Економічна сутність, класифікація, принципи організації видатків державного бюджету

Функціонування державних видатків пов’язане з безперервним процесом перерозподілу грошових фондів і створення нових фондів із вужчим цільовим призначенням, що направляються на потреби суспільного розвитку.

Федосов В.М. та Юрій С.І. під державними видатками розуміють сукупність фінансових відносин із приводу використання державних фондів грошових ресурсів із метою фінансування соціально-економічного розвитку держави [11, 232].

Опарін В.М. категорією «державні видатки» трактує як суму коштів, що витрачається державою в процесі здійснення її фінансової діяльності [9, 115].

Найбільш широко сутність державних видатків розкривають Базилевич В.Д. та Баластрик Л.О. Державні видатки – це грошові відносини з приводу розподілу та використання централізованих та децентралізованих фондів грошових ресурсів держави з метою фінансування загальнодержавних потреб соціально-економічного розвитку [5, 56].

Бюджетний кодекс України дає розмежування понять «видатки бюджету» та «витрати бюджету».

Видатки бюджету - кошти, спрямовані на здійснення програм
та заходів, передбачених відповідним бюджетом. До видатків бюджету
не належать: погашення боргу; надання кредитів з бюджету;
розміщення бюджетних коштів на депозитах; придбання цінних
паперів; повернення надміру сплачених до бюджету сум податків і
зборів (обов'язкових платежів) та інших доходів бюджету,
проведення їх бюджетного відшкодування [1, ст. 2].

Видатки бюджету характеризуються як рух грошових коштів із бюд­жету на фінансування програм і заходів, які передбачені в бюджетних запитах. До категорії видатків бюджету, що є новацією в Кодексі, не включається:

1) погашення боргу;

2) надання кредитів із бюджету;

3) роз­міщення бюджетних коштів на депозитах;

4) придбання цінних паперів;

5) повернення надміру сплачених до бюджету сум податків і зборів (обов'язкових платежів) та інших доходів бюджету, проведення їх бюд­жетного відшкодування.

Перші чотири групи включені в поняття «витра­ти бюджету». П'ята група виводиться з категорії видатків бюджету. Необ­хідно зазначити, що бюджетне відшкодування (як правило, валовий внут­рішній продукт) у видатковій частині не виділялося, а віднімалося в дохідній частині бюджету за кодом бюджетної класифікації 14010200. Повернення надміру сплачених до бюджету сум податків узагалі не кла­сифікувалося в бюджеті, натомість проводилися взаємозаліки на рівні по­даткової адміністрації [2, 31].

Витрати бюджету - видатки бюджету, надання кредитів з
бюджету, погашення боргу та розміщення бюджетних коштів на
депозитах, придбання цінних паперів [1, ст. 2].

Витрати бюджету є ширшим поняттям, ніж видатки бюджету, оскіль­ки крім безпосередньо видатків включають надання кредитів із бюджету, погашення боргу, розміщення бюджетних коштів на депозитах та при­дбання цінних паперів [2, 31].

Економічна природа державних видатків розкривається через механізм їх фінансування: плановий, цільовий, безповоротний, безоплатний відпуск грошових коштів для забезпечення виконання загальнодержавних функцій (управління, оборона, безпека тощо), утримання соціально-культурної сфери, забезпечення соціальних гарантій та зобов’язань держави, який здійснюється на режимі економії при постійному контролі [5, 57].

Згідно з бюджетною класифікацією видатки бюджету поділяють за:

1) бюджетними програмами (програмна класифікація видатків); 2) ознакою головного розпорядника бюджетних коштів (відомча
класифікація видатків); 3) функціями, з виконанням яких пов'язані видатки
(функціональна класифікація видатків)4) за економічною характеристикою операцій, що здійснюються при їх проведенні (економічна класифікація видатків бюджету) [1, ст. 10].

Програмна класифікація видатків та кредитування бюджету щорічно визначається в законі про дер­жавний бюджет України. Формування програмної класифікації видатків та кредитування державного бюджету (місцевого бюджету) здійснюється Міністерством фінансів України (місцевим фінансовим органом) за структурою кодування, що наведена в п. 5 розділу ІІ Бюджетної класифікації, затвердженої накозом Міністерства фінансів України від 27.12.2001 р. № 604 «Про бюджетну класифікацію та її запровадження» (зі змінами), а також за пропозиціями головних розпорядників бюджетних коштів під час складання проекту закону про Державний бюджет Украни (проекту рішення про місцевий бюджет) у бюджетних запитах.

До застосування програмно-цільового методу в бюджетному процесі на рівні місцевих бюджетів використовується тимчасова класифікація видатків та кредитування місцевих бюджетів, яка затверджується Мініс­терством фінансів України [2, 74-75].

Відомча класифікація видатків та кредитування відображає розпо­діл бюджетних коштів між головними розпорядниками коштів згідно з п. 2 ст. 22 Бюджетного кодексу України.

На підставі відомчої класифікації видатків та кредитування бюджету Державне казначейство України складає та веде єдиний реєстр розпоряд­ників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів. Головні роз­порядники бюджетних коштів визначають мережу розпорядників бюд­жетних коштів нижчого рівня та одержувачів бюджетних коштів.

До відомчої класифікації видатків Державного бюджету України вхо­дять видатки на фінансування апарату Верховної Ради України, Держав­ного управління справами, Господарсько-фінансового департаменту Сек­ретаріату Кабінету Міністрів України, Державної судової адміністрації України, Верховного суду України, Вищого господарського суду України; Вищого адміністративного суду України, Конституційного Суду України, Генеральної прокуратури України, міністерств, Вищої ради юстиції, Сек­ретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, Дер­жавної податкової адміністрації України, Пенсійного фонду України, Ради національної безпеки і оборони України, Рахункової палати Украї­ни, Служби безпеки України, Національної академії наук України, дер­жавних комітетів, служб, управлінь і комісій, Ради міністрів АРК, облас­них державних адміністрацій тощо. Відомча класифікація видатків місце­вих бюджетів визначається відповідно до рішення про місцевий бюджет [2, 75].

Функціональна класифікація видатків та кредитування бюджету яв­ляє собою групування видатків бюджетів усіх рівнів та відображає напря­ми використання бюджетних коштів на виконання основних функцій держави. Вона складається з розділів, підрозділів і груп. У розділах систе­матизуються видатки та кредитування бюджету, пов'язані з виконанням функцій держави, Автономної Республіки Крим чи місцевого самовряду­вання, а в підрозділах і групах конкретизуються ці видатки та кредитуван­ня бюджету.

Функціональна класифікація видатків та кредитування бюджету включає видатки на:

1) загальнодержавні функції;

2) оборону;

3) охорони громадського порядку, безпеки та судової влади;

4) економічну діяльність;

5) охорону навколишнього природного середовища;

6) житлово-комунальне господарство;

7) охорону здоров'я;

8) духовний і фізичний розвиток;

9) освіту;

10) соціальний захист й соціальне забезпечення [2, 76].

Економічна класифікація видатків бюджету застосовується для чіт­кого розмежування видатків бюджетних установ та одержувачів бюджетних коштів за економічними ознаками з детальним розподілом за їх пред­метними ознаками (заробітна плата; нарахування; всі види господарської діяльності; виплати населенню, що іменуються як трансферти населен­ню, та інші категорії). Економічна класифікація видатків бюджету забез­печує єдиний підхід до всіх учасників бюджетного процесу з виконання бюджету.

За економічною класифікацією видатків бюджету вони поділяються на поточні й капітальні.

Поточні видатки включають:

1) видатки на товари й послуги (оплата праці працівників бюджетних установ; нарахування на заробітну плату, придбання матеріалів, інвента­рю; оплата послуг; поточний ремонт та заходи спеціального призначен­ня, що мають загальнодержавне значення; оплата комунальних послуг і енергоносіїв; дослідження й розробки, видатки державного (регіонально­го) значення);

2) виплата процентів (доходу) за зобов'язаннями;

3) субсидії й поточні трансферти (субсидії й поточні трансферти під­приємствам (установам, організаціям); поточні трансферти органам дер­жавного управління інших рівнів; поточні трансферти населенню; поточ­ні трансферти за кордон).

До складу капітальних видатків входять:

1) придбання основного капіталу (придбання обладнання і предметів довгострокового користування; капітальне будівництво (придбання); капітальний ремонт, реконструкція та реставрація);

2) створення державних запасів і резервів;

3) придбання землі й нематеріальних активів;

4) капітальні трансферти (капітальні трансферти підприємствам (уста­новам, організаціям); капітальні трансферти органам державного управ­ління інших рівнів; капітальні трансферти населенню; капітальні транс­ферти за кордон; капітальні трансферти до бюджету розвитку),

5) нерозподілені видатки [2, 77]. З урахуванням адміністративно-територіального поділу країни видатки бюджету в унітарних державах поділяються на видатки держаного бюджету та видатки місцевих бюджетів, а у федеративних державах – на видатки федерального бюджету, видатки бюджетів суб’єктів федерації і видатки місцевих бюджетів.

Безпосередньому використанню бюджетних коштів передує етап виділення відповідних ресурсів конкретним одержувачам. Цей процес називають бюджетним фінансуванням, тобто надання грошових засобів юридичним і фізичним особам для здійснення заходів, що передбачені бюджетом.

За формами бюджетного фінансування видатки класифікують:

- проектне фінансування – фінансування з бюджету інвестиційних проектів;

- бюджетні кредити - надання фінансової допомоги з бюджет суб'єктам підприємницької діяльності на поворотній основі;

- кошторисне фінансування — виділення бюджетних фінансувань на підставі кошторису;

- державні трансферти — державні субсидії, субвенції та дотації [11, 234-235].

Законом України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» визначається перелік видатків державного бюджету. Зокрема, затверджуються бюджетні призначення головним розпорядникам коштів Державного бюджету України на 2011 рік у розрізі відповідальних виконавців за бюджетними програмами, розподіл видаткі на централізовані заходи між адміністративно-територіальними одиницями, розподіл видатків на здійснення правосуддя в розрізі місцевих та апеляційних судів згідно з додатками N 3, N 4, N 5 і N 8 до цього Закону.

У 2011 році кошти, отримані до спеціального фонду Державного бюджету України спрямовуються на: 1) розвиток мережі та утримання автомобільних доріг загального користування; 2) будівництво, реконструкцію, капітальний та поточний ремонт автомобільних доріг загального користування (міжміське сполучення) та доріг, задіяних до підготовки та проведення в Україні фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу; 3) виплати, пов'язані з виконанням консульських функцій дипломатичними представництвами України та функціонуванням консульських установ України за кордоном; 4) погашення державного боргу України перед Російською Федерацією відповідно до укладеної міжурядової угоди; 5) здійснення витрат, пов'язаних з організацією і проведенням виконавчих дій, виплату винагороди державним виконавцям; 6) забезпечення міжнародних зобов'язань України у космічній галузі; 7) потреби Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань, правоохоронних органів і Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту Міністерства надзвичайних ситуацій України відповідно до кошторисів, затверджених у встановленому порядку;8) дотацію Пенсійному фонду України на виплату пенсій, надбавок та підвищень до пенсій, призначених за різними пенсійними програмами; 9) забезпечення діяльності цивільної авіації в Україні та участь України у міжнародних авіаційних організаціях і утримання Державної авіаційної служби України; 11) міжнародну діяльність у галузі рибного господарства; 12) заходи, пов'язані з охороною інтелектуальної власності;9) інші видатки [3, ст. 11, 14].Ефективність державних видатків гарантується при дотриманні певних принципів (рис. 12.2).

Рис. 12.2. Принципи організації видатків Державного бюджету

Принцип безповоротності та безоплатності фінансування державних видатків означає виділення коштів без прямого їх повернення державі та без внесення до державних фондів коштів будь-якої платні за отримання цих коштів.

Принцип цільового спрямування фінансування державних витрат полягає у необхідності суворого додержання при здійсненні видатків цілей та заходів, що фінансуються відповідно до затверджених фінансових планів.

Для додержання принципів ефективності та збалансованості бюджетів відповідного рівня бюджетним установам заборонено здійснювати запозичення у будь-якій формі або надавати за рахунок бюджетних коштів позички юридичним та фізичним особам, крім випадків, передбачених Законом про Державний бюджет України. Ефективне використання коштів має на меті одержання бажаного результату за мінімальних витрат трудових і матеріальних ресурсів.

Принцип фінансування в міру виконання планів означає, що кошти виділяються не автоматично, а відповідно до фактичного виконання робіт, кількісних та якісних показників, що зумовлюють обсяги витрат на конкретні цілі в момент виникнення реальної потреби у наданні коштів.

Принцип оптимального поєднання власних, кредитних та бюджетних коштів полягає в тому, що під час визначення обсягу фінансування на всіх рівнях спочатку враховується наявність та можливість використання власних коштів або скорочення власних видатків, потім - можливість отримання банківських кредитів і лише за об'єктивної неможливості покрити видатки з вищезазначених джерел вирішується питання про виділення бюджетного або відомчого фінансування.

Принцип додержання режиму економії застосовується на стадії фактичного використання коштів і проявляється у раціональному використанні трудових та матеріальних ресурсів, використанні новітніх ресурсозберігаючих технологій, підвищенні норм виробітку сировини та природних ресурсів тощо [14, 142-143].

На формування видатків бюджету в Україні в сучасних умовах впливають:

1. Економічна криза, яка спричиняє: зростання видатків на соціальний захист населення; зростання видатків на фінансову підтримку підприємств державного сектору від банкрутств, а не на інноваційну діяльність; зростання видатків на підтримку соціальної сфери.

2. Зростання монетизованого державного бор­гу, який зумовлює: зростання видатків на покриття державного боргу; витіснення інвестицій із сфери виробництва (ефект «витіснення»).

3. Зростання немонетизованого державного боргу спричиняє виділення коштів на покриття заборгованостей, що виникли у попередні роки по заробітній платі працівників бюджетних уста­нов, стипендіях та інших соціальних виплатах.

4. Дефіцит бюджетів усіх рівнів, який перед­бачає жорсткий режим економії коштів, скоро­чення видатків по всіх статтях кошторисів на утримання апарату управління.

5. Залучення зовнішніх ресурсів для покриття бюджетного дефіциту призводить до зростання платежів по відсотках [5, 60-61].

Отже, було розглянуто економічну сутність, класифікацію видатків державного бюджету, охарактеризовано принципи їх організації. Визначено, що система державних видатків призначена забезпечити раціональне розміщення та ефективне використання державних коштів, виділено фактори, що впливають на формування державних видатків в сучасних умовах.

Дата добавления: 2014-01-07