішній контроль, а не на самоконтроль, що паралізує органічність у поведінці вчителя.

Отже майстерність вчителя можна розглядати як найвищий рівеь педагогічної діяльності (якщо ми характеризуємо якість результату), як вияв творчої активності особистості педагога (характеризуємо психологічний механізм успішної діяльності).

Для того, щоб усвідомити витоки розвитку майстерності, зрозуміти шляхи професійного самовдосконалення, доцільно сформулювати визначення цієї педагогічної категорії так:

Дата добавления: 2014-01-07