Індикатори методу нейтралізації

Індикатори, які використовують у методі нейтралізації, можна, по одній із теорії індикаторів, розглядати, як слабкі органічні кислоти або основи. Характерний стан їх в молекулярній і іонній формах, вони мають різне забарвлення. Існують однокольорові або двухкольорові індикатори.

Однокольорові індикатори забарвлені тільки однією, звичайно в іонній (солоній) формі. Двухкольорові змінюють своє забарвлення в залежності від рН середовища, тобто перехода із молекулярної форми в солеву (іонну) або навпаки.

У водних розчинах кислотні індикатори дисоціюють:

НIn Û H⁺ In^-,

Константа дисоціації дорівнює:

В залежності від значення константи дисоціації кислотно-основні індикатори розподіляють на: сильні, проміжні та слабкі.

Сильні індикатори характеризуються значенням К_Hin > 10^-7. Представником цієї групи є метилоранж, забарвлення якого змінюється в межах рН 3,4 … 4,3.

Індикатори проміжної сили змінюють своє забарвлення при рН = 7. До цієї групи відноситься лакмус, змінює своєзабарвлення в межах рН 6,8 … 7,2.

Слабкі індикатори змінюють своє забарвлення у слабо лужному середовищі. До цієї групи індикаторів відноситься фенолфталеїн, який змінює своє забарвлення в межах рН 8,2 … 10.

При виборі індикатору (для часного випадку кислотно-основного титрування) користають наступними правилами:

- показник титрування індикатору рН повинен бути по можливості ближче до значення рН розчину при досяганні еквівалентності між взаємодіючими компонентами;

- інтервал переходу забарвлення індикатора (інтервал кислотного розчину, в межах якого відбувається помітне для людського ока змінення забарвлення індикатора) повинен бути не менше частки «стрибка титрування»;

- індикатори, в яких забарвлення обох форм лежить в спектрі дуже близько друг до друга (наприклад, перехід від червоного забарвлення розчину до оранжевого) мало придатні для індикації точки еквівалентності.

Дата добавления: 2014-01-07