Порядок відкриття, використання і закриття рахунків у банках

Ведення банками рахунків клієнтів є важливою складовою їхнього розрахунково-касового обслуговування.

Весь процес ведення рахунків умовно можна поділити на три стадії: відкриття, використання і закриття рахунків.

Суб’єкти господарювання, нерезиденти-інвестори, іноземні представництва і фізичні особи мають право відкривати рахунки для забезпечення своєї господарської діяльності і власних потреб у будь-яких банках України відповідно до власного вибору.

Порядок відкриття банками рахунків клієнтів, використання коштів за ними і порядок їхнього закриття визначаються Інструкцією «Про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах», затвердженою постановою Правління Національного банку України № 492 від 12.11.2003 р.

Умови відкриття рахунка та особливості його функціонування передбачаються в договорі, що укладається між банком і його клієнтом.

Банки відкривають своїм клієнтам за договором банківського рахунка поточні рахунки, за договором банківського вкладу – вкладні (депозитні) рахунки.

Поточний рахунок – це рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання грошей і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України.

До поточних рахунків належать:

• рахунки за спеціальними режимами їхнього використання, що відкриваються у випадках, передбачених законами України або актами Кабінету Міністрів України;

• поточні рахунки типу «Н», що відкриваються в національній валюті офіційним представництвам і представництвам юридичних осіб-нерезидентів, які не займаються підприємницькою діяльністю на території України;

• поточні рахунки типу «П», що відкриваються в національній валюті постійним представництвам;

• карткові рахунки, що відкриваються для обліку операцій за платіжними картками;

• поточні (накопичувальні) рахунки виборчих фондів.

Вкладний (депозитний) рахунок – це рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання грошей, що передаються клієнтом в управління на встановлений термін або без зазначення такого терміну відповідно до законодавства України та умов договору.

Договір банківського рахунка і договір банківського вкладу укладаються у письмовій формі. Письмова форма договору банківського вкладу вважається дотриманою, якщо внесення грошової суми на вкладний (депозитний) рахунок вкладника підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або іншого документа, що відповідає вимогам, встановленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) і звичаями ділового обороту.

У договорі банківського вкладу, зокрема, зазначаються:

• вид банківського вкладу;

• сума, що вноситься або перераховується на вкладний (депозитний) рахунок;

• строк дії договору;

• розмір і порядок сплати процентів, умови перегляду їхнього розміру, відповідальність сторін;

• умови дострокового розірвання договору;

• інші умови за погодженням сторін.

Клієнти можуть відкривати лише один поточний рахунок для формування статутного фонду господарського товариства (у національній або іноземній валюті) та один поточний рахунок (у національній або іноземній валюті) за кожною угодою сумісної (спільної) діяльності без створення юридичної особи. З документів, які вимагаються від клієнта в разі відкриття рахунків, формується справа з юридичного оформлення рахунка.

При відкритті рахунків у банках важливою є ідентифікація клієнтів.

Банкам забороняється відкривати та вести анонімні (номерні) рахунки. Банки зобов’язані ідентифікувати клієнтів, які відкривають рахунки, а також осіб, уповноважених діяти від їхнього імені, у порядку, встановленому законодавством України, у тому числі нормативно-правовими актами Національного банку України.

Фізичні особи-резиденти, крім паспорта або документа, що його замінює, додатково мають пред’явити документ, виданий органом державної податкової служби, що засвідчує присвоєння їм ідентифікаційного номера платників податків.

Уповноважений працівник банку здійснює ідентифікацію фізичної особи, яка відкриває поточний або вкладний (депозитний) рахунок, і робить у присутності цієї особи копії сторінок паспорта або документа, що його замінює, які містять прізвище, ім’я, по батькові, дату народження, серію і номер паспорта або документа, що його замінює, дату видачі та найменування органу, який видав документ, місце проживання, а також копію документа, виданого органом державної податкової служби, що засвідчує присвоєння фізичній особі-резиденту ідентифікаційного номера платника податків. Ці копії засвідчуються підписами уповноваженого працівника банку та фізичної особи, яка відкриває рахунок, як такі, що відповідають оригіналу, і вони зберігаються у справі з юридичного оформлення рахунка.

Уповноважений працівник банку – працівник банку, на якого відповідно до внутрішніх положень банку покладено обов’язок відкривати рахунки клієнтам.

Особи, які мають право першого та другого підписів, особисто подають до банку документи, передбачені Інструкцією для відкриття поточних і вкладних (депозитних) рахунків юридичних осіб.

Уповноважений працівник банку ідентифікує цих осіб та підтверджує здійснення ідентифікації копіюванням відповідних документів. У разі змін у складі осіб, які мають право розпоряджатися рахунком юридичної особи, новопризначена особа (особи) має особисто подати картку зі зразками підписів і відбитком печатки, пред’явити паспорт або документ, що його замінює, та документи, які підтверджують її повноваження. Фізична особа-резидент додатково має пред’явити документ, виданий органом державної податкової служби, що засвідчує присвоєння їй ідентифікаційного номера платника податків.

Порядок відкриття поточних рахунків у національній та іноземних валютах суб’єктам господарювання.

Особи (особа), які (яка) від імені юридичної особи відкривають поточний рахунок, повинні:

• пред’явити паспорт або документ, що його замінює і документи, які підтверджують їхні повноваження. Фізичні особи-резиденти додатково пред’являють документ, виданий відповідним органом державної податкової служби, що засвідчує присвоєння їм ідентифікаційного номера платника податків;

• подати документи (копії документів, засвідчені у встановленому порядку), визначені Інструкцією для відкриття поточних і вкладних (депозитних) рахунків.

На підставі зазначених вище документів уповноважений працівник банку здійснює ідентифікацію клієнта та осіб, уповноважених розпоряджатися поточним рахунком. Між банком і клієнтом укладається у письмовій формі договір банківського рахунка.

Якщо юридична особа не має рахунка в цьому банку, то для відкриття їй поточного рахунка потрібно подати такі документи:

• заяву про відкриття поточного рахунка. Заяву підписують керівник і головний бухгалтер юридичної особи;

• копію свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи в органі виконавчої влади, іншому органі, уповноваженому здійснювати державну реєстрацію. У разі відкриття поточних рахунків юридичним особам, які утримуються за рахунок бюджетів, цей документ не вимагається;

• копію належним чином зареєстрованого установчого документа (статуту, засновницького договору, установчого акта, положення), засвідчену органом, який здійснив реєстрацію, або нотаріально.

Для відкриття поточного рахунка фізичній особі-підприємцю потрібно подати до банку такі документи:

• заяву;

• копію свідоцтва про державну реєстрацію;

• копію документа, що підтверджує взяття фізичної особи-підприємця на облік в органі державної податкової служби;

• копію документа, що підтверджує реєстрацію фізичної особи-підприємця у відповідному органі Пенсійного фонду України;

• картку зі зразками підписів. Зразки підписів засвідчуються підписом уповноваженого працівника банку або нотаріально.

Використання коштів за поточними рахунками суб’єктів господарювання. За поточними рахунками, що відкриваються банками суб’єктам господарювання в національній валюті, здійснюються всі види розрахунково-касових операцій відповідно до умов договору та вимог законодавства України.

Порядок закриття рахунків клієнтів банків. Поточні рахунки клієнтів банків закриваються:

• на підставі заяви клієнта;

• на підставі рішення органу, на який законом покладено функції щодо ліквідації або реорганізації юридичної особи;

• на підставі відповідного рішення суду або господарського суду про ліквідацію суб’єкта господарювання;

• у разі смерті власника рахунка – фізичної особи (за зверненням до банку спадкоємців);

• на інших підставах, передбачених законодавством України або договором між банком і клієнтом.

Банк може відмовитися від договору банківського рахунка та закрити поточний рахунок клієнта, якщо операції за цим рахунком не здійснюються протягом трьох років підряд і на цьому рахунку немає залишку коштів.

Під час реорганізації юридичної особи (злиття, приєднання, поділу, перетворення) чи зміни її назви, а також у разі проведення перереєстрації юридичної особи-підприємця поточний рахунок закривається. Для відкриття нового рахунка подаються документи, передбачені Інструкцією «Про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах».

Вкладні (депозитні) рахунки клієнтів у разі залучення строкових вкладів закриваються після закінчення строку дії договору банківського вкладу. На умовах його видачі на першу вимогу вкладний (депозитний) рахунок закривається після повернення коштів вкладнику.

Для дострокового розірвання дії договору банківського вкладу або повернення частини вкладу за бажанням вкладника – фізичної особи вкладник зобов’язаний повідомити про це у банк шляхом подання заяви.

У разі закриття поточного або вкладного (депозитного) рахунка суб’єкта господарювання банк протягом трьох робочих днів з дня закриття рахунка повідомляє про це у відповідний орган державної податкової служби.

Справа з юридичного оформлення рахунка залишається у банку і зберігається протягом п’яти років після закриття рахунка.

Дата добавления: 2014-01-07