Екологічні потреби та різновиди екологічних товарів

Основними категоріями еко­логічного маркетингу є екологічні потреби й екологічні това­ри, здатні їх задовольняти.

Під екологічними потребами слід розуміти такі, задово­лення яких не спричиняє негативного впливу на спожи­вачів, середовище їхнього існування і життєдіяльності та сприяє екологізації навколишнього середовища.

Споживачів екологічних товарів можна умовно поділити на декілька груп. Інтереси кожної з груп споживачів істотно різняться. Так, до характеристик (функцій) товару, які мають найбільше значення для кінцевих споживачів — фізичних осіб, слід віднести забезпечення здоров'я, ціну, зниження експлуа­таційних витрат, а для споживачів-виробників — наприклад, можливість збільшення прибутків. Державі як споживачу не­обхідні екологічні товари, які б гарантували екологічну й еко­номічну безпеку країни, підйом національної економіки, кон­курентоспроможність країни, здоров'я нації, поповнення дер­жавного бюджету.

Види екологічних товарів можна проаналізувати за двома критеріями: вартості й екологічними перевагами перед звичай­ними товарами. Залежно від витрат на придбання і споживан­ня екологічних товарів (більше або менше витрат для звичай­них аналогів) і екологічних переваг (індивідуальні або суспіль­ні) виділяють три можливі напрямки розвитку екологічного маркетингу:

1. Якщо екологічні товари не спричиняють екодеструктивного впливу на оточуюче середовище і забезпечують споживачам не меншу, ніж товари-замінники, ефективність споживання, то екологічні переваги стають конкурентними.

Існує поняття "прибуткова екологія". Цей напрям екологізації процесів економічного розвитку набув поширення в еко­номічно розвинених країнах світу. Він означає зменшення руйнівного впливу на навколишнє середовище разом із поліпшенням економічних показників виробника екологічних товарів. Прикладами таких товарів є малогабаритні автоматичні газонаповнюючі компресорні станції, дефіцитні продукти й енергія, одержані при утилізації твердих побутових чи рослин­них відходів.

2. Коли товари мають суспільно значущі переваги, тобто прийнятні для суспільства з позицій екології і при цьому за ціною дешевші або не дорожчі за товари-замінники. Вони легко сприйматимуться ринком (наприклад, обгортки для сміття, виготовлені з використаних пластикових виробів). Для цього достатньо лише провести відповідну рекламу.

3. Екологічні товари, дорожчі за звичайні, наприклад продукти харчування, зазнають певних труднощів під час просування в ринок. Такі товари слід орієнтувати на групи споживачів, які згодні платити зайві гроші за екологічність. Ефективним засо­бом просування на ринок подібних екологічних товарів є їх субсидування. Так, у США за допомогою механізмів субсидування цілеспрямо­вано формується ринок енергозберігаючих побутових приладів.

4. Якщо екологічні товари дорожчі, ніж їх звичайні анало­ги, і не мають індивідуальних переваг, то вони не сприймати­муться ринком. Без заходів державного або регіонального ре­гулювання обійтися практично неможливо. Так, екологічні штрафи примушують підприємців встановлювати очисне облад­нання, що дорого коштує.

Екологічні потреби задовольняються екологічними товара­ми, які поділяють на екологічно нейтральні й екологічно спря­мовані.

Екологічно нейтральні — товари, виробництво і споживан­ня яких не руйнує оточуюче середовище: обгортка, що розкла­дається після використання екологічно безпечним способом на нешкідливі мінеральні речовини, тощо.

Екологічно спрямовані — товари, виробництво і споживан­ня яких вносить позитивні зміни в навколишнє середовище: устаткування і технології виготовлення штучних надтвердих матеріалів замість їх видобутку із надр, що дає змогу уникнути порушення природних ландшафтів, забруднення навколиш­нього середовища породою.

У XXI ст. чітко окреслилися тенденції до змін цінностей і орієнтирів споживачів, погіршення стану довкілля, зростання конку­ренції у глобальних масштабах тощо. Завоювати певні сег­менти ринку, а потім втримати власні позиції виробникам стає усе складніше. Тому активно розробляються нові під­ходи до екологічного маркетингу.

Однією з нових стратегій, що успішно впроваджують­ся, є диференціація продукції залежно від її впливу на дов­кілля. У споживачів зростає інтерес до екологічних това­рів, за певних умов вони навіть готові платити за них біль­шу ціну. Наприклад, споживачі розвинутих країн платять націнку в розмірі 50—100% за харчові продукти, вироще­ні без добрив та пестицидів. їх вибір змінює структуру сільськогосподарського сектору. Успішно розвивається органічне землеробство, зокрема в СІНА обсяги його про­дукції щорічно зростають більше ніж на 20%. Схожа дина­міка спостерігається і в інших країнах, особливо у Захід­ній Європі. Екологізуюча бізнес-стратегія скорочення відходів уз­годжується зі збільшенням прибутків. Суспільство, осо­бливо в розвинутих країнах, розглядає забруднення та від­ходи як свідчення неефективної організації виробництва. Дедалі більше компаній максимально реалізують пере­ваги стратегії попередження забруднення, переходячи на безвідходне виробництво. Отже, екологічний маркетинг сприяє задоволенню по­треб споживачів у якісній продукції, отриманій на основі дотримання екологічного балансу між людськими потре­бами і методами їх задоволення.

Стосовно екологічних товарів можна виділити такі групи споживачів:

Споживачі, які не хочуть купувати такий товар. На­приклад, вегетаріанці при розрахунку попиту на екологічно чисті м'ясні продукти; люди, які не вживають спиртного при розрахунку попиту на горілчані вироби з екологічно чистими інгредієнтами.

Споживачі, які не можуть використовувати цей то­вар. Наприклад, люди, яким стан їх здоров'я не дозволяє вжи­вати екологічні товари з певними інгредієнтами (так, хвора на діабет людина не вживатиме екологічно чистий йогурт з великим вмістом цукру) або розмір квартири яких не дозво­ляє використовувати габаритні екологічно чисті меблі; підпри­ємства, які не можуть дозволити собі використовувати певне очисне устаткування.

Дата добавления: 2014-01-07