Які педагогічні уміння необхідні вчителю – вихователю?

Як розуміти слова Л.М.Толстого: «Якщо вчитель поєднує любов до справи і до учнів він –досконалий вчитель»?

Мудрість влади педагога – це велика творчість, глибоке, сердечне протикнення в світ дитячих думок і почуттів».

«Любов до дітей має поєднуватися із строгістю і вимогливістю»

«Робота вчителя – це робота серця і нервів»

Проблемні питання:

2. Чому професія вчителя – «найприкрасніша під сонцем»? Чиї це слова?»

Крім особистісних якостей педагогу потрібні знання педагогіки, психології, свого предмету і методики викл. предмету = Проф. компетен.

(Коменський)

Для здійснення усіх цих компонентів на основі вищезгаданих особистісних якостей у вчителя повинні сформуватися необхідні педагогічні уміння, які є основою для формування Педагогічної майстерності, що поєднує особ.риси, проф. знання та проф.уміння.

Педагогічна діяльність багатоаспектна, вона містить певні окремі компоненти. Зокрема:

- організаторський

- комунікативний

- конструктивний

- гностичний (або дослідницький)

Це вимагає відповідних умінь.

1. Конструктивні вміння: забезпечують

-планування навчально – виховної роботи відповідно до навч.програм і планів;

-вибір доцільних форм і видів діяльності;

-вибір дієвих методів виховного впливу;

-планування перспективних напрямів керівництва дитячим колективом;

-здійснення індивідуального і диференційованого підходу до учнів.

2. Комунікативні вміння допомагають

-встановлювати педагогічно вмотивовані контанкти з учнями, колективом, батьками, колегами, адміністрацією;

-регулювати міжособистісні стосунки учнів у первинному колективі, а також взаємини первинного колективу із загальношкільним;

3. Організаторські вміння необхідні для

-організації себе і своєї діяльності;

-організації керування дитячим колективом, забезпечення їх розвитку;

-надання допомоги дитячим громадським організаціям;

-забезпечення педагогічної доцільної діяльності дитячих колективів;

-організація роботи з батьками, залучення громадськості на допомогу школі у вихованні дітей.

4. Дидактичні вміння, які допомагають

-пояснювати учням зміст навчального матеріалу з урахуванням їх віку;

-керувати самостійною пізнавальною діяльністю учнів, сприяти розвитку у них потенційних інтелектуальних можливостей;

-обговорювати школярів методами самостійної пізнавальної діяльності;

5. Перцептивні вміння (від лат. perceptio – сприймання, пізнання, чуттєве сприйняття, розуміння і оцінка людьми соціальних об’єктів – інших людей, самих себе, груп та інш.) до яких належать

-здатність проникати у внутрішній світ школярів, адекватно сприймати і розуміти психічний стан вихованців;

-спостережливість, що дає змогу розуміти реальний стан вихованця в конкретній ситуації;

6. Сугестивні вміння (від лат. suggestio – навіюю) які проявляються у безпосередньому емоційно – волблвому впливі на вихованців з метою створення у них певного стану, спонукання до конкретних дій.

7. Пізнавальні (гностичні, дослідницькі) передбачає

-вивчення учнів, дитячого колективу, складання характеристик;

-вивчення нової психолого-педагогічної та іншої літератури, використання досягнень науки у практиці;

-аналіз передового педагогічного досвіду і його творче використання у власній практиці;

8. Прикладні вміння

- уміння творчого характеру – малювати, танцювати, гарти на музичних інструментах, вишивати, ліпити, моделювати, плести та ін.;

- володіння технічними засобами навчання, комп’ютерною технікою.

9. Вміння в галузі педагогічної техніки. (уміння керувати собою: мімікою, жестами, внутрішнім самопочуттям);

-одягатися з урахуванням індивідуальних особливостей, прийнятого у суспільстві стилю, вимог культури та особливостей діяльності;

-володіти собою, оцінювати свої почуття у конкретній ситуації, психічний стан вихованців, обирати потрібну тактику дій відповідно до педагогічних завдань;

- володіти голосом, тогом, темпом, ритмом педагогічного мовлення;

- володіти мімікою і жестами;

- уміння ходити, стояти, сидіти;

- володіти навичками психотехніки(вміння застосовувати знання про психіку людини, для розв’язання практичних завдань).

Процес оволодіння педагогічними вміннями досить складний. Він триває у період отримання професійної освіти, а також у процесі практичної діяльності.

Усі ці педагогічні вміння відображають зміст педагогічної діяльності, показують, які напрямки діяльності здійснює вчитель.

1. Педагогічна ситуація і педагогічна задача.

Вся педагогічна діяльність складається з ланцюга педагогічних ситуацій. Створюються вони спонтанно.

Педагогічна ситуація – це фрагмент педагогічної дійсності, що містить суперечності між досягнутим і бажаним рівнем вихованості учнів і колективу, що їх враховує вчитель, добираючи способи впливу, стимулюючи розвиток особистості. Учитель, усвідомлюючи ситуацію, формулює для себе завдання: стратегічні, тактичні, ситуативні. Майстерність учителя полягає в умінні перетворити ситуацію на педагогічну задачу, тобто спрямувати умови, що склалися, на перебудову стосунків, наближаючись до поставленої мети.

СИТУАЦІЯ + МЕТА = ЗАДАЧА

Педагогічна задача – це виявлені в навчально-виховному процесі суперечності, які враховує вчитель, стимулюючи розвиток особистості, це педагогічна мета, поставлена за певних умов.

Розв’язання задачі починається з аналізу ситуації, далі іде усвідомлення проблеми і формулювання задачі. Потім розробляється проект рішення і практично реалізується заплановане рішення. Аналіз результату є п’ятим етапом розв’язання (порівняння наслідків розв’язання з поставленим завданням). Результат розв’язання – нова ситуація, якщо вона наближає нас до мети виховання і навчання, то результат позитивний і обране рішення продуктивне. Узагальнюючи можна порівняти дії педагога-майстра і початківця.

Діяльність педагога-майстра.	Діяльність педагога-початківця.
1. Бачить педагогічні задачі в цілісному педагогічному процесі і обирає рішення з орієнтацією на надзавдання.	1. Сприймає кожну задачу окремо, не пов’язуючи її з іншими.
2. Розв’язує переважно стратегічні завдання	2. Розв’язує переважно ситуативні завдання.
3. Уміє викликати певні психічні стани (самовладання).	3. Відчуває страх і пригнічення.
4. Уміє передати ініціативу учням створити умови для їхньої активної діяльності.	4. У розв’язанні задач прагне виступити головною дійовою особою, переважає прямий вплив.
5. Працює з усім колективом, але не випускає з поля зору кожного учня.	5. Звертає увагу насамперед на тих учнів, що “випадають”
6. Усуває причини.	6. Спрямовує зусилля на саме явище, а не на причини.
7. У пошуках причини аналізує власну діяльність.	7. Шукає причини поза собою (звинувачує інших, обставини.)
8. Головні зусилля спрямовує на зміни системи своєї роботи (постійно шукає, самовдосконалюється, само виховується).

Ситуація з класним керівником (Зязюн, ст.42).

4. Самовиховання вчителя.

Самовиховання – це формування людиною своєї особистості відповідно до свідомо поставленої мети. Для педагога робота над собою – необхідна передумова набуття і збереження професіоналізму. Це цілеспрямований процес, він є продовженням професійного виховання. Коли майбутній педагог з об’єкта виховання перетворюється на суб’єкт організації власної життєдіяльності: самостійно обирає мету самовдосконалення, постійно аналізує здобутки професійного зростання, займається самоосвітою. Мотивом – збудником роботи над собою є розуміння невідповідності між “Я-реальним” і “Я-ідеальним”. Це можливо в тому разі, якщо в майбутнього вчителя наявний професійний ідеал і є здатність до самопізнання.

Самопізнання – процес цілеспрямованого отримання інформації про розвиток якостей своєї особистості. Самопізнання проходить через самоспостереження, самоаналіз, самооцінку, самопрогнозування.

Схема самовиховання

№ етапа	Етапи самовиховання	Способи самовиховання
Потреба в самовихованні
I	Самопізнання	самоспостереження самоаналіз самооцінка сапопрогнозування
II	Планування роботи над собою	самозобов’язання особисті плани роботи над собою девіз життя програма самовиховання
III	Реалізація програми	самопереконування самонавіювання самонаказ самосхвалення самозаохочення самоосуд
IV	Контроль	самоконтроль самозвіт самооцінка

Але самовиховання не єдиний напрям професійно-педагогічного самовдосконалення вчителя. Сюди входять і науково-методична робота, вивчення та узагальнення передового педагогічного досвіду, самоосвіта; застосування знань у практичній роботі (застосування на практиці досягнень науки, впровадження передового педагогічного досвіду, застосування результатів науково-методичної роботи).

Окремо слід сказати про чинники підтримання професійного рівня педагога. Крім самоосвіти та вивчення педагогічного досвіду сюди слід віднести педагогічну пресу, радіо і телебачення та атестацію вчителів. Виділяють 4 категорії вчителів: учитель (“спеціаліст”), учитель другої категорії, учитель першої категорії, учитель вищої категорії.

Дата добавления: 2014-01-07