Лекція 1. Завдання для самостійної роботи

Завдання для самостійної роботи

Розробіть алгоритмсоціально-педагогічної діяльності?

Зробіть порівняльний аналіз соціальні технології та педагогічні технології

“Лебедине озеро” – видатний балет у чотирьох актах на музику Петра Ілліча Чайковського, створену в 1875 – 1876рр. Всього було три версії – постановки балету. Перші дві вважаються невдалими. Тільки третя, перекинувши всі канони академічної хореографії, принесла балету не просто успіх, а й безсмертя і є основою всіх наступних класичних редакцій балету.

Навряд чи знайдеться балетний твір більш відомий і при цьому з більш складною і суперечливою сценічної долею. Надзвичайна популярність зробила цей балет символом усього академічного балетного мистецтва. Але сам композитор великого успіху свого твору не застав. Вважається (згідно зі свідченнями, що збереглися), що музичний твір було створено Чайковським під впливом побаченого в Лебедівській економії Давидових (нині Кам'янського району Черкаської області) озера з лебедями. Але ідея постановки балету “Лебедине озеро” належала дирекції Московської імператорської трупи.

В основу сюжету лягла старовинна німецька легенда про прекрасну принцесу, перетвореної злим чарівником на лебедя. Мистецтвознавці вважають, що джерелами лібрето могли послужити твори різних авторів на цей романтичний сюжет: казка німецького письменника Музеуса “Лебединий ставок” або “Ундіна” Фрідріха Де Ла Мотт Фуке. Швидше за все, різні твори по-своєму інтерпретували старовинну легенду, яка до того вже звернула на себе увагу діячів балету: на цей сюжет композитор Даніель Обер в 1839 році склав оперу за лібрето Мельвіля і Ежена Скріба, яка звалася “Озеро фей” (Le lac des fées), а в 1840 році балетмейстер Філіппо Тальоні поставив на музику цієї опери однойменний балет “Озеро чарівниць”.

Офіційно авторами лібрето вважаються В. Бегічев і В. Гельцер, однак існують думки про причетність до написання лібрето і самого композитора Петра Ілліча Чайковського.

Петро Ілліч Чайковський (25 квітня 1840 – 25 жовтня 1893) – російський композитор, диригент, педагог, музично-громадський діяч.
Походив з українського роду Чайок. Народився в селищі при Камсько-Воткінському заводі Вятської губернії. За словами самого композитора, “виріс у глухомані, з дуже раннього дитинства перейнявся невимовною красою характеристичних рис російської народної музики”.

Вчився грі на фортепіано з ранніх років. У 14-річному віці залишився без матері, яка померла від холери. Чайковський бере на себе відповідальність за виховання молодших братів. За спогадами молодшого брата, Модеста, “Наймудріший і найдосвідченіший педагог, найбільш любляча й ніжна мати не могла б нам замінити Петра”. Закінчив училище правознавства в Санкт-Петербурзі (1859), служив в міністерстві юстиції до 1863 року. Паралельно займався музикою в класах Російського музичного товариства, що було 1862 року перетворено в Петербурзьку консерваторію. В консерваторії вивчав композицію у класі А. Г. Рубінштейна. За роки навчання в консерваторії Чайковський написав ряд навчальних творів, зокрема квартет, п'єси для ф-но. Закінчив консерваторію 1865 року, представивши на випускному іспиті кантату на текст оди Ф.Шиллера “Ода радості”.

1866 року Чайковський переїхав до Москви на запрошення Миколи Рубінштейна викладати у щойно відкритій Московській консерваторії. В консерваторії Чайковський викладав композицію, гармонію і теорію музики, інструментування. Серед його учнів – Сергій Танєєв. Чайковський брав активну участь у творчому житті Москви, тут він знайомиться з Львом Толстим, Олександром Островським (пізніше – автором лібрето до опери Воєвода), а 1868 – з композиторами “Могутньої купки”, які звернули його інтерес до програмної музики. Серед творів цих років – 1-а симфонія та увертюра-фантазія “Ромео і Джульєтта”, (1869).

Творчість Чайковського 1870-х років охоплює різні жанри – він пише опери “Опричник” і “Коваль Вакула”, музику до драми Островського “Снігуронька”, балет “Лебедине озеро”, Другу і Третю симфонії, фантазію “Франческа да Ріміні”, Перший фортепіанний концерт, Варіації на тему рококо для віолончелі з оркестром, три струнні квартети та інші.

1876 року Чайковський здійснив разом із братом Модестом подорож до Парижа. Сильне враження на Чайковського справила опера “Кармен” Жоржа Бізе, прем'єра якої відбулася за рік до цього. На зворотньому шляху Чайковський з братом відвідали Вагнерівський фестиваль у Байройті, де особисто познайомився з Ф. Лістом і Ріхардом Вагнером.

В липні 1877 року Чайковський імпульсивно одружився на колишній консерваторській студентці Антоніні Мілюковій, молодшій за нього на 8 років. Мілюкова надсилала композиторові листи і навіть погрожувала самогубством, якщо він відмовиться від зустрічі. Чайковський, який в той час працював над оперою в “Євгеній Онегін (опера)”, на відміну від героя своєї опери не став відмовляти своїй прихильниці. Проте вже у жовтні Чайковський прийняв рішення про розлучення, він припиняє також роботу в Московській консерваторії та разом з братом Анатолієм вирушає до Швейцарії. Ця поїздка стала можливою завдяки прихильниці його таланту Надії фон Мекк, яка призначила йому щорічну стипендію у розмірі 6000 рублів (еквівалентно сучасним 54 000$), за умови, однак, що вони ніколи не зустрінуться особисто. Спілкування Чайковського з фон Мекк відбувалося винятково листовно. За 13 років листування було написано близько 1100 листів. Наступного 1878 року Чайковський закінчив “Євгенія Онегіна” та Четверту симфонію, якими сам композитор залишився задоволеним. “Я відчуваю сьогодні велику насолоду від свідомості, що я закінчив два великі твори, у яких, мені здається, я зробив крок уперед, і значний”.

Протягом наступних 14 років життя Чайковський постійно подорожував – як батьківщиною, так і за кордоном. Подорожував переважно поїздом, а в 1886 — пароплавом з Батумі до Марселя. В середині 1880-х Чайковський повертається до активної музично-суспільної діяльності. В 1885 його обирають директором Московського відділу Російського музичного товариства. Музика Чайковського одержує популярність у Росії й за кордоном. В цей час Чайковський починає займатися диригуванням, і в 1887 – початку 1888 року він робить перше європейське турне як диригент. Концертні поїздки зміцнили творчі й дружні зв'язки Чайковського з західноєвропейськими музикантами, серед яких — і Ганс фон Бюлов, Едвард Гріг, Антонін Дворжак, Густав Малер, Артур Нікіш, Каміль Сен-Санс та інші. Навесні 1891 року П. І. Чайковський робить поїздку в США. Він диригував власними творами у Нью-Йорку, Балтіморі й Філадельфії з надзвичайним успіхом.

Останні роки життя музикант проводить в Клину у Підмосков'ї, де зараз знаходиться його меморіальний музей. 16 жовтня 1893р він успішно диригував на прем'єрі своєї симфонії в Петербурзі, через 9 днів раптово помер.

Короткий зміст балету “Лебедине озеро”.

Дія I, картина 1. У старовинному німецькому замку святкується день повноліття принца Зіґфріда. Його вітають друзі, придворні і мати – можновладна принцеса. Потім його урочисто посвячують у лицарі. Відтепер його життя стануть визначати борг і доблесть. Звучать останні тости на його честь, ровесниці прагнуть його уваги, але душу Зіґфріда хвилюють інші почуття, він мріє про чисте, ідеальне кохання. Бенкет затихає, гості розходяться, залишаючи принца наодинці з його думками в сутінках. Він відчуває поруч із собою чиюсь тінь, ніби якась сила вабить його. Це є сама Доля в образі Злого Генія, щоб відкрити принцу хвилюючі таємниці. Підкоряючись владному помахові невидимого супутника і невиразним передчуттям, Зіґфрід вирушає в ідеальний світ своєї мрії...

Картина 2. Принц потрапляє на берег фантастичного озера. У мерехтливих відблисках води перед ним виникають видіння зачарованих дівчат – лебедів. Він бачить Одетту, найпрекраснішу з них, і завмирає, вражений її красою. Йому відкривається нарешті його романтичний ідеал. І він клянеться Одетті в любові і вірності.

Дата добавления: 2014-01-07