Застосування вибіркових методів при одержанні аудиторських доказів

Аудиторські процедури для одержання аудиторських доказів

Отримання доказів здійснюється через аудиторські процедури. Мета виконання аудиторських процедур полягає у:

• отримання розуміння про суб'єкт господарювання та його середовища; його систему внутрішнього контролю для оцінки ризиків викривлення на рівні фінансових звітів та тверджень (" процедури оцінки ризиків ":

• перевірка операційної ефективності процедур контролю в запобіганні або виявленні та виправленні суттєвих викривлень (" тести контролю ")

• виявлення суттєвих викривлень на рівні тверджень ("процедури по суті" - детальне тестування залишків і операцій та аналітичні процедури)

Процедури отримання аудиторських доказів:

Аудиторські процедури
Перевірка записів, документів, Матеріальних активів	Спостереження	Запити	Підтвердження	Перерахування	Аналітичні процедури
Охоплює: • документальну перевірку; • фактичну (фізичну) перевірку.	Охоплює нагляд за процесом або процедурою, що виконується іншими особами.	Процес звернення за інформацією, як фінансовою так і нефінансовою до обізнаних осіб суб'єкта господарювання або поза його межами.	Процес отримання інформації щодо пояснень управлінського персоналу чи існуючих умов безпосередньо від третіх сторін.	Полягає у перевірці арифметичної точності документів чи записів	Оцінка фінансової інформації шляхом дослідження зв'язків між фінансовими і нефінансовими даними.

Аудиторський вибірковий метод являє собою застосування процедури аудиторської перевірки за відношенням менш, чим до 100% рахунків або класів операцій для того, щоб дати можливість аудитору одержати й оцінити докази про обрані елементи і таким чином сформувати думку про генеральну сукупність у цілому.

Генеральна сукупність - набір елементів, які становлять окрему статтю в балансі або окремий клас операцій. Кожний елемент цього набору називається елементом генеральної сукупності, а коли аудитор робить вибір, відібраний елемент стає елементом вибірки.

Аудитори прибігають до вибіркової перевірки, якщо:

1. характер і дані сальдо рахунки або класу операцій не вимагають 100- % перевірки;

2. повинні бути зроблені висновки про сальдо рахунку або класі операцій;

3. час і вартість повної перевірки всієї генеральної сукупності будуть занадто більшими.

Можливість застосування вибіркового дослідження в процесі одержання аудиторських доказів в аудиті залежить від ряду умов:

1. обсяг генеральної сукупності повинен бути досить більшим, тому що в іншому випадку застосування вибіркових методів не буде виправдано;

2. припустимий рівень помилок повинен бути досить низьким;

3. кожна одиниця генеральної сукупності повинна бути чітко визначена (нумерація документів, виділення грошової одиниці у відособлену одиницю генеральної сукупності й ін.).

4. вибірка повинна повністю відповідати обраній меті аудиторської перевірки;

5. вибірка повинна бути репрезентативною, тобто вибіркова сукупність повинна з максимальним ступенем надійності відображав» стан даних у генеральній сукупності;

6. генеральна сукупність повинна бути однорідної, як по класу операцій, так і по величині їх значень. Теоретично за допомогою тих самих коштів контролю можуть перевірятися операції різного обсягу, але на практиці звичайно операції з більшим вартісним значенням перевіряються більш ретельно;

7. генеральна сукупність повинна містити операції всього звітного періоду. Якщо ми виберемо дані тільки за який-небудь проміжок усередині звітного року, перевіримо їх і екстраполюємо результати на всю генеральну сукупність за весь звітний рік, то результати будуть невірні. Екстраполювання результатів перевірки вибіркової сукупності означає поширення отриманих результатів на всю генеральну сукупність із урахуванням методів побудови вибірки;

8. кожна одиниця генеральної сукупності має рівний шанс потрапляння у вибірку.

Вибірковий метод особливо ефективний у тих випадках, якщо аудитор вибирає статті з великої сукупності й у нього немає конкретних відомостей про її особливості: частота появи помилок, їх розмір і напрямок. Вибірковий метод не слід застосовувати:

1) стосовно процедур, виконаних з метою уточнення структури контролю. Наприклад, аудитор може перевірити кілька операцій через бухгалтерську систему клієнта для встановлення потоку операцій і наявності процедур контролю, а не оцінки їх ефективності;

2) якщо аудитор розділяє генеральну сукупність на дві групи за певним критерієм і досліджує суцільним методом усі статті по першій групі, а дані другої групи перевіряє за допомогою інших коштів (наприклад, аналізу) або не перевіряє зовсім. У якості критерію може виступати, наприклад, ступінь значимості даних; до окремих оцінок ефективності контролю (наприклад, контролю над відповідним поділом обов'язків). Також не рекомендується проводити вибіркову перевірку, якщо:

− в аудитора виникають сумніву в правильності результатів попередніх перевірок;

− розмір теоретичної помилки не відповідає фактично отриманому результату; окремі операції мають істотне значення (покупка нерухомості й ін.):

− існують статті балансу, перевірка яких не бажана, а обов'язкова;

- генеральна сукупність неоднорідна й перед проведенням вибіркового дослідження повинен бути застосований метод стратифікації.

Стратифікація - поділ елементів сукупності на групи або страти, в основі яких лежить загальна ознака, що відповідає мети аудиторської перевірки.

Можливі наступні підходи до стратифікації:

а) за обсягом,

б) по характеру сальдо рахунків (дебетове, кредитове, нульове),

в) за географічною ознакою,

г) по тимчасовій послідовності,

д) за алфавітом,

е) по інтенсивності запитів на даний вид інформації.;

- структура вибіркової із сукупності не дозволяє застосувати вибіркове дослідження. Наприклад, якщо клієнт групує рахунки - фактури не в хронологічному порядку, а по товарних ознаках з метою подальшого використання в статистичних або виробничих цілях

Для побудови вибірки аудитору рекомендується визначити:

1) порядок перевірки,

2)обсяг сукупності, що перевіряється, з якої буде зроблена вибірка,

3) розмір вибірки.

Для визначення порядку (1) проведення перевірки аудитор повинен установити мети аудита й процедури, що дозволяють їх досягти. Після цього визначаються (2) можливі помилки, кількість і якість доказів, що збираються, і встановлюється сукупність, що перевіряється. Основні пропоновані до неї вимоги, - це відповідність цілям аудита. Вибірка повинна проводитися найбільш ефективним і ощадливим способом. Для цього всю генеральну сукупність слід розбити на елементи, які мають однакові характеристики. Дана процедура також дозволяє знизити варіацію даних При визначенні розміру вибірки (3) аудитор повинен установити ризик вибірки, припустиму й очікувану помилки.

Ризик вибірки - це ймовірність складання невірної думки про всій генеральній сукупності, ґрунтуючись на даних вибіркової сукупності. Може мати місце як при перевірці системи. контролю, так і при тестуванні рахунків.

Ризик вибірки при перевірці системи контролю - це ризик відхилення (прийняття) вірної (невірної) гіпотези, ґрунтуючись на результатах вибірки, що свідчать про ненадійність (надійності) системи контролю, у той час як фактично вона надійна (ненадійна).

Ризик вибірки при проведенні перевірок на істотність укладається в ризику відхилити вірну гіпотезу (прийняти невірну гіпотезу), тобто виходячи з результатів вибірки дійти висновку, що величина, що перевіряється, містить (не містить) значиму помилку, у той час як генеральний сукупність вільна від такого роду помилки (містить значиму помилку).

На обсяг вибірки впливають наступні фактори:

	Умови, що зумовлюють зміни в розмірі вибірки
	Зменшення	Збільшення
Рівень контрольного ризику	Високий	Низький
Очікувана помилка	Низька	Висока
Припустима помилка	Висока	Низька
Число елементів у сукупності	Не впливає на обсяг вибірки при невеликому обсязі генеральної сукупності (менш 2000 елементів)

Фактори, що впливають на обсяг вибірки при перевірках по суті (тестування рахунків)

	Умови, що зумовлюють зміни в розмірі вибірки
	Зменшення	Збільшення
Рівень ризику системи контролю	Низький	Високий
Стратифікація	Більша	Менша
Очікувана помилка: - розмір - частота й загальна сума	Менша Низька	Більша Висока*
Припустима помилка	Висока	Низька
Впевненість, отримана при проведенні інших процедур (наприклад, аналітичних процедур)	Більша	Мала чи ні впевненості
Число елементів у сукупності	Не впливає на обсяг вибірки при невеликому обсязі генеральної сукупності (менш 2000 елементів)

*Якщо оцінка аудитором величини помилки перевищує припустимий рівень грошової суми, те недоцільно проводити перевірку на основі вибіркової сукупності.

Розмір припустимої помилки встановлюється на стадії планування виходячи з рівня суттєвості. При перевірці системи контролю - це максимальний ступінь відхилення від певних на етапі планування процедур контролю. При перевірці по суті - це максимальна помилка в сальдо або класі проведень, яка дозволяє затверджувати з достатнім ступенем надійності, що у фінансовій звітності не має значимих помилок.

Поняття очікуваної помилки застосовується в тому випадку, якщо в аудитора існує припущення про те, що в генеральній сукупності наявна помилка. У цьому випадку йому слід збільшити кількість елементів вибіркової сукупності для того, щоб переконатися в тому, що загальна величина цих помилок не перевищує плановий розмір припустимої помилки.

У загальному виді розмір вибірки визначається по формулі:

де - п число одиниць вибірки,

N - сукупність, що перевіряється,

- коефіцієнт надійності (визначається аудитором самостійно на основі довірчої ймовірності відсутності помилки в сукупності), - припустима помилка.

Таблиця коефіцієнтів надійності

Довірча ймовірність	0,99	0.95	0.90	0.85	0.80	0.70
Коефіцієнт надійності при очікуванні відсутності помилок у сукупності, що перевіряється	4,6	3.0	2.3	1.9	1.6	1,2

Виділяють два методи вибіркової перевірки: статистичний і нестатистичний.

Статистичні методи являють собою вибірковий контроль, при якім використовується теорія ймовірностей для побудови вибірки з генеральної сукупності і її оцінки з метою зробити висновок про сукупність у цілому.

Перевагою статистичного методу є те, що він дає можливість визначити мінімальний розмір вибірки, необхідний для досягнення цілей перевірки. Ризик може бути обмірюваний у кількісному виразі и оцінений. Це можливо з тієї причини, що відбувається уточнення рівня надійності (звичайно він установлюється на рівні 95%) і ступеня точності (визначається як різниця між ступенями або сумами припустимої й очікуваної помилок, установлюваними на етапі планування).

До недоліків статистичного методу вибірки ставиться те, часто застосовувані методи більш тривалі в тимчасовім відношенні. Також можуть виникнути проблеми при встановленні взаємозв'язку між таблицею випадкових чисел, що й перевіряється сукупністю. Наприклад, аудитор повинен перевірить усі рахунки-фактури за 3 місяця фірми - клієнта і трьох її філій. У кожному з них ці документи нумеруються в порядку вступу. Тому, для того, щоб сформувати генеральну сукупність аудитору слід пронумерувати всі ці документи. Вихід у цій ситуації полягає у використанні комп'ютерних засобів для обліку й застосування таблиці випадкових чисел, що утримується в пам'яті комп'ютера.

Нестатистичний метод вибіркової перевірки визначають як вибірковий контроль, при якім аудитори не застосовують статистичних методів для одержання результатів. Технологією відбору елементів може бути довільний вибір або який - або інший метод, не заснований на математичних прийманнях.

У процесі проведення нестатистичної вибіркової перевірки аудитори рідко використовують які-небудь правила для проведення обсягу вибірки. Звичайно кожний з них випливає своєму вла:ному досвіду. При перевірці ефективності функціонування внутрішнього контролю звичайно встановлюють мінімальний обсяг вибірки; при перевірці на істотність обсяг вибірки залежить від багатьох факторів, наприклад, таких як оцінки контрольного ризику, число аналітичних процедур і ін. Звичайно обсяг нестатистичної вибіркової сукупності обмежують 260 елементами, оскільки вважається, що великий обсяг слід перевіряти з використанням статистичних методів.

У кожному разі основною вимогою, пропонованим до елементів вибіркової сукупності, є репрезентативність її елементів.

Аудитор може одержати вибірку, використовуючи методи несистематичного (випадкового), систематичного відбору або відбору з урахуванням грошової одиниці. Аудитор відбирає число елементів з генеральної сукупності доти, поки не розв'яже, що обсяг вибірки достатній, щоб охарактеризувати генеральну сукупність.

Основна відмінність між нестатистичним і статистичним систематичним відбором полягає в тому, що в першому випадку часто не роблять попередньої оцінки випадкової вибіркової сукупності. Систематичний відбір у цей час користується великою популярністю через його невисоку вартість.

При перевірках за суттю для зниження ризику бажане не збільшувати обсяг вибірки, а стратифікувати її за певними критеріями. Розмір вибірки буде коливатися по кожній страті залежно від ступеня ризику викривлення по даному показникові.

Дата добавления: 2014-01-07