Сутність держави

Щоб розкрити поняття держави, необхідно проникнути до її сутності. Сутність держави - це внутрішній зміст її діяльності, який виражає єдність загальносоціальних і вузькокласових (групових) інтересів громадян. Будь-яка держава, разом із вирішенням суто класових завдань, виконує й загальносоціальні завдання («спільні справи»), без яких не може функціонувати жодне суспільство. Це - засоби транспорту і зв'язку, будівництво шляхів, іригаційних споруд, боротьба з епідеміями, злочинністю, заходи щодо забезпечення миру та інші. Два аспекти сутності держави визначилися з моменту її виникнення:

v класовий аспект - захист інтересів економічно пануючого класу здійснення організованого примусу;

v загальносоціальний аспект - захист інтересів усього суспільства забезпечення громадського блага, підтримання порядку, виконання інших загальносоціальних справ.

Поняття «сутність держави» звичайно уживається в трьох значеннях.

По-перше, це своєрідна моральна оцінка держави. У цьому розумінні суспільно-політична думка сформувала дві метатеорії:

1) держава — це організоване насильство над індивідом, зло, хоча й необхідне. Тому межі дії державної влади мають бути мінімізовані. Найяскравіше ця оцінка сутності держави представлена в працях ліберальних філософів та юристів;

2) держава — це спосіб забезпечення загального блага. З позицій такого підходу держава сприймається як агент із надання суспільству позитивних послуг (гарантування безпеки, соціальна допомога, виховання та освіта населення тощо), як опікун суспільства та індивіда.

У сучасному світі ригоризм указаних трактувань сутності держави значно знизився. Ліберали більше не заперечують необхідності соціальної функції держави, а прихильники патерналістської держави погодилися з необхідністю обмеження державної влади.

По-друге, під поняттям «сутність держави» розуміють сенс існування і роль держави в житті суспільства. «Сутність» як філософська категорія характеризує те головне в явищі, що визначає його природу, що робить явище самим собою: при зміні сутності об'єкт перестає бути тим, чим він є, і стає іншим явищем. Вітчизняні учені у сутності держави виділяють класовий (становий) і загальносоціальний (загальнолюдський) зміст. Як класова (станова) установа держава захищає певні вузькокласові інтереси. Наприклад, рабовласницька держава закріплювала юридичну безправність рабів, за допомогою державного апарату утримувала їх під владою рабовласників. У будь-якому випадку, проте, можна сказати, що з певного моменту розвитку суспільства держава є необхідним способом його організації, невід'ємною умовою його існування та життєдіяльності. Адже кожна держава організує виконання загальних справ, важливих для всіх членів суспільства, наприклад, оборону від зовнішніх ворогів, забезпечення правопорядку. У міру розвитку загальносоціальний та загальнолюдський зміст держави витісняє її вузькокласові функції.

І, нарешті, трете значення поняття «сутність держави» пов'язане з проблемою належності державної влади певному соціальному шару, з питанням про те, хто і в чиїх інтересах здійснює державну владу. У цьому сенсі існують такі концепції суті держави:

1) елітистська теорія (її родоначальники — Гаетано Моска, Вільфредо Парето, Роберт Міхельс) оцінює державну владу як справу політичних еліт (олігархій), що змінюють одна одну в управлінні державою. З цієї позиції влада народу — демократія — нездійсненна. Сучасні елітисти допускають демократичні засади у державній владі, стверджуючи, що єдиний інструмент демократії — вибори тієї або іншої еліти;

2) технократична теорія (Джеймс Барнхем, Деніел Белл, Олвін Тоффлер) бачить у державній владі різновид соціального менеджменту. У постіндустріальному (інформаційному) суспільстві, мета якого — розширене виробництво та споживання — менеджери стають новою економічною елітою, оскільки саме вони управляють виробництвом. Отже, процес перерозподілу продуктів виробництва та інші загальнозначущі для всього соціуму справи теж мають перебувати вруках професіоналів-менеджерів;

3) демократичні теорії стоять на позиціях народного суверенітету. Із їхньої точки зору єдиним джерелом державної влади є народ, а державна влада має здійснюватися в інтересах і під контролем народу. Теоретики плюралістичної демократії (Гарольд Ласкі, Моріс Оріу) стверджують, що в сучасній державі відбувається дисперсія політичної влади: держава ділить тягар ухвалення рішень із численними інститутами громадянського суспільства (партіями, профспілками, корпораціями). Теорія репрезентативної демократії (Ральф Дарендорф) розглядає демократичну державу як парламентарну систему, де органи влади обираються народом. Теорія партисипітарної демократії (демократії участі) оцінює державну владу як один із варіантів участі громадян в управлінні суспільними справами;

4) теорія держави загального благоденства (Карл Гуннар Мюрдаль) близька за своєю суттю до технократичних доктрин держави. З позицій цієї теорії держава є координатором економічної та політичної діяльності суспільства. Завдяки спільним зусиллям держави та суспільних інститутів інтереси всіх шарів суспільства в основному задоволені, досягнута рівновага між інтересами особи та суспільства;

5) марксистська теорія розглядає державу як знаряддя панування експлуататорського класу (рабовласників, феодалів, буржуазії). Класовий підхід до сутності держави виявився вельми плідним для дослідження додержавної держави, але до держави інформаційного етапу розвитку людства слабо придатний.

Спори про сутність держави належать до «вічних» наукових проблем. Рішення окремих аспектів цієї проблеми породжує нові питання про призначення та роль держави її суспільстві.

Дата добавления: 2014-01-07