Та шляхи його усунення

Однією із характерних особливостей сучасного суспільства є виражена гіподинамія, яка, насамперед, залежить від соціальних чинників і визначена способом життя, багато в чому пов’язана з роботою на комп’ютерах і теле-відеопереглядом. Незаперечним фактом є зв’язок рухової активності (РА) зі станом фізичного здоров’я людини, яке в свою чергу визначається резервами енергетичного, пластичного і регуляторного забезпечення функцій організму, характеризується стійкістю до впливу патогенних чинників і здатністю протидіяти патологічним процесам, що є основою здійснення соціальних і біологічних функцій.

У науковій літературі при вивченні гіпокінезії вживають такі терміни, як гіпокінезія та гіподинамія. „Гіпокінезія” від грецького слова „hуро” – зменшення і „kintеmato” – рух позначає тривале зменшення обсягу рухів з переважним зниженням рухів у великих суглобах. Це явище супроводжується різким зменшенням локомоторних актів і тривалим зниженням загальною руховою активністю.

Термін «гіподинамія» походить від грецького слова «dinqmis» – сила, яка використовується для характеристики зниження сили м’язових скорочень, зниження їх напруги, тонусу і зменшення всього комплексу тривалої напруги м’язової системи як під час роботи, так і при стаціонарних актах (сон).

Гіподинамія розглядається, як чинник, що сприяє розвитку так званих хвороб цивілізації [8, 18], до числа яких входять: гіпертонічна хвороба, атеросклероз, ішемічна хвороба серця та інфаркт міокарда, ожиріння, порушення постави з пошкодженнями кісткового, м’язового і зв’язкового апарату, а також хвороби, які характеризуються функціональною слабкістю внутрішніх органів. Статистика свідчить, що ці захворювання та їх ранні симптоми спостерігаються у великої кількості осіб. Вони є першими причинами непрацездатності, захворюваності і смертності людей.

Особливо важко знизити гіподинамію у студентської молоді, оскільки у них однією із основних причин росту захворюваності є прогресуючий дефіцит РА, яка обумовлена специфікою рухових режимів у ВНЗ. Це негативно впливає на стан їхнього здоров’я, рівня фізичного розвитку і рухової підготовленості оскільки функціональні можливості студентів у значній мірі визначаються їх РА.

Дані багаторічних спостережень на Рівненщині виявили низьку РА у студентської молоді, як,а в залежності від терміну навчання, коливається в діапазоні 19-25% від необхідного часу спеціальної РА. У результаті нестача РА приводить до того, що 5-8% старшокурсників у процесі навчання набувають гіпертонічні реакції, 15-23% - набирають надлишкову вагу, а майже 40% - страждають захворюваннями носоглотки, порушеннями постави, у багатьох послаблюється імунна система, падає зір.

Природно, що обсяг рухової активності не повинен виходити за оптимальні межі адаптації, бо тільки в таких умовах резерви адаптації ростуть паралельно з фізичною підготовленістю. Ці дані свідчать про необхідність індивідуалізації процесу посилення рухової активності різних груп населення, особливо молоді, у світлі сучасної загальносвітової етичної і правової парадигми пріоритету особистості, інтересів і потреб її вільного розвитку. У цьому зв’язку виникає необхідність внесення коректив у зміст, обсяг та інтенсивність фізичних навантажень з урахуванням біологічного віку, індивідуальних моторних здібностей і можливостей, соціально-економічних і клімато-географічних умов проживання. Таку ж закономірність підтверджує і низка зарубіжних авторів.

Виходячи з цього, одним із важливих завдань науково-методичної розробки рухового режиму є питання нормування РА. Оскільки РА у цілому включає складні взаємовідносини у виробничому і в навчальному середовищі, на основі вікових, статевих і соціально-демографічних особливостей та впливу науково-технічного прогресу, то рухові норми повинні базуватися на медико-фізіологічних, педагогічних, психологічних і соціально-професійних критеріях.

На думку В.П. Казначеєва, все доросле населення можна поділити на основні групи і кожній групі, відповідно, нормувати режим дій, який має оздоровче значення.

Дослідження стану випускників університету в Гарварді через 50 років дозволило встановити чіткий зв’язок між серцевими захворюваннями і фізичними вправами. Якщо рівень фізичної активності нижче порога фізичної активності, то відбувається ослаблення опору організму до серцевих захворювань. Якщо ж рівень фізичної активності його перевищує, то ймовірність виникнення серцевих захворювань у людей значно знижується.

Проблема підвищення фізичної і розумової працездатності обговорюється багатьма авторами, оскільки фізична культура і спорт є ефективними засобами їх вирішення. Важливим завданням є зробити регулярними заняття фізичною культурою, частиною гігієни, впровадити фізичне виховання у повсякденне життя молоді, навчитися використовувати РА як одну із основних засобів компенсації гіпокінезії.

Дефіцит РА залишається однією із основних проблем виховання підростаючого покоління. Дані дослідження 6 тисяч учнівської молоді від 7 до 17 років, які проживають у м. Львові, свідчать, що 25% дітей, які прийшли в перший клас, мають низьку фізичну підготовленість, а до 10 класу дефіцит РА зростає більше, ніж у 2,5 рази.

В.П. Тимошенко відмічає чіткий руховий дефіцит у дітей дошкільного і шкільного віку, підкреслює його негативний вплив на серцево-судинну і нервову системи, стійкість їх організму до простудних захворювань і патогенних мікроорганізмів. Тому у дітей, які страждають гіпокінезією, у 3-5 разів вища захворюваність гострими респіраторними захворюваннями, ніж у їх однолітків з достатнім рівнем активності.

У численних дослідженнях, проведених у виробничих умовах, відмічається, що науково-технічний прогрес вимагає від людини високої емоційної стійкості, швидкої реакції, точності рухів та інших професійно-значущих психічних, фізичних якостей і здібностей. Підвищення суспільного виробництва неможливе без якісної і всебічної підготовки фахівців, які уміло поєднують у собі високі професійні та фізичні якості.

Стан здоров’я, розумова і фізична працездатність багато в чому визначають успішне освоєння студентами інтенсифікованої програми навчання у ВНЗ. Великий обсяг розумових навантажень обмежує РА студентів, приводить до значного збільшення випадків „омолодження” серцево-судинних захворювань.

К.В. Волков, досліджуючи трудову діяльність студентської молоді, встановив підвищення тонусу артеріальних судин у період екзаменаційної сесії, що приводить до зниження психічної працездатності.

Окремі дослідники відмічають вкрай низький рівень фізичної підготовки студентів перших курсів і нерівномірний розвиток їх фізичних якостей у процесі навчання до старших курсів. Зниження фізичної працездатності обумовлює несприятливу реакцію серцево-судинної системи на стандартне навантаження.

Аналіз науково-методичної літератури дозволив виявити у значної частини студентів, у тій чи іншій формі, ознаки гіпокінезії. Багато авторів підкреслюють, що інтенсивна розумова праця, як правило, супроводжується зниженням їх РА, що з іншими несприятливими чинниками загрожують їх здоров’ю і загальній опірності організму до несприятливого впливу навколишнього середовища. Ці дані підтверджують і зарубіжні дослідники.

У пошуках оптимального режиму РА студентської молоді А.І. Драчук прийшов до висновку, що заняття з фізичного виховання обсягом 4-ри годин на тиждень на молодших курсах не дають належного ефекту в досягненні оптимального рівня фізичної підготовленості і здоров’я студентів.

О.Т. Кузнєцова, вивчаючи динаміку фізичної працездатності і фізичного розвитку студентів різних курсів, встановила, що у студентів старших курсів вірогідно погіршуються показники фізичної працездатності, оскільки величина PWC₁₇₀ зменшується від 1168 кг/м/хв на першому до 1054 кг/м/хв на четвертому курсі. При цьому погіршилися показники кардіодинаміки як у стані спокою, так і при стандартному навантаженні. Систолічний тиск у спокої підвищився від 118 до 127 мм.рт.ст., а спірометрія зменшилася на 249 см³ .

Особливий інтерес викликають роботи В.В. Романенка, який використав для визначення рівня дефіциту РА студенток методику О.С. Куца. Так, рівень РА студенток Вінницького державного педагогічного університету характеризувався нижче середнього рівня (загальна РА – 16,6-18,3%; фізкультурно-оздоровча РА – 12,7-14,6%), що свідчить про виражений дефіцит РА.

Таким чином, аналіз науково-методичної літератури і досвід фахівців фізичного виховання переконливо доводить прогресуючий дефіцит РА студентської молоді, який призводить до зниження їхньої фізичної і розумової працездатності та погіршення стану здоров’я. Удосконалення навчальної програми з фізичного виховання для студентів ВНЗ повинно сприяти оптимізації рухового режиму, збереження здоров’я і підвищення навчально-виробничої активності студентів.

Дата добавления: 2014-01-07