Типи речень ділового листа

Тон листа

Стиль ділового листа

Термін «стиль» походить від грецького слова styloz (латинське — stilus). Так називали паличку для писання на вкритих воском тон­ких дощечках. Один кінець палички був загострений, ним писали, другий мав вигляд лопатки для розрівнювання воску, якщо написа­не витирали. «Частіше перевертай стиль!»,— казав учню вчитель. Це означало: пиши й виправляй, змінюючи написане. З часом цей вислів дістав переносне значення: «Працюй над стилем викладу».

Стиль листа зазнає швидких змін, з кожним роком стає прос­тішім, менш офіційним. Відмовляйтесь від використання фраз, які вийшли з ужитку. Сучасні кореспонденти надають перевагу простим висловлюванням. Більше, ніж будь-коли, час є дорогим для керівника, якому ніколи читати велику кількість непотріб­них слів.

Але особа, яка нише діловий лист, повинна справити про себе гарне враження, тому кілька слів пошани будуть дуже доречні. Однак не варто зловживати компліментами, щоб не викликати протилежний ефект: партнер може відчути нещирість адресанта.

У діловому листі рекомендується використовувати нейтраль­ний та позитивний тон, не допускати іронії, брутальності тощо.

Від побудови фраз залежить результат ділового спілкування. Ще Френсіс Бекон твердив, що вести діловий діалог у доброзич­ливому тоні важливіше, ніж вживати хороші слова та правильно розташовувати їх. Наприклад, замість того, щоб написати: «Мине розуміємо, чому Ви не сплатили рахунок», напишіть: «Ми впевнені, що те, що Ви не сплатили — є випадковою дією» або замість: «Ми не можемо сплатити, поки не одержимо...» краще написати: «Ми будемо раді сплатити, як тільки одержимо...».

Доцільніше написати: «Нам прикро дізнатися з Вашого листа, що...» замість: «У нас Ваш лист, в якому ви заявляєте, що...».

Особа, яка не має досвіду ділового листування, має потяг до над­мірно довгих речень, що заважає розумінню тексту. Коли людина читає фразу з більш як 20 слів, вона мусить прочитати її ще раз.

Але й надмірна лаконічність заважає розумінню тексту або на­дає йому брутальності. Тому краще вживати різні за конструкці­єю речення.

Наприкінці розділу хочеться нагадати, що, коли людина дот­римується певної культури управлінського документування, пра­вил підготовки документів, вводить у своє мовлення словосполу­чення з іншої мови, не руйнуючи граматичної основи і фонетич­них особливостей української, оберігає її красу, користується її фразосполученням та багатством, це не викликає заперечень.

Варто пам'ятати, що милозвучність, лексичне та фразеологіч­не багатство, синтаксична гнучкість, величезні словотворчі мож­ливості української мови набули загального визнання. У Парижі, наприклад, на Всесвітньому конкурсі краси мов вона посіла тре­тє місце після французької та перської.

Дата добавления: 2014-01-07