Показники популяційного рівня

Популяційний рівень

1.1. Відбір показових видів

Для відбору видів необхідні детальні дані про біоту (стала сукупність рослин, тварин, грибів та бактерій) досліджуваного району. Об'єктом спостереження може бути будь-яка група організмів: від мікрофлори до мегафауни. У тих випадках, коли передбачено використання маловивчених видів, обов'язкове вивчення їх фізіології. При відборі видів слід враховувати їх просторовий розподіл. Обмежений доступ може викликати необхідність багаторазового відбору проб, а це в свою чергу змушує розробляти відповідні вимоги щодо обсягу вибірки і частоти їх відбору. Перевагу слід віддавати видам, чутливим до потенційних забруднень, навіть якщо вони мають обмежене екологічне і промислове значення.

Труднощі відбору проб, пов'язані з особливостями поведінки організмів в залежності від сезону, віку і міграцій. При розробці програм біоіндикації слід брати широко розповсюджені в досліджуваному районі види. Це дозволяє збільшити число дослідних ділянок і досліджуваних популяцій, доступних для дослідження. Відбір відносно рівномірно заселених місць проживання обраного виду є необхідною частиною подальших кроків, пов'язаних з розробкою методів відбору проб. Ці заходи дозволяють зменшити вплив природної мінливості. При відборі видів для біоіндикації слідує віддавати перевагу видам, що представляють різні трофічні рівні.

Використання показників популяційного рівня залежить від обраних видів.

а) Ростові показники. Дані про абсолютну або відносну швидкість росту можна отримати, вивчаючи структуру популяції або видів відомого віку.

б) Зміна родючості особин, що входять в популяцію, може свідчити про порушення репродуктивного процесу. Цей показник доцільно використовувати для видів, які відкладають відносно невелике число яєць.

в) Розподіл і велика кількість видів. Розподіл і кількість видів є особливо цінними показниками стану популяції осілих видів, особливо при вивченні градієнта забруднення. Однак показник кількість видів для рухомих форм володіє великою мінливістю і низькою роздільною здатністю, тому його цінність для біоіндикації порівняно невелика.

г) Структура популяції. Для оцінки цього показника можна використовувати методи визначення вікових груп. Максимальна чутливість структурного показника популяції досягається при спостереженні за змінами динаміки популяції.

д) Біомаса – це структурний показник, визначення якого не представляє великих труднощів. У трав'янистих співтовариствах зручніше і простіше за все проводити облік біомаси в період максимального розвитку травостою. Одним з найбільш поширених методів є метод покосів. Для цього на пробної площі розміром 20х25 м розміщують 20 майданчиків 0,25 х0, 25 м, 0,5 х0, 5 м або 1х1м. Вибір оптимального розміру майданчиків визначається загальними запасами і багатством травостою.

ж) Видове різноманіття. Число видів у даному екотопі зазвичай сильно залежать від числа і розміру взятої проби. Вимірювання різноманітності засноване на сумарному числі видів і особин даного виду.

з) Число вищих таксонів. Простим методом біоіндикації може бути реєстрація числа особин з визначенням їх до роду, родини або порядку.

Наприклад, виявлено поступове зниження числа таксономічних груп мейофауни в напрямку від відкритого моря до забруднених прибережних зон Південної бухти північного моря: на деяких станціях виявилася лише одна група (нематоди) або дві (нематоди і копепод) у порівнянні з десятьма групами на не забруднених станціях прибережних вод. Ці групи мейофауни легко визначаються і їх число може служити в якості корисного показника для моніторингу антропогенних змін.

і) Трофічна структура Трофічне положення виду має важливе значення для таких процесів, як біоакумуляція і загальний потік енергії в співтоваристві. Співвідношення первинних продуцентів або консументів може бути пов'язано з сукцесією або стабільністю співтовариства, а співвідношення видів з різними типами харчування може вказувати на переважаючий вид енергії, доступний спільноті.

к) Порівняння співтовариств. Методи порівняння співтовариств в просторі і часі за своєю природою носять статистичний характер. Багато методів зараз широко використовуються і вже є у вигляді стандартних обчислювальних програм.

Дата добавления: 2014-01-07