Основні фонди і ефективність їх використання

Основні фонди – це грошовий вираз знарядь праці. Вони беруть участь у процесі виробництва тривалий час, зберігаючи при цьому натурально-речову форму.

Споживна вартість знарядь праці закріплюється на тривалий час у сфері виробництва, а вартість знаходиться в постійному русі, причому частина її переноситься на заново створений продукт, а інша частина, постійно зменшуючись, фіксується у засобах виробництва до завершення строку їх використання.

Основні фонди (основний капітал) — це частина виробничих фондів, які багаторазово приймають участь у процесі виробництва (протягом двох і більше виробничих циклів) і переносять свою вартість на вироблену продукцію частинами, у вигляді амортизаційних відрахувань.

У процесі виробничої експлуатації всі основні засоби старіють і зношуються. При цьому розрізняють два види зносу: фізичний і моральний.

Моральний знос — це процес знецінення діючих засобів праці до настання повного фізичного спрацювання під впливом науково-технічного прогресу. Такий знос характеризується втратою засобами праці своєї споживної вартості внаслідок удосконалення застосовуваних та створення нових засобів виробництва, упровадження принципово нової технології виробництва.

Фізичний знос (спрацювання) основних виробничих фондів — це поступова втрата ними своїх первісних техніко-експлуатаційних якостей, тобто споживної вартості, що призводить до зменшення їхньої реальної вартості.

Фізичне спрацювання будь-якого знаряддя праці (машини, устаткування) можна поділити умовно на дві частини: одну, що періодично усувають проведенням ремонтів, другу ж частину зносу в такий спосіб усунути неможливо. З часом спрацювання збільшується і настає момент повного фізичного зносу, коли треба замінити такий засіб праці на новий аналогічного призначення. У зв'язку з цим розрізняють усувний (тимчасовий) і неусувний фізичний знос.

Безперервний процес виробництва потребує відтворення фізично спрацьованих і технічно застарілих основних засобів. Необхідною умовою відновлення засобів праці в натурі є поступове відшкодування їхньої вартості, яке здійснюється через амортизаційні відрахування (амортизацію).

Амортизація — це економічний процес поступової втрати основними фондами своєї вартості і перенесення її на створювану продукцію або виконану роботу. Для відшкодування вартості зношеної частини основних фондів кожне підприємство здійснює амортизаційні відрахування. Ці відрахування включаються в собівартість виробленої продукції як витрати виробництва і реалізуються під час продажу товарів. Вони накопичуються у спеціальному амортизаційному фонді, що є джерелом відновлення основних фондів. Таким чином, амортизація забезпечує відшкодування в грошовому виразі вартості основних виробничих фондів у міру їх фізичного зносу в процесі виробництва.

Амортизаційні відрахування можуть здійснюватись за балансовою (початковою або відновленою) вартістю основних фондів і нормами амортизації, які визначають щорічну частку відшкодування їх первісної вартості.

Норма амортизації (Н_а) на реновацію, або повне відновлення, основних фондів залежить від строку їх використання і виражається у відсотках до балансової вартості, її обчислюють як відношення різниці між первісною та ліквідаційною вартістю основних фондів до строку експлуатації (у відсотках).

Забезпечення нормального відтворення основних фондів потребує правильного нарахування амортизації за встановленими нормами. За стандартами бухгалтерського обліку амортизація нараховується із застосуванням таких методів:

1. Прямолінійного, за яким річна сума амортизації визначається діленням вартості, яка амортизується, на очікуваний період часу використання основних засобів.

2. Зменшення залишкової вартості, за яким річна сума амортизації визначається як добуток залишкової вартості об'єкта на початок звітного року або первісної вартості на дату початку нарахування амортизації та річної норми амортизації. Річна норма амортизації обчислюється у відсотках.

3. Прискореного зменшення залишкової вартості, за яким річна сума амортизації визначається як добуток залишкової вартості об'єкта на початок звітного року або первісної вартості на дату початку нарахування амортизації та річної норми амортизації, яка обчислюється, виходячи із строку корисного використання об'єкта, і подвоюється.

4. Кумулятивного, за яким річна сума амортизації визначається як добуток вартості, яка амортизується, та кумулятивного коефіцієнта. Кумулятивний коефіцієнт розраховується діленням кількості років, що залишаються до кінця очікуваного строку використання об'єкта основних засобів, на суму числа років його корисного використання.

5. Виробничого, за яким місячна норма амортизації визначається як добуток фактичного місячного обсягу продукції (робіт, послуг) та виробничої ставки амортизації. Виробнича ставка амортизації обчислюється діленням вартості, яка амортизується, на загальний обсяг продукції (робіт, послуг), який підприємство очікує виробити (виконати) з використанням об'єкта основних засобів.

6. Підприємство може застосовувати норми і методи нарахування амортизації основних засобів, які передбачені податковим законодавством. Для встановлення норм амортизаційних відрахувань і розрахунку амортизаційних сум застосовують укрупнену класифікацію основних фондів.

Відповідно до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» основні фонди підприємства поділяються на чотири групи:

§ перша — будівлі, споруди, їхні структурні компоненти та передавальні пристрої, у тому числі жилі будинки та їх частини;

§ друга — автомобільний транспорт, меблі, побутові електронні, оптичні, електромеханічні прилади та інструменти, інше офісне обладнання, устаткування та приладдя до них;

§ третя — будь-які основні фонди, не включені до першої, другої та четвертої груп, а також вартість капітального поліпшення землі;

§ четверта — електронно-обчислювальні машини, інші машини для автоматичного оброблення інформації, їх програмне забезпечення, пов'язані з ними засоби зчитування або друку інформації, інші інформаційні системи, телефони (у тому числі стільникові), мікрофони і рації, вартість яких перевищує вартість малоцінних предметів.

Норми амортизації встановлюються у відсотках до балансової вартості кожної з груп основних фондів на початок звітного (податкового) періоду в такому розмірі з розрахунку на календарний квартал: група 1-2 %; група 2-10 %; група 3-6 %; група 4-15 %.

Суми амортизаційних відрахувань визначаються за кожний квартал шляхом застосування визначених Законом норм амортизації до балансової вартості груп основних фондів на початок розрахункового періоду.

Сума амортизаційних відрахувань звітного року визначається як сума амортизаційних відрахувань, нарахованих для кожного із календарних кварталів, що входять до такого звітного періоду. Повна сума амортизаційних відрахувань за нормативний строк експлуатації засобів праці повинна дорівнювати сумі їх первісної вартості та витрат на капітальний ремонт і модернізацію основних фондів за мінусом їхньої ліквідаційної вартості.

Забезпечення високих темпів розвитку підприємства та підвищення ефективності виробництва можливе за умови інтенсивного відтворення і раціонального використання основних фондів. Відтворення та використання основних фондів підприємства характеризується системою показників, які поділяють на три групи: 1) показники, які характеризують відтворення основних фондів, тобто їх технічний стан; 2) показники, які характеризують оснащеність підприємства основними фондами; 3) показники, які характеризують ефективність використання основних виробничих фондів підприємства.

Показники, які характеризують відтворення і технічний стан основних виробничих фондів.

Коефіцієнт оновлення визначається відношенням вартості введених основних фондів до їхньої наявності на кінець року. Цей показник характеризує інтенсивність оновлення основних виробничих фондів.

Коефіцієнт вибуття визначається відношенням вартості основних фондів, що вибули, до їхньої наявності на початок року. Цей показник відображає інтенсивність вибуття основних виробничих фондів протягом року.

Коефіцієнт зносу визначається відношенням величини зносу основних фондів до їхньої вартості на кінець року. Цей показник показує, яка частина основних фондів уже перенесена на вартість готової продукції, тобто характеризує ступінь зносу основних фондів.

Коефіцієнт придатності визначається відношенням недоамортизованої частини основних фондів до їхньої вартості на кінець року. Цей показник характеризує ступінь придатності основних фондів до експлуатації. При цьому слід мати на увазі, що сума коефіцієнтів зносу та придатності основних фондів дорівнює одиниці, або 100 %.

Розвиток підприємства, темпи зростання виробництва продукції та підвищення продуктивності праці залежать від оснащеності підприємства основними фондами. Забезпеченість сільськогосподарських підприємств основними виробничими фондами характеризують такі показники, як фондозабезпеченість господарства і фондоозброєність праці.

Фондозабезпеченість господарства — це вартість основних виробничих фондів з розрахунку на 100 га сільськогосподарських угідь.

Фондоозброєність праці — це середньорічна вартість основних виробничих фондів з розрахунку на одного середньорічного працівника. Підвищення рівня оснащеності основними виробничими фондами є основою удосконалення матеріально-технічної бази сільськогосподарських підприємств.

Фондоозброєність праці в сільськогосподарських підприємствах залишається значно нижчою, ніж у промислових виробництвах. Водночас в умовах впровадження в аграрних підприємствах нової техніки і прогресивних технологій, зменшення кількості зайнятих працівників та сезонності використання основних фондів фондоозброєність сільськогосподарської праці повинна бути в 1,5-2 рази вищою, ніж у промисловості.

Економічна ефективність використання основних виробничих фондів підприємств характеризується такими показниками, як фондовіддача, фондомісткість продукції, коефіцієнт прибутковості основних фондів та норма прибутку.

Фондовіддача — це вартість валової продукції з розрахунку ңа 1 грн. середньорічної вартості основних виробничих фондів.

Фондомісткість продукції — це середньорічна вартість основних виробничих фондів з розрахунку на 1 грн. валової продукції. Цей показник обернений до фондовіддачі. Він визначає розмір основних виробничих фондів, необхідний підприємству за даних умов для виробництва валової продукції вартістю 1 грн.

Коефіцієнт прибутковості основних фондів визначається відношенням прибутку до середньорічної вартості основних виробничих фондів.

Для визначення економічної ефективності основних і оборотних фондів сільськогосподарських підприємств обчислюють норму прибутку. Цей показник визначається відношенням прибутку до середньорічної вартості основних і оборотних виробничих фондів і виражається в процентах.

Головною ознакою підвищення ефективності використання основних фондів того чи іншого підприємства є зростання обсягу виробництва і реалізації продукції.

Важливою умовою ефективного використання основних фондів в аграрному виробництві є поліпшення структури основних фондів підприємства. Необхідно значно підвищити питому вагу тих видів фондів, які відіграють найбільш активну роль у підвищенні урожайності культур, продуктивності тварин, якості і збереження продукції.

Одним із ефективних напрямків, що забезпечує раціональне використання виробничих фондів є впровадження комплексної механізації і автоматизації сільськогосподарського виробництва, ресурсозберігаючих та безвідходних технологій.

У підвищенні економічної ефективності основних виробничих фондів велику роль відіграє забезпечення оптимального співвідношення основних і оборотних фондів у підприємстві. Основні виробничі фонди забезпечують вищий економічний ефект при наявності оптимальних розмірів оборотних засобів. Віддача основних виробничих фондів в агровиробництві не може бути забезпечена при нестачі кормів, добрив, запасних частин, інших матеріалів. Оптимальне співвідношення основних і оборотних виробничих фондів забезпечує раціональне використання виробничих приміщень, продуктивної худоби, технічних засобів та інших матеріальних ресурсів.

Значного підвищення ефективності використання основних фондів на підприємствах можна досягти завдяки застосуванню прогресивних форм суспільної організації виробництва (концентрації, спеціалізації, кооперування та комбінування).

Важливим напрямом підвищення ефективності використання основних фондів є поліпшення і розвиток системи матеріального стимулювання працівників підприємств за ефективне і раціональне використання сільськогосподарської техніки і обладнання. За умов ринкової економіки процес господарювання в цілому має передбачати достатні економічні стимули для забезпечення ефективного використання основних фондів та виробничих потужностей підприємств. Дійова система таких колективних та індивідуальних економічних стимулів в аграрних підприємствах України поки що перебуває тільки на стадії становлення й розвитку.

Ефективне використання виробничих фондів тісно пов'язане з впровадженням нового економічного механізму господарювання, який заінтересує власника і виробника в раціональному використанні виробничих ресурсів, спонукає їх широко застосовувати досягнення науки і техніки. Запровадженню нового економічного механізму господарювання сприятимуть: удосконалення системи оподаткування; побудова системи оплати праці залежно від кінцевих результатів виробництва; державна підтримка інвестиційних проектів та підприємницької діяльності аграрних формувань.

Дата добавления: 2014-01-07