Характеристика ЕА територій по блоках

Методика еколо­гічного аудиту територій включає аналіз певної інформа­ції, яку можна згрупувати у блоки.

2.1. Картографічна інформація. Карти адміністративних районів (в масштабі 1:100 000, 1:50 000, в т. ч. електронні топографічні карти), ситуаційні плани-схеми для з'ясу­вання можливих зон впливу та взаємодії з сусідніми об'єк­тами від 5 до 15 км; карти окремих землекористувачів, те­риторій, ландшафтів (плани землевпорядкування та гос­подарських формувань, електронні топографічні карти в масштабі 1:10 000); з'ясування геологічних, геоморфологічних, гідрологічних, геоботанічних, ґрунтових процесів (картографічний матеріал повинен бути виконаний за різ­ні проміжки часу — 10 та більше років для зіставлення та виявлення можливих змін (урахування їх для детального аналізу); геохімічні та інші аномалії (позначення на кар­тах); аудит-карти для уточнення впливу антропогенної ді­яльності на медико-демографічні показники; функціо­нальні зв'язки між елементами басейну, ландшафту, їх взаємозв'язок та вплив одне на одного (ерозія, біологічні коридори, перенесення забруднюючих речовин завдяки атмосферним процесам, затоплення та підтоплення тери­торій); картографічний аналіз за геоінформаційними тех­нологіями (накладання карт з різною інформацією для встановлення територій, що зазнали найбільших впливів); здатність елементів ландшафту до акумуляції продуктів техногенезу (через врахування висотних відміток та спе­цифіки атмосферних перенесень і випадінь на територію); аналізування і моделювання тенденцій негативних проце­сів за допомогою геоінформаційних технологій.

2.2. Кліматичні умови. Належність до кліматичної зони; аналіз інтенсивності та кількості опадів (мм), їх розподіл протягом року; випа­ровування з поверхні, запаси продуктивної вологи у ґрун­ті (мм); сонячна радіація (ккал/см²); сума ефективних тем­ператур (°С); температурний і вітровий режим; роза вітрів; температурні характеристики територій та мікроклімат; агрокліматичне районування; біокліматичні умови (на­приклад, дати появи сходів, кущіння, цвітіння, зрілості різних рослин) та ін.

2.3.Земельні ресурси. Кадастр земельних ресурсів (мо­ніторинг і динаміка складу, ґрунтово-меліоративне райо­нування); детальні карти ґрунтового покриву, експлікації земель, землекористування, ендогенних і екзогенних гео­логічних процесів (%, га); водно-фізичні та агрохімічні властивості ґрунтів (дані агрохімічного обстеження із ди­наміки вмісту поживних та забруднюючих речовин (абсо­лютні та відносні показники), зокрема забруднення біля доріг (до 500 м); динаміка врожайності сільськогосподар­ських культур (т/га); екологічний стан ґрунтів (еродовані, підтоплені, засолені, заболочені, ущільнені ґрунти, розви­ток процесів деградації ґрунтів (площа у %, га); необхід­ність вапнування та гіпсування (т); ландшафтно-геохіміч­ні бар'єри (наявність, площа); небезпечні об'єкти (склади мінеральних добрив, сміттєзвалищ, автомагістралі); зеле­ні насадження різноманітного призначення (наявність, склад, площа); аналіз структури та процесів зміни рослин­ного покриву (природна, сільськогосподарська (види рос­линності, га, %)); обґрунтування заходів із попередження та зменшення негативного впливу на ґрунти; накопичення та міграція хімічних засобів захисту рослин, пестицидів, мінеральних добрив тощо (мг/кг ґрунту, клас небезпеки); якісна оцінка сільськогосподарської продукції (вміст радіо­нуклідів, забруднюючих речовин (мг/кг)) з урахуванням її життєвого циклу (вимоги нормативних документів при пе­реробці сировини); системний аналіз взаємного (позитив­ного або негативного) впливу об'єктів довкілля на середо­вище проживання людини та антропогенної діяльності на земельні ресурси.

2.4.Водні ресурси. Аналіз поверхневого та підземного сто­ку у різні пори року, фактичне використання окремих при­ток і басейну в цілому; санітарні витрати води в річках (млн. м³); донні відкладення (їх наявність і концентрація в них радіонуклідів та інших забруднюючих речовин (мг/кг)); рівні ґрунтових вод на меліорованих сільськогос­подарських угіддях (м), ризики невідповідності до опти­мальних (%) рівнів, регулювання скидання (акумуляції) дренажного стоку (млн. м³); інформація, що характеризує підземні води (басейни, запаси, потужність зон активного обміну, захищеність, господарське використання (млн. м³)); екологічна класифікація поверхневих вод за стандартними методиками, (евтрофікація як деградація водойм); біологіч­ні характеристики поверхневих водних об'єктів, включаю­чи видовий склад вищої водної рослинності та ступінь пок­риття водного дзеркала (біоіндикація); біопродуктивність водних об'єктів (т); показники поверхневих і підземних вод, включаючи фізичні, хімічні, санітарно-гігієнічні, токсико­логічні, радіоекологічні характеристики згідно зі стандар­тними методиками; забезпечення сільськогосподарського виробництва, промисловості та інших категорій водокорис­тувачів і споживачів питною водою, технічного водопоста­чання, води для поливу (млн. м³); аналіз впливу на поверх­неві і підземні води специфічних забруднюючих речовин (які натепер не очищуються відомими конструкціями очис­них споруд, що поступають у водне середовище при скидах стічних вод, аваріях), ризики появи невідомих захворю­вань); обґрунтування просторової прив'язки скидів стічних вод з урахуванням якості водних ресурсів для водокористу­вачів, що розташовані нижче за течією.

2.5. Атмосферне повітря. Урахування специфіки атмо­сферних, кліматичних явищ щодо розсіювання забруднюючих речовин і розмірів санітарно-захисної зони на основі моделювання з використанням геоінформаційних техно­логій; характеристика антропогенних впливів на фонові концентрації забруднюючих речовин та їх сумація (мг/м³); наявність (відсутність) спеціальних заходів із мінімізації впливу на якість атмосферного повітря (газоочисні спору­ди, лісосмуги, санітарно-захисні зони); підприємства та їх вплив на якість приземного шару повітря (мг/м³); вимірю­вання фактичних значень шуму, вібрації, мікробіологіч­ного забруднення, електромагнітних та іонізуючих випро­мінювань з обґрунтуванням заходів з їх попередження, зменшення і ліквідації; обґрунтування рівнів гранично до­пустимих викидів від стаціонарних джерел та заходів з попередження або зменшення викидів забруднюючих ре­човин (т/рік); атмосферні випадіння на територію (т/км²); біоіндикація якості атмосферного повітря за допомогою лишайників (наявність певних видів, їх покриття на дере­вах, переважно у містах та промислових центрах); урахуван­ня несприятливих метеорологічних явищ.

2.6. Особливо охоронні території та рекреація. Оцінка статусу (заповідник, заказник), фактичний стан території, оптимальні параметри (%, км²), перспективні напрями функціонування, комплексне використання; зміни у міс­цях перебування видів тварин і рослин (наприклад, обмі­ління і заболочування озер), порушення природних цик­лів, фактори тривоги (внаслідок діяльності людини); ціліс­ність ландшафтів з екологічної точки зору, їх привабли­вість, натуральність (за експертними оцінками); зв'язок біокоридорів з особливо охоронними територіями (еколо­гічна мережа як інтегральний природний ресурс багатоці­льового призначення (оцінюється інтегральними показни­ками)); заходи з попередження деградації рослинних угру­повань; урахування об'єктів природно-заповідного фонду і територій перспективних для заповідання.

Біоресурси. Фактичні і оптимальні відсотки лісистості території, площі і ступінь забруднення, захворюван­ня, деградації, лісовідновлення (%, га); віковий і пород­ний склад; призначення мисливських господарств (оцінка умов для тваринного світу та їх кількість); тип рослиннос­ті, продуктивність біомаси ландшафтів (т); зміна складу рослинних угруповань, видового різноманіття (стан, умо­ви перебування та продуктивність); оцінка збалансованос­ті природного потенціалу території (умова екологічної рів­новаги). Розглядаються всі види тварин, рослин і комах як представники біоресурсів екосистеми території, обґрунтовуються трофічні зв'язки до та після антропогенного впли­ву (процеси синантропізації, біоіндикації) з позицій сис-темного-екологічного підходу.

2.7. Комплексні показники перетвореності територій.
Визначаються площі всіх елементів ландшафту: лісів, во­дойм, боліт, луків, пасовищ, ріллі, сільської забудови, меліорованих каналів, земель промислового користування для встановлення коефіцієнта екологічної стійкості ландшафтів. Використовуються дані екологічної статистики і моніторингу різнопланових організацій для визначення регіональних індексів антропогенного перетворення, кое­фіцієнтів абсолютної та відносної напруженості, оцінки основних показників екологічного простору за допомогою коефіцієнтів локалізації, інтегрального показника екологічного стану території за стандартними методиками. От­римані значення порівнюють з оптимальними, аналізують частку негативного впливу кожного фактора (наприклад, рілля, забудова, порушені території тощо).

2.8. Медико-демографічна інформація. Аналіз динаміки захворюваності всіх видів дорослого і дитячого населення за статистичними даними (результати наукових досліджень про вплив забруднень довкілля на здоров'я населення (онкологічні, алергічні, інфекційні хвороби, патології тощо); зв'язок фізичних аномалій з медико-демографічними показниками; придатність територій для проживання з точки зору здоров'я людини (температурний режим, вологість, природні алергени, нестача або надлишок певних хімічних елементів у воді або ґрунті); зв'язок інформації на картах, що показують різні ступені забруднення довкілля і захворюваності населення (прямий та непрямий вплив на організм людини).

Соціальна сфера. Система забезпечення життєді­яльності населення (демографічні показники, тривалість життя, рівень освіти тощо), добробут (фінансове забезпе­чення), соціальна безпека, якість довкілля); інтегральні показники, зокрема індекс людського розвитку (система показників ООН, наприклад, частка громадян з різними доходами, прожитковий мінімум, рівень зайнятості та ста­ріння населення тощо).

2.9. Антропогенний комплекс. Оцінка впливу антропогенного комплексу на довкілля (водовідведення, площі, на яких розсіювання забруднюючих речовин призводить до перевищення значень ГДК у приземному шарі атмосферного повітря); оцінка масштабів техногенного впливу на основі системного підходу та геоінформаційних технологій; відведення територій під транспортні споруди та інженерні комунікації (їх вплив на прилеглі території, ризики забруднення об'єктів довкілля); особливості добування мінерально-сировинних ресурсів та експлуатація гірничих кар'єрів (рекультивація, зміна рівнів ґрунтових вод (км²)); вплив полігонів, накопичувачів, сміттєзвалищ (займані площі, забруднення ґрунтових вод); комплексні компенсаційні, відновлювальні, захисні заходи із забезпечення нормативного стану довкілля (переробка відходів, залуження, лісовідновлення (га, т, тис. грн.)); вплив на людину, біоту (порушення умов існування рослин і тварин (наприклад, розорювання і осушення земель)), зміна екологічних зв'яз­ків, рельєфу місцевості, порушення екологічної рівноваги, вплив на геосистему.

2.10 Економічний блок. Економічне зростання, показ­ники інвестиційної діяльності (доходи на душу населення (грн.), валовий внутрішній продукт, імпорт і експорт про­дукції, прибутковість, ефект від використання); економіч­на оцінка природних факторів (наприклад, непрямі виго­ди від використання природних благ, витрати, які готове понести суспільство за збереження недоторканої природи, підтримання стану відтворювальних природних ресурсів); оцінка еколого-економічних збитків від забруднення ат­мосфери, гідросфери, земельних ресурсів тощо.

На основі зібраної інформації виокремлюються обме­жувальні характеристики та фактори. По змозі оцінюєть­ся територіальна складова з позицій потенціалу та стійкос­ті до техногенного навантаження. Враховують, що всі ви­ди господарської діяльності впливають на компоненти природного середовища безпосередньо або опосередкова­но, а найчастіше — комплексно.

Результатами аудиту повинні бути чіткі висновки (ре­комендації) щодо гармонічного функціонування територій як складових регіону (наприклад, заліснення, залуження, створення біокоридорів, агрохімічні заходи, додаткове обстеження населення, регулювання поверхневого стоку тощо).

При сертифікації локальної території використовують: нормативні показники для всіх видів ресурсів, об'єктів довкілля (за діючими ДСТУ, ДСТУ ISO, галузе­вими методиками, ГДК, тощо); статистичні дані; експерт­ні оцінки; результати моніторингу стану об'єктів довкілля; методи нормування (рейтинговий, лінійного масштабування (при вивченні людського потенціалу), бальної оцінки); методи агрегації (сума балів, обчислення серед­ньоарифметичного значення індикаторів з урахуванням вагових коефіцієнтів в інших випадках) тощо.

Оцінюючи існуючий стан довкілля на відповідність екологічно доцільному допустимому антропогенному на­вантаженню користаються комплексом даних про стан довкілля 30-60 років тому, оскільки, як правило, тодішнє навколишнє природне середовище не переходило межу са­морегуляції. Еталонами порівняння можуть бути терито­рії, що мають статус особливої охорони, або менш антропо­генно навантажені. При цьому з'ясовують, наскільки якість ґрунту відповідає вимогам до вирощування запроектованих сільськогоспо­дарських культур, якими будуть якісні показники про­дукції, протягом якого часу меліоративна система забезпе­чує оптимальні рівні ґрунтових вод, вологість орного шару ґрунту, який внесок до забруднень вносять підприємства, в який спосіб забруднюючі речовини мігрують, накопичу­ються, перетворюються в компонентах екосистем тощо.

Запропонована методика екологічного аудиту терито­рій може бути використана для процедури добровільної або обов'язкової сертифікації різних за статусом територій.

Дата добавления: 2014-01-07