Національні й глобальні економічні інтереси

Розглядаючи економічні інтереси, ми визначили, що належність до певної суспільної групи, зумовлює спільність, схожість важливих економічних інтересів індивідів, які належать до цієї групи та, одночасно, суперечливість конфліктність інтересів представників різних суспільних груп (таку конфліктність ми розглянути на класичному прикладі взаємодії найманих працівників із власниками бізнесу). Проте, реалізація економічних інтересів всіх суспільних груп може відбуватись лише спільно: наймані працівники реалізують свій економічний потенціал лише у взаємодії із власниками засобів виробництва, а останні, не зможуть привести в дію свої ресурси без вмотивованого і кваліфікованого персоналу (а таким він стає лише за достатніх розмірів оплати праці й реалізації інших своїх специфічних інтересів). Так само і власник землі зацікавлений в конкурентоспроможності, накопиченні доходів і розвитку підприємства виробника сільськогосподарської продукції, що орендує його ділянку землі. Бачимо, що належність до одного господарського середовища, до єдиної сфери економічної діяльності зумовлює спільність деяких економічних інтересів для всіх учасників економічної діяльності без винятку. Єдність інтересів виникає не лише між учасниками суспільного виробництва, що беруть в ньому участь в різних соціальних статусах, а й між тими, що різняться місцем в системі поділу праці. Так, зростання ефективності в енергетичній і транспортній галузі розкриває додаткові можливості для розвитку і створення більших доходів в багатьох виробничих галузях, підвищення ефективності галузі будівельних матеріалів створює умови для збільшення масштабів діяльності й доходів будівельних підприємств. Такі самі зв‘язки існують між додатковими доходами всіх галузей і секторів економіки: розширення масштабів й ефективності економічної діяльності одних створює економічні передумови для поліпшення економічних результатів інших. Також, спільність економічних інтересів відокремлених учасників суспільного виробництва виникає внаслідок спільного споживання суспільних благ: охорона навколишнього середовища, забезпечення дотримання правопорядку, національна оборона, освітлення вулиць і навігаційні засоби загального користування, централізована енергетична і транспортна інфраструктура, виважена антициклічна політика уряду – все це блага, що споживаються спільно всіма суб‘єктами економіки, доступ до них, здебільшого рівний для всіх і вигода від їх надання – переважно порівну розподіляється між учасниками економічної діяльності. Всі наведені вище аспекти зумовлюють низку спільних інтересів всіх членів суспільства. Такі інтереси називають національними – вони виражають сукупність умов, за яких суспільство, держава, спільність людей, об‘єднаних спільними економічними, правовими, культурними і соціальними умовами життя досягають найвищого з можливих рівня добробуту. Специфіка цих інтересів в тому, що вони, по-перше, не розділяють, а об‘єднують людей, належних до різних суспільних груп, трудових колективів, регіонів й спільностей. По-друге, в реалізацію цих інтересів здійснюють різні внески окремі суспільні групи й індивіди, проте вигоду від їх реалізації отримують всі однаковою мірою – незалежно від масштабів власного внеску. Наприклад, розміри сплачених податків не впливають на вигоду, отримувану людиною від створених за рахунок таких внесків благ загального користування: безплатного навчання і медичних послуг, транспортної інфраструктури, фундаментальних досліджень. По-третє, національні економічні інтереси, формуючи єдність людей в межах національних кордонів, визначають і суперечності між інтересами різних націй, суспільств, держав. Так, участь країни в міжнародній торгівлі в якості постачальника природних ресурсів і сировини, зумовлює зацікавленість в певних тенденціях світових цін на товари їх експорту (наприклад, країни експортери нафти зацікавлені в певних темпах зростання цін на нафту і нафтопродукти), а в якості імпортера природних ресурсів і експортера промислової продукції – зацікавленість в протилежних тенденціях розвитку світових ринків. Країни, де базуються потужні виробництва, здатні забезпечити товарами ринки багатьох країн, зацікавлені в більш вільних (ліберальних) правилах міжнародної торгівлі, що не допускають високих митних бар‘єрів і квот, що обмежують рух товарів між країнами, а країни що вирішують завдання розвитку власного промислового виробництва, використовуючи «імпортозаміщуючу» стратегію – навпаки, зацікавлені в правилах міжнародної торгівлі, що залишатимуть урядам більше волі у виборі засобів захисту національного товаровиробника. Тому об‘єктивною закономірністю економічного розвитку і зокрема розвитку міжнародних економічних відносин, зростання масштабів міжнародної економічної діяльності виступає виникнення суперечностей між національними інтересами різних країн. Із поглибленням зв‘язку між національними економіками, усуненням бар‘єрів на шляху вільного руху товарів, ресурсів, інформації і людей між країнами, збільшенням частки експорту й імпорту в національних і світових обсягах виробництва, поширенням спільних підприємств переплетіння особистих, колективних, класових, національних інтересів стає все більш щільним. Успіхи видобувної промисловості Росії стають вагомим чинником доходів, тисяч людей зайнятих у переробній промисловості Європейських країн; розвиток соціальної інфраструктури й виважена державна інвестиційна політика азійських країн створюють привабливі можливості для прибуткового вкладання заощаджень десятків тисяч представників середнього класу з розвинутих країн і, водночас, створюють загрозу втрати робочих місць для десятків тисяч працівників промислових підприємств, що можуть втратити робочі місця, через перенесення виробництва в країни азійського регіону. Протягом всього останнього десятиріччя ХХ ст. рівень суспільної продуктивності праці в українській економіці знижувався, але завдяки досягненням інформаційної і комп‘ютерної галузей провідних країн, населення України споживає блага, абсолютно недосяжні в часи, коли Україна входила в першу 20-тку світу за обсягами ВВП на працюючого. Все наведене вище ілюструє формування глобального, в масштабах усієї планети, середовища економічної діяльності, де добробут населення кожної окремої країни все більшою мірою залежить від ефективності використання ресурсів, належних суб‘єктам інших країн та від рішень, що приймають на міжнародному рівні економічного управління. Це зумовлює становлення нових інтересів: регіональних (що виражають спільне в національних інтересах країн певного регіону), інтеграційних (що виражають спільне в національних інтересах країн, що утворили певну організація для координації зовнішньоекономічної діяльності); глобальних (виражають спільне в національних інтересах всіх країн, які беруть участь в міжнародних економічних відносинах). Формування глобальних економічних інтересів виражає тенденцію зростання залежності добробуту кожного окремого суспільства від ефективності використання ресурсів в масштабах усієї світової господарської системи, від вирішення проблем і завдань, спільних для всіх країн.

Ознакою того, що сучасність є лише початковим етапом розвитку глобальної економіки виступає переважання національних інтересів над глобальними, розмитість останніх внаслідок асиметрії економічної влади і вкрай нерівномірного розподілу вигоди між міжнародних економічних відносин між країнами з різним рівнем економічного розвитку й місцем в системі міжнародного поділу праці. Так, з одного боку, участь в процесах міжнародного руху товарів, ресурсів, інформації були вагомим чинником зростання добробуту для більшості країн світу, з іншого, населення багатьох країн стикається з проблемами, зумовленими консервацією їх ролі постачальників дешевої сировини і природних ресурсів на світових ринках. Довготермінова тенденція зростання розриву за рівнем життя між провідними країнами і країнами в яких лише формується індустріальна економіка свідчить про загострення суперечностей між національними інтересами країн з різним рівнем економічного розвитку. Водночас, успіхи, досягнуті у вирішенні глобальних проблем завдяки розширенню масштабів і удосконаленню форм міжнародного співробітництва свідчать про вагомий потенціал становлення глобальних інтересів і механізмів їх реалізації для примноження добробуту націй і людства загалом.

Дата добавления: 2014-01-07