Види процесуальних строків. Строки розгляду цивільних справ

Відповідно до ст.68 ЦПК України цивільний процесуальний строк обчислюються роками, місяцями і днями, а також може визначитися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати. Однак в окремих випадках такий строк вимірюється годинами.

Важливим питанням є видова класифікація цивільних процесуальних строків.[5]

Процесуальні строки можуть бути класифіковані за різними підставами.

За способом встановлення розрізняють два види процесуальних строків: законні і судові строки.

Згідно зі ст.67 ЦПК України строки, в межах яких визначаються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо не визначенні законом, - встановлюються судом.

Законні строки – це ті строки, вказівка на які міститься в нормах ЦПК України і які не можуть бути змінені з волі суб’єктів цивільного судочинства. До них належать: строк проведення попереднього судового засідання (ст.129 ЦПК України); строки розгляду справи (ст.157 ЦПК України); строк подачі заяви про перегляд заочного рішення (ч.2 ст.228 ЦПК України); строки апеляційного оскарження (ст.294 ЦПК України); строк касаційного оскарження (ст.325 ЦПК України); строк подачі заяви про перегляд за ново виявленими обставинами (ст.362 ЦПК України) та ін.[6]

М.Й.Штефан також справедливо виокремлює серед цього виду процесуальних строків ті підстави, що встановлені законом є абсолютними (3, 5, 7, 10, 15 днів, зокрема триденний строк з дня надходження заяви до суду або закінчення строку, встановленого для усунення недоліків, та не пізніше наступного дня після отримання судом у порядку, передбаченому ч.3 ст.122, інформації про місце проживання (перебування) фізичної особи) – ч.4 ст.122 ЦПК України; відносно визначеними (встановлений судом строк для пред’явлення заявником до держателя втраченого цінного папера на пред’явлення або векселя не може бути більшим двох місяців (ч.2 ст.265 ЦПК України); невизначеними (якщо зміст норм права іншої держави, незважаючи на вжиті згідно з цією статтею заходи, в розумні строки не з’ясовано, суд застосовує відповідні норми законів та інших нормативно-правових актів України (ч.4 ст.9 ЦПК України).[7]

Судовий строк – строк, установлений за рішенням суду. До даного виду належать строки: а)не встановлені законом; б)обумовлені конкретними обставинами справи; в)обумовлені судом або суддею.

Встановлюючи строк, протягом якого повинна бути зроблена певна процесуальна дія, суд зобов’язаний виходити з конкретних обставин справи. Цей строк повинен бути достатнім для здійснення процесуальної дії й разом з тим не занадто тривалим, щоб не створювати умов для затримання остаточного вирішення спорів, які потрапили до суду. До судових строків належать, наприклад, строк усунення недоліків позовної заяви (ч.1 ст.121 ЦПК України); строк надання доказів (ст.131 ЦПК України); строк відкладення розгляду справи (ст.191 ЦПК України).[8]

Залежно від суб’єкта, цивільні процесуальні строки в залежності від того, хто має вчинити відповідні процесуальні дії, а саме:

1)строки вчинення процесуальних дій судом (так званні службові строки).[9] Вони встановлюються законом і охоплюють весь комплекс процесуальних дій, вчинюваних на різних стадіях судочинства. Так, у разі прийняття судом ухвали про відкриття наказного провадження, суд у триденний строк з моменту її постановлення видає судовий наказ(ч.1 ст.102 ЦПК України)[10];

2)строки вчинення процесуальних дій особами, які беруть участь у справі [11] (учасниками процесу). Вони встановлюються законом, але в ряді випадків можуть встановлюватися судом (суддею) або державним виконавцем. Наприклад, боржникові роз’яснюється його право в разі заперечення проти вимог стягувача протягом десяти днів від дня отримання судового наказу подати заяву про його скасування (п.7 ч.1 ст.103, ч.1 ст.105 ЦПК України); відповідач має право до або під час попереднього судового засідання пред’явити позов (ч.1 ст.123 ЦПК України); докази подаються сторонами у строк, встановлений судом з урахуванням часу, необхідного для подання доказів (ч.1 ст.131 ЦПК України);[12]

3)строки вчинення процесуальних дій іншими учасниками процесу. [13] Такі строки теж можуть бути законними та судовими. Наприклад, особи, які не мають можливості подати доказ, який вимагає суд, взагалі або у встановлені судом строки, зобов’язані сповістити про це суд із зазначенням причин протягом п’яти днів з дня отримання ухвали (ч.4 ст.137 ЦПК України); відповідні особи чи орган протягом місяця з дня надходження окремої ухвали повинні повідомити суд про вжиті заходи (ч.1 ст.211 ЦПК України); свідок зобовязаний зявитися до суду у визначений час і дати правдиві показання про відомі йому обставини (ч.2 ст.50 ЦПК України).

Процесуальні строки можна класифікувати за характером вчинюваних процесуальних дій: строки порушення позовного провадження; строки розгляду справи по суті; строки перегляду судових актів; строки у виконавчому провадженні.

У свою чергу, зазначені строки можуть бути загальні та спеціальні. Приміром, загальний строк розгляду справи у суді першої інстанції – не більше двох місяців від дня відкриття провадження у справі. Спеціальний строк – один місяць – встановлений у справах про поновлення на роботі, про стягнення аліментів (ст.157 ЦПК України).[14]

За тривалістю процесуальні строки визначенні у ЦПК України слід розрізняти від менше одного дня до більше трьох років.

Звідси, варто відмітити, що ЦПК України передбачає:

процесуальний строк менше одного дня: невідкладно повідомити суд про неможливість проведення експертизи (ч.6 ст.53); надіслати боржникові копію судового наказу (ч.1 ст.104); в той самий день повернути до суду розписку про вручення повістки (ч.2 ст.76); негайно надіслати до суду ухвалу та письмові пояснення особи про неможливість приводу свідка (ч.6 ст.94); заява про забезпечення позову розглядається в день її надходження (ч.1 ст.153); заява про примусову госпіталізацію до психіатричного закладу має бути розглянута протягом 24-х годин (ч.1 ст.281); суд невідкладно надсилає особам, які беруть участь у справі, копії ухвали про відкриття провадження у справі (ч.1 ст.127 ЦПК України);

дводенний строк: для розгляду заяви про забезпечення позову, поданої до пред’явлення позову (ч.2 ст.153 ЦПК України); протокол про вчинення окремої процесуальної дії має бути оформлений не пізніше наступного дня після вчинення такої дії (ч.4 ст.200);

триденний процесуальний строк: для розгляду заяви про примусовий психіатричний огляд (ч.1 ст.281); не пізніше трьох днів після відкриття провадження про обов’язкову госпіталізацію до протитуберкульозного закладу справа повинна бути розглянута судом (ч.1 ст.285); для розгляду заяви з дня її надходження до суду про скасування судового наказу (ч.1 ст.106), та інш.;

п’ятиденний строк: заява про забезпечення доказів розглядається протягом п’яти днів з дня її надходження до суду (ч.2 ст.135 ЦПК України). При неможливості виконати ухвалу суду про надання доказу зобов’язанні особи повинні повідомити про це суд протягом п’яти днів з дня отримання ухвали (ч.4 ст.137 ЦПК України), та інш.;

семиденний процесуальний строк. Протягом семи днів з дня проголошення рішення особи, які беруть участь у справі, можуть подати до суду письмові зауваження щодо неповноти або неправильності технічного запису судового засідання та журналу судового засідання (ч.1 ст.199);

десятиденний процесуальний строк: для вирішення суддею питання про відкриття провадження у справі або про відмову у відкритті (ч.3 ст.122). Якщо заява про забезпечення позову була подана до подання позовної заяви, заявник зобов'язаний протягом десяти днів з дня постановлення ухвали 182

про забезпечення позову подати до цього суду відповідну позовну заяву (ч.5 ст.151); десять днів з дня отримання судового наказу передбачено для подання заяви про його скасування (ч.2 ст.104); заява про роз'яснення рішення суду розглядається протягом десяти днів (ч. З ст.221); заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії (ч.2 ст.228); заява про надання примусової амбулаторної психіатричної допомоги, її продовження та продовження госпіталізації розглядається протягом десяти днів (ч.1 ст.281). Протягом десяти днів з дня проголошення рішення може бути подано апеляційну заяву на рішення суду першої інстанції (ч.1 ст.294); апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом десяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження (ч.2 ст.294); підготовка до розгляду справи апеляційним судом здійснюється протягом десяти днів (ч.1 ст.301). У десятиденний строк з дня постановлення ухвали про прийняття касаційної скарги суд касаційної інстанції витребовує справу, надсилає копії скарги особам, які беруть участь у справі, і вчиняє інші дії (ч. 1 ст.328); протягом десяти днів з дня одержання копії касаційної скарги особи, які беруть участь у справі, мають право приєднатися до касаційної скарги, поданої особою, на стороні якої вони виступали (частини 1, 2 ст.329). У десятиденний строк після отримання справи суддя-доповідач готує доповідь для касаційного суду (ст.331);

п'ятнадцятиденний процесуальний строк: не пізніше якого справа має бути призначена до розгляду після закінчення підготовки до судового розгляду (ч.2 ст.156). Протягом зазначеного строку вирішуються питання про допуск скарги до провадження у зв"язку з винятковими обставинами та витребування справи (ч.1 ст.356);

місячний процесуальний строк з дня відкриття провадження у справі встановлений для призначення і проведення попереднього судового засідання (ч.1 ст.129);

двомісячний процесуальний строк: предмет застави повертається позивачеві, якщо позов про відшкодування збитків не подано протягом двох місяців після настання обставин, передбачених ч. 1 ст. 155 ЦПК України (ч. З ст. 155). Встановлений судом строк для пред'явлення заявником позову до держателя втраченого цінного папера на пред'явника або векселя не може бути більше двох місяців (ч. 2 ст. 265). У двомісячний строк з дня набрання рішенням (ухвалою) законної сили може бути подана касаційна скарга на нього (ч. 1 ст. 325);

тримісячний процесуальний строк. Заява фізичної особи про припинення надання особі психіатричної допомоги у примусовому порядку може бути подана через три місяці з дня ухвалення рішення суду про надання амбулаторної психіатричної допомоги у примусовому порядку (ч. 5 ст. 280). Протягом трьох місяців може бути подана заява про перегляд рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами (ч.1 ст. 362);

трирічний процесуальний строк. Подання заяви про роз'яснення рішення суду допускається, якщо не закінчився строк, протягом якого воно може бути пред'явлене до примусового виконання (ч. 2 ст. 221). Такий строк становить три роки згідно Закону України «Про виконавче провадження». Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення (ч. 2 ст. 220).

ЦПК України вводить у термінологічний обіг категорію «розумні строки». Так, статтею 9 передбачено правило, за яким при застосуванні норм права інших держав суд встановлює зміст цих норм відповідно до їх офіційного тлумачення та практики застосування у такій державі, а також може звернутися за роз'ясненням до Міністерства юстиції України чи до іншого компетентного органу або залучити експертів. Якщо, незважаючи на вжиті заходи, зміст норми права в розумні строки не з'ясовано, суд застосовує відповідні норми законів та інших нормативно-правових актів України. Протягом розумного строку суд розглядає справи, але не більше двох місяців з дня відкриття провадження у справі, а справи про поновлення на роботі, про стягнення аліментів — одного місяця (ч. 1 ст. 157). За правилом ч. 2 ст. 302 ЦПК України справа має бути призначена до апеляційного розгляду у розумний строк, але не пізніше п'ятнадцяти днів після закінчення її підготовки до розгляду. Отже, застосування розумних строків можливе тільки судом і тільки в окремих випадках, передбачених законом. А виділення в системі процесуальних строків названих розумних строків не викликається потребою теорії та практики цивільного судочинства. Різний нормативний підхід до умов визначення змісту (тривалості) розумних строків не сприятиме правильному їх застосуванню та не слугуватиме доступності цивільного процесу.[15]

Дата добавления: 2014-01-07