Кинесика та іншіпідструктури невербальної комунікації

Лекція 4 Проблема просторово-часової організації спілкування. Кинесика та інші підструктури невербальної комунікації. Етапи спілкування

План

1. Проблема просторово-часової організації спілкування.

2. Кинесика та іншіпідструктури невербальної комунікації.

3. Етапи спілкування.

1. Простір і час організації комунікативного процесу виступають теж особливою знаковою системою, мають певне сенсове навантаження як компоненти комунікативних ситуацій. Так, розташування партнерів обличчям одне до одного сприяє виникненню контакту, символізує увагу до того, хто говорить, натомість окрик у спину може мати негативне значення.

У різних культурах розроблені свої нормативи часових характе­ристик спілкування, які є своєрідними доповненнями до семантично значущої інформації. Своєчасний прихід до початку переговорів символізує увічливість, повагу до партнера, запізнення ж інтерпрету­ється як вияв неповаги, легковажності

Існує навіть окрема галузь — проксемика (Е. Холл), яка вивчає норми просторової і часової орга­нізації спілкування («просторова психологія»).

Дослідження в цій галузі пов'язані з вивченням специфічних наборів просторових та часових констант комунікативної ситуації. Останні називаються хронотопами. У літературі описані, зокрема, хронотопи «лікарняної палати», «вагонного супутника» та ін. Суть їх полягає в тому, що специфічна ситуація спілкування створює ін­коли несподівані ефекти впливу.

Оптико-кінетична система знаків - жести, міміка, пантоміма. Загалом цю систему можна уявити як сприймання властивостей загальної моторики різних частин тіла (рух — жестикуляція, облич­чя — міміка, пози — пантоміма). Ця загальна моторика відображає емоційні реакції людини, оскільки включення оптико-кінетичної системи знаків до ситуації комунікації надає спілкуванню певних нюансів, що сприймаються неоднозначно за умов використання од­них і тих самих жестів у різних національних культурах. Значущість оптико-кінетичної системи знаків у комунікації настільки велика, що виокремилась особлива галузь досліджень — кінесика, яка ви­вчає ці проблеми.

Велике значення у невербальній комунікації мають вираз об­личчя, погляд. Вираз обличчя найбільше підкреслюють кути губ, нахмурювання або піднімання брів і зморщування чола. Ці елементи міміки дають змогу передати всю гаму емоцій і почуттів — від при­ємного здивування до розчарування.

Погляд — ключовий елемент невербальної комунікації. Як правило, саме ним партнер висловлює інтерес до розмови. Бігаючий погляд найчастіше говорить про нудьгу або про бажання у свою чергу взяти слово (якщо тільки воно не виражає страх чи почуття провини).

Пильний погляд, спрямований прямо в очі співрозмовнику, час­то сприймається як ознака деякої агресивності.

Функції погляду, проте, залежать і від типу культури. Так, в африканських країнах і на Сході опускання очей слухачем перед тим, хто говорить, є знаком поваги до останнього.

Певне значення мають також жести. Палець, що вказує на іншу людину, сприймається як більш агресивний жест, ніж розкриті й по­вернені до неї долоні. Похитування головою, нахил її до плеча або в бік партнера завжди вважаються ознаками інтересу.

Свої почуття та стани людина може висловлювати також за до­помогою пантоміми. Наприклад, людина виявляє до партнера від­критість, якщо стоїть до нього обличчям, а не боком. Неприязнь у людини, що сидить, виявляється у напруженості тіла і, навпаки, роз­кутість тіла, нахил вперед є виразом симпатії.

Паралінгвістична система — це система вокалізації мовлення, що характеризується якістю голосу, його діапазоном, тональністю і виражає почуття та стани людини. Так, спокійний і солідний голос знімає напругу, збуджує інтерес, а роздратований — сприймається як ознака агресивності. Екстралінгвістична знакова система — це включення в мовлення пауз, інших нелінгвістичних компонентів (покашлювання, сміх), темп мовлення.

Простір і час організації комунікативного процесу виступають теж особливою знаковою системою, мають певне сенсове наванта­ження як компоненти комунікативних ситуацій. Так, розташування партнерів обличчям одне до одного сприяє виникненню контакту,символізує увагу до того, хто говорить, натомість окрик у спину може мати негативне значення.

У різних культурах розроблені свої нормативи часових характе­ристик спілкування, які є своєрідними доповненнями до семантично значущої інформації. Своєчасний прихід до початку переговорів символізує увічливість, повагу до партнера, запізнення ж інтерпрету­ється як вияв неповаги, легковажності. Існує навіть окрема галузь — проксемика (Е. Холл), яка вивчає норми просторової і часової орга­нізації спілкування («просторова психологія»).

Дослідження в цій галузі пов'язані з вивченням специфічних наборів просторових та часових констант комунікативної ситуації. Останні називаються хронотопами. У літературі описані, зокрема, хронотопи «лікарняної палати», «вагонного супутника» та ін. Суть їх полягає в тому, що специфічна ситуація спілкування створює ін­коли несподівані ефекти впливу.

Ще однією специфічною знаковою системою є контакт «очі в очі», який проявляється як своєрідне «візуальне спілкування». У со­ціально-психологічних дослідженнях контакту «очі в очі» основна увага дослідників зосереджувалась, перш за все, на вивченні інтим­ного спілкування. Англійський дослідник М. Аргайл розробив на­віть певну «формулу інтимності», з'ясувавши залежність міри інти­мності від такого параметра, як дистанція спілкування, яка по-різно­му дає можливість використовувати контакт «очі в очі».

Особливе значення має «візуальне спілкування» для дитини. Встановлено, що дитині властиве фіксування уваги передусім на людському обличчі. Експерименти на дорослих також засвідчили, що найбільш жвава реакція виявляється на два горизонтально розта­шовані кола (аналоги очей).

У розмові люди то дивляться одне на одного, то відводять очі. Постійний погляд заважає зосередитися. Найчастіше дивляться в очі упродовж не більше 10 с. Це буває перед початком розмови або піс­ля перших кількох слів, Потім зустрічаються очима час від часу. Візуальний контакт відбувається, здебільшого, коли обговорюється

приємна тема. При обговоренні неприємної теми часто утримуються від такого контакту. Охочіше дивляться на тих; ким захоплюються, або з ким знаходяться в близьких стосунках. Більш схильні до ві­зуального контакту жінки. Контакт очей доповнює вербальну ко­мунікацію.

У представників деяких культур засобом невербальної комуні­кації є дотик. Це невід'ємний елемент комунікації в Африці, на Середньому Сході, в більшості країн Латинської Америки. Один спостерігач підрахував, що пара, яка сидить за столиком ресторану в Парижі, за одну годину здійснює в середньому і 10 взаємних доти­ків, у Лондоні - жодного, у Джєксонвіллі (США) - близько восьми.

Стосовно всіх чотирьох груп невербальних засобів комунікації постає одне загальне питання: що їх об'єднує? Кожна з них стано­вить собою певну знакову систему, яку можна розглядати як пев­ний код. І якщо у випадку з мовою система кодування загальнові­дома, то під час невербальної комунікації важливо у кожному випадку визначити, що ж можна вважати кодом і як забезпечити володіння ним партнером по комунікації. У протилежному випадку ніякого змістовного «додатку» до вербальної комунікації названі системи не дадуть.

Як відомо, в загальній теорії інформації є поняття «семантично значуща інформація» — це та кількість інформації, яка постає не на «вході», а на «виході» відповідної комунікантної інстанції, тобто та, яка «спрацьовує», причому на «вході» її завжди більше, ніж на «ви­ході». У контексті людської комунікації це поняття можна інтерпре­тувати так: семантично значуща інформація — це та, яка впливає на зміну поведінки людини і становить для неї певний сенс. Усі невербальні знакові системи комунікації збагачують цей сенс, допомага­ють розкрити повністю змістовий бік відповідної інформації.

Вербальна і невербальна комунікації є тісно пов'язаними між собою. Невербальна комунікація є суттєвим «додатком» до вербаль­ної, підсилює її. За оцінкою дослідників, тільки 7 % змісту повідом­лення передається значенням слів, у той час як 38 % інформації, що передається, визначається тим, як ці слова вимовляються, і 55 % — виразом обличчя.

Дата добавления: 2014-01-07